WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Порушення статевої системи - Реферат

Порушення статевої системи - Реферат

Як же розвивалась хвороба Чикатіла? Які етапи його прилучення до маніяцтва? Ще у школі - постійні головні болі. Запаморочення. Іноді відчував себе, як у тумані. Сильна неуважність. Навчання давалось важко. Після двох струсів мозку - у 16 і 17 років - стало ще гірше.

Ці симптоми хоча і властиві епілепсії, але однак не настільки характерні, як приступи судорог з утратою свідомості. І тому вони рідше згадуються й у меншому ступені використовуються при постановці діагнозу цього захворювання; причини для неуважності та головних болів можуть бути усілякі.

До віку 35-40 років, незадовго до початку діяльності Чикатіла як сексуального маніяка (42 роки), неврологічні симптоми підсилились. Будучи викладачем у школі-інтернаті, він міг цілий урок простояти біля дошки мовчки, заклавши руки за спину та злегка розгойдуючись. Більш ніж дивна поведінка для вчителя, який прийшов вести урок. Якби в той період хто-небудь здогадався відправити його на лікування, то подальших злочинів би не було. Такий стан центральної нервової системи називається "завантаженістю" (індивіда).

Наростання властивих епілепсії розладів потягу (конкретно: статевого) відбувалось у Чикатіла одночасно з описаним вище погіршенням неврологічного стану. Саме тоді, на тлі надзвичайної неуважності, спочатку неусвідомлено, а потім усе більш усвідомлено виявився нездоланний потяг до оголеного тіла. Наприклад, він заходив у туалет для дівчинок і підглядав. Неодноразово звідтіля його видворяли, і проте ці звички не вважались такими, що заслуговують спеціальної уваги колег-педагогів; відомо, і все. Характерно, що після його арешту директор школи-інтернату, де працював Чикатіло, довідавшись про характер висунутих обвинувачень, не здивувався: "...від такого всього можна чекати". Ось і чекали.

Характерно, що пік маніяцької активності випав на період (48 років), коли в Чикатіла були неприємності по роботі: аж до короткочасного висновку у справі про дрібну крадіжку. Він уважав, що його "труять". І саме в цей період - за 9 місяців - він вчинив 15 (!) убивств. Від них йому (дійсно!) полегшало: протягом року він не виходив на свої "полювання" - розрядившись, психіка прийшла у відносно врівноважений стан.

Якби Чикатіло не страждав на імпотенцію, то, можливо, залишився б на рівні звичайного маніяка-ґвалтівника, а не вбивці; хворобливе збудження розряджалось би природним шляхом, нехай і в суспільно неприйнятній формі.

Разом із тим нестримність прагнення до розрядки у сполученні з можливим опором жертви насильства може іноді призвести до вбивства й у цих випадках. Ось приклад подібного.

У 1961 р. у тульській обласній газеті "Комунар" з'явилася стаття "Тигр, що нюхає хризантему". У ній розповідалось, що лікар профілакторію одного з міст обласного підпорядкування зґвалтував і вбив свою сусідку - 12-річну дівчинку.

Ще зі шкільних років у нього виявлялись риси слабкого самоконтролю при реалізації бажань. В інституті його викрили в тому, що він крав у товаришів по групі стипендію.

По закінченні інституту був направлений у зазначене місто Тульської області. Один раз зґвалтував прибиральницю, яка прийшла мити підлогу у приміщенні профілакторію; "це" налітало на нього раптово й мало нестримний характер. Але оскільки жінка не пручалась, усе скінчилось для неї благополучно. А дівчинка - пручалась, і він її швидко придушив, щоб здійснити бажане. Опам'ятавшись, почав приховувати сліди вбивства. Шукали вбивцю кілька місяців усім містом. І нікому не спадало на думку, що вбивця - лікар.

Ким він був - хворим чи психопатом? Скоріше - психопатом, і психопатія його полягала в нестримності прагнення реалізувати миттєве бажання, незважаючи ні на що, будь-якими засобами. Суть патології, таким чином, у надмірній силі раптово виникаючого спонукання та слабкості стримуючих центрів - "гальм". Цим психопатична нестримність бажань відрізняється від звичайної розбещеності, пов'язаної з надмірним рівнем домагань: подібний індивід самостверджується тим, що має можливість негайно задовольняти будь-як свою похіть або примху.

Повернемось до Чикатіла. Саме його визнання в усіх скоєних убивствах мало характер розрядки, а аж ніяк не очищення совісті. Відмінність його визнання від визнання провини людиною, яка скоїла колись злочин й обтяжена спогадами про це, полягає в тому, що звичайна людина визнанням хоче стерти з пам'яті (або послабити) болісно жагучий спогад про неї, бо це не дає жити спокійно. Чикатіло ж намагався розрядити постійно накопичуване, у тому числі й у ході слідства, сексуальне збудження саме шляхом спогадів про зроблене (і пожвавленням у психіці відповідних образів). Моральних переживань у нього не було. Ніяких жалів про долю жертв. Він їздив зі слідчою бригадою по країні й охоче показував усе нові й нові місця злочинів, причому зазначених ним жертв виявилось набагато більше, ніж припускало слідство.

Очевидно, що ці визнання ніякої користі, з погляду результату справи, принести маніяку не могли - провина його лише збільшувалась, а він сподівався на загальний благополучний результат справи. Можливо, він розраховував на те, що чим більше випадків убивств він розкриє перед слідством, тим більш високо буде оцінена його готовність співробітничати з ним і тим м'якшим буде покарання. Але йому було також приємно освіжити в пам'яті минулі враження, особливо в умовах, коли звична для нього "розряджувальна" діяльність була припинена арештом. Він пам'ятав та охоче обговорював усі деталі вбивств. Дійсно, нічого більш приємного, ніж враження й відчуття в момент цих убивств, у житті в нього так і не було.

Коли слідство закінчилось, і поїздки по країні припинились, у нього зникла можливість розрядки хоча б таким способом. І тоді Чикатіло був змушений удаватись до інших способів розрядки. Саме так варто розцінювати епізоди, коли він - у присутності повного залу, - під час судового засідання знімав із себе штани. Дія на перший погляд хуліганська, але жодний "нормальний" хуліган у залі суду такого собі не дозволить.

Очевидно, дана сексуально значуща дія (якийсь еквівалент ексгібіціонізму) стала єдино можливим для нього способом розрядки нестерпного сексуального збудження, що настає, і пов'язаної з ним психічної напруги. Характерна також і його поведінка в ході судових засідань: сидить у своїй клітці (його охороняли від самосуду родичів його жертв) і щось бурмоче протягом усього засідання, розгойдуючись із боку бік. Вирок він зустрів співом "Інтернаціоналу", вигукуванням гасел і закликів політичного характеру - явні ознаки зниження розумових здібностей: з огляду на недоречність цього, з погляду ситуації, і уривчастий, хаотичний характер вигуків. Якби не це, його цілком можна було б - на підставі подібних заяв - віднести до "жертв совісті" та "правозахисників", з огляду на його громадську діяльність.

Отже. Періодично маніяцькі дії сполучились у Чикатіла із зовнішньою благопристойністю. Він уважав сам себе й розцінювався іншими як цілком добропорядний громадянин, аж ніяк не декласований елемент. Зразковий сім'янин. Університетська освіта. Дисциплінований член партії. Чотири рази "поповнював" свої політичні знання в університеті марксизму-ленінізму. У числі найбільш заслуговуючих на довіру громадян він брав участь у патрулюванні електричок: підстерігали сексуального маніяка (його самого!).

Одним словом, небезпечний маніяк і законослухняний громадянин в одній особі. І тим більш небезпечний. Це була вже не людина з гнучкою та стійкою психікою, а біологічний автомат, що зберігає риси людиноподібності, але внутрішньо запрограмований на сексуальне насильство й убивство в особливо витонченій формі. І в остаточному підсумку всі позитивні сторони його цивільного вигляду були лише прикриттям хворобливої програми дій, що оволоділа ним - представся тільки сприятлива можливість! І сам він не без підстав відзначав, що в моменти вбивства "діяв на межі автоматизму".

Характерно, що вже маючи за спиною безліч убивств, Чикатіло активно займався громадською діяльністю: зокрема "шукав правду" у зв'язку з неправильним, на його думку й думку його сусідів, вибором місця для будівництва гаража. І наполегливо писав у всі інстанції численні скарги, в яких звучали й патетичні ноти! Одне слово, правозахисник!

Нарешті, зізнавшись у 52-х убивствах і давши в руки слідству незаперечні докази своєї провини, він був упевнений, що в остаточному підсумку все обійдеться для нього благополучно... Хотів жити та вважав, що має на це право - після всього зробленого: адже він співробітничав зі слідством!

Таким чином, у цього сексуального маніяка була така динаміка захворювання:

Погіршення стану центральної нервової системи з поступовим накопиченням статевого збудження та неусвідомлюваним пошуком шляхів його розрядки - тяжіння до оголеного тіла вихованців, підглядання в туалетах і т. д.

Перша розрядка цього надзвичайно сильного збудження насильницьким способом.

Повна свідомість своїх прагнень і підпорядкування їм діяльності з використанням усіх нормальних ресурсів психіки - уваги, пам'яті, мислення.

Loading...

 
 

Цікаве