WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Порушення статевої системи - Реферат

Порушення статевої системи - Реферат

Якщо жінка довго не уступає, стосовно неї подібний індивід може стати сексуальним маніяком; він стає одержимим тільки одною ідеєю: оволодіти за будь-яку ціну (на один раз!). І якщо інакше не вийде, він може вдатись до насильства.

Варто розрізняти два типи донжуанів - звичайний і психопатичний. Перший тип більш "благополучний": якщо жінка не уступає, він переключається на іншу, аби вона була новою. При психопатичному варіанті донжуанізму він не може відмовитись від наміченої жінки й оволодіває нею силою. Йому просто дикою уявляється думка про те, що яка-небудь із них може йому не уступити, для нього це щось подібне до шоку.

У свій час в одній молодіжній газеті було розказано про молодого чоловіка, який зґвалтував жінку і з тим потрапив під суд. Але суть публікації була в іншому. Він вів спосіб життя донжуана і мав список жінок, якими "оволодівав": більше п'ятисот. І зрозуміло, що стійких відносин з жодною з них у нього бути не могло. З'ясувалось також, що тим із них, хто попадав на аборт або в пологовий будинок, він обов'язково приносив квіти, хотів відчувати себе галантним кавалером (та й список своїх "перемог" він, безсумнівно, вів заради самоутвердження). Отже, ту, котра йому не уступила, він саме і зґвалтував. І цій жінці ще поталанило: якби в розпал його маніяцьких устремлінь що-небудь у статевій виконавчій системі "відмовило" (наприклад, ерекція як найбільш імовірна форма "відмовлення"), він не обмежився би лише сексуальним насильством, а застосував би фізичну силу в більшому обсязі, прагнучи до розрядки порушення, що накопичилось у статевій робочій домінанті.

Коли описуваний нами індивід остаточно переконався в тому, що ця жінка йому не уступить, здоровий глузд повинен був би змусити його переключитись на інший "об'єкт". Але до цього він виявився нездатним, оскільки у програмі його сексуальних дій просто не була передбачена сама можливість подібного "відмовлення". У його психіці домінувала думка про те, що жодна із жінок (як би) не має права йому відмовити: саме його особистість не допускала подібного. Якби даний індивід не був сексуально заклопотаним, його амбіційність і непомірний рівень домагань виявили б себе інакше.

Щось подібне може бути й у жінок, але в менш явній формі, оскільки їхня статева роль скоріше рецептивна, ніж активна; їхня активність виявляється в тому, щоб сексуально "зачепити" чоловіка, зацікавити його, привернути його увагу. Зрозуміло, що напору залицяння, властивого чоловічій статі, тут немає. Але зате, виявляючи сексуальну увагу до потенційного партнера, жінка з рисами донжуанізму нездатна мати з ним справу повторно: та ж умовно-рефлекторна реакція статевої робочої домінанти на новизну. Тільки в жінки страждає здатність до оргазму, тоді як властива їй ерекція (сосків, клітора) не має настільки ж істотного "технічного" значення, як ерекція або її відсутність у чоловіка. Отже, сексуальна розбещеність жінки має під собою поєднання сексуальної заклопотаності з нездатністю до задоволення при повторних контактах із тим самим партнером.

Іншою причиною сексуально розбещеної поведінки жінки є особливо сильна сексуальна заклопотаність, яка одержала назву німфоманії. Тут немає вирішальної ролі новизни партнера, жінці просто потрібно дуже багато статевих актів - хоч із тим самим, хоч із різними. Якщо чоловічий образ донжуана став у літературі та сексології загальним, то аналогічного йому жіночого образу не склалось, хоча прототипів його достатньо, і деякі жінки цілком могли би претендувати на цю роль. Наприклад, дружина одного з римських імператорів Мессаліна, яка увійшла в історію саме завдяки своїм сексуальним пригодам.

Тепер про маніяцтво, тобто про сексуальних маніяків і/або серійних убивць. Справа в тому, що при високому ступені сексуального маніяцтва індивід легко стає серійним убивцею, а в основі дій багатьох серійних убивць лежить саме незадоволена статева потреба. Постійно накопичується пов'язана з нею психічна напруга і не знаходить у них розрядки природним шляхом.

Не випадково саме статева потреба стає основою маніяцьких дій, її не так просто задовольнити, особливо якщо її виконавчий апарат працює зі збоями (наприклад, слабкий центр ерекції). І характерно, що сексуальними маніяками стають саме чоловіки. Тут важлива не тільки їхня перевага у фізичній силі, а й неможливість розрядки статевого порушення природним чином (особливо через відсутність ерекції).

Сексуальне маніяцтво близьке до садизму, але є більш глибоким відхиленням від норми. Починається все із сексуальної незадоволеності: нестерпне за силою статеве порушення не може бути розряджене звичайним шляхом. Природно, що не в усякого індивіда, який страждає на імпотенцію, виникає спонукання до насильницьких дій; страждаючих на імпотенцію досить багато, але маніяків серед них, на щастя, мало. Крім сексуальної незадоволеності необхідний ще й особливий стан центральної нервової системи типу епілептичної схильності: при цьому енергія незадоволеної статевої потреби стає дуже великою і тому здатна вести до особливо нещадних насильницьких дій. Корисно розрізняти чотири ступені маніяцтва:

перша - (сексуальне) насильство;

друга - (сексуальне) насильство + убивство;

третя - (сексуальне) насильство + убивство + розчленування тіла жертви;

четверта - (сексуальне) насильство + убивство + розчленування + поїдання шматочків плоті жертви.

Запитується: яке відношення до сексуальної незадоволеності має поїдання шматочка плоті жертви? Справа в тому, що при маніяцтві відбувається, по-перше, як би замикання статевого порушення на потребу самозбереження і, по-друге, замикання на цю ж потребу потреби в їжі. Адже архаїчна харчова поведінка передбачала таку послідовність дій: заманити (підстерегти), убити та розчленувати/з'їсти. Тож поїдання шматочків плоті жертв - це ключова дія потреби в їжі, що в доцивілізовані часи задовольнялася саме так - за участю насильства. Це тепер інша послідовність дій: заробити (купити), з'їсти. Але у глибинах психіки древні поведінкові механізми цілком можуть зберігатись у тому чи іншому ступені в того чи іншого індивіда. І у випадку дуже великого та тривалого порушення їх сліди "оживляються".

Тепер подивимось, як відбувався психосексуальний розвиток одного з найвідоміших сучасних сексуальних маніяків - Чикатіла, і що відбулось у його психіці в період захворювання, а він - безсумнівно - був хворим. За його власними словами, з юності він мріяв про високу любов - "як у кіно або у книгах". Але дівчин соромився, не знаючи, як із ними поводитись, і близького спілкування уникав. Перший сексуальний досвід у 19 років, і невдалий; унаслідок властивого віку й недостачі досвіду зайвому порушенню все закінчувалось достроково (передчасне сім'явивергання). У принципі, справа звичайна. Було ще кілька спроб сексуальних контактів, але теж невдалих.

Женився Чикатіло у 27 років, і тут проявилась імпотенція: ерекція наставала вкрай рідко. Дружина ставилась до цього терпимо. В інших випадках претензій до нього не було: домовитий хазяїн і турботливий батько. Характерно, що при його досить рідких сексуальних "удачах" дружина майже щораз вагітніла. У 29 років у нього з'явився син, у 33 роки - дочка.

Вище ми вже казали про те, що здатність мати дітей та активність у сексуальних стосунках - не те саме: імпотенція може сполучитися з високою запліднюючою здатністю. Отже, його імпотенція була пов'язана з якимись нервово-психічними факторами, а не з фізичними причинами (наприклад, не з поганою роботою ендокринних органів). Тілесно (соматично) він був цілком здоровий і навіть досить фізично сильний. При цьому в нього спостерігались ознаки сексуальної заклопотаності. Інакше кажучи, за своїм загальним складом і станом здоров'я він був небайдужий до "цього", але - не виходило через відсутність ерекції.

Перший крок Чикатіла на шляху сексуального маніяка мав характер зґвалтування неповнолітньої, дівчинки дев'яти років. Ерекція, однак, незважаючи на найсильніше родове порушення, не наступила. А бажання задоволення було надмірним. Воно затьмарило розум, і йому захотілось досягти розрядки за будь-яку ціну. Лементи жертви його збуджували, він дістав ніж і став їм наносити удари. (До речі, чому ніж опинився при ньому: чи не було вже в нього неусвідомлюваного налаштування на насильство?!) Дівчинка хрипіла, він її душив і бив ножем і це приносило йому полегшення. А запах крові й агонія жертви зненацька доставили йому надзвичайно сильну насолоду та розрядку нестерпного збудження.

Отже, у цей момент у його центральній нервовій системі й відбулось як би замикання статевого збудження на потребу самозбереження: чисто сексуальні дії спочатку були доповнені, а потім і витиснуті агресивно-силовими. А відчута ним розрядка статевого збудження закріпила даний характер дій як єдино для нього можливий.

Після цього, у процесі накопичення маніяцького "досвіду", приблизно за п'ять років у Чикатіла виробився типовий для нього спосіб сексуального задоволення: заманити жертву, спробувати зґвалтувати, а потім, оскільки "звичайного" зґвалтування не виходило, убити її в особливо витонченій формі. З погляду криміналістів це не стало його злочинним "почерком".

Loading...

 
 

Цікаве