WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Порушення статевої системи - Реферат

Порушення статевої системи - Реферат

Порушення статевої системи

Ми вже говорили про роль домінанти (домінант) у задоволенні потреб. Головне тут у тому, що потреба виявляється й задовольняється шляхом циклів, кожний з яких має дві фази: накопичення збудження та його розрядку, енергія якої витрачається на здійснення дій.

Отже, домінанта будь-якої потреби має дві властивості: енергію й напрямок її розрядки. Відповідно, і порушення функціонування статевої домінанти (а точніше, усіх трьох домінант статевої потреби) може мати як "енергетичний", так і "орієнтаційний" характер. І ще одна, дуже важлива річ: може бути так, що з енергією й орієнтацією статевих домінант усе в порядку, а ось виконавча система (тобто статеві органи) виявляється "не на висоті".

У кожної з базисних потреб свої виконавчі органи. Недаремно, адже в організмі виділяють: систему органів дихання, систему кровообігу, систему травлення, статеві органи, м'язову систему і т. д. Зрозуміло, що шляхом жування й ковтання - найважливіших механізмів задоволення потреби в їжі - від небезпеки не врятуєшся, так само як утеча або боротьба із супротивником не несуть задоволення статевої потреби.

Отже, які ж порушення функціонування статевих домінант і статевих органів найбільш типові? Перше, про яке ми розповімо, - садизм.

Напевно, усім відомі слова "садизм" і "мазохізм". Садизм - це насильницькі дії, що спрямовуються проти людини або тварини і специфічно служать задоволенню статевої потреби. Насильство або доповнює звичайні сексуально значущі дії, підсилюючи порушення у статевій робочій домінанті і, відповідно, інтенсивність його розрядки, або навіть підмінює їх - у більш важких випадках. Очевидно, психічною основою садизму є задоволення від заподіяння болю людині чи іншій живій істоті.

Тут "задіяні" відразу дві потреби: адже саме остання реалізується силовим впливом на джерело погрози - іншу істоту. Але дії, що у принципі служать обороні, тут стають способом сексуальної агресії. Тому частіше садизм - це одержання або посилення сексуального задоволення (задоволення) від доповнення звичайних сексуальних дій жорстокою поведінкою зі статевим партнером або тим, кого хотіли би бачити в цій якості. Фізичний: нанесення уколів, биття батогом, надягання ланцюгів, позбавлення можливості рухатись. Психічний: знущання, третирування, приниження.

Іноді нормальні сексуальні дії в садиста цілком підмінюються насильством або у зв'язку з його нездатністю до звичайної статевої поведінки, або у зв'язку з умовами, що цю поведінку унеможливлюють (наприклад, принцип безшлюбності для католицького духовенства). У цих випадках садизм входить у повсякденне життя. Наприклад, сприятливими для садистів були часи, коли у школах використовувались різки. Прикриваючись педагогічною необхідністю, деякі вчителі особливо старалися в їх використанні - зрозуміло, чому. І батьки-інквізитори, які спалювали "відьом" десятками та сотнями, безсумнівно, одержували гріховне задоволення, спостерігаючи за їх мученнями.

Найближчим до садизму сексуальним відхиленням уважається мазохізм: прагнення індивіда до посилення сексуального задоволення за рахунок відчуття на собі всього того, що зазвичай робить садист. З боку мазохіста тут не просто момент добровільності, а і прагнення виступити в ролі об'єкта насильства, що доповнює звичайні сексуальні дії чи навіть цілком їх витісняє.

При всій удаваній "симетричності" садизму й мазохізму, це - різні за механізмом явища. Мазохізм - це прагнення до накопичення додаткового статевого збудження у статевій робочій домінанті, щоб його розряд виявився більш інтенсивним (а, отже, більш сильним був і оргазм). Садизм же - це патологічна розряджувальна поведінка, що має у своїй основі невірну орієнтацію статевої домінанти стосунків.

Мазохістські дії можливі тільки в одному випадку: якщо статева робоча домінанта сильніше домінанти самозбереження, бо вся енергія й збудження, пов'язані із самозбереженням (болем, приниженням), поступають у "розпорядження" статевої робочої домінанти з бажаним для мазохіста ефектом. Якби статева домінанта була слабкіше домінанти самозбереження, біль, який відчувають, або приниження відразу ж примусили б індивіда відмовитись від продовження сексуальних дій.

Садизм за своїм механізмом - щось інше. Статеве збудження активує в садиста не тільки властивий статевій потребі приваблюючий образ - образ сексуально задоволеного партнера та власного задоволення, але також і приваблюючий образ потреби в самозбереженні - приваблюючий образ ворога та своєї перемоги над ним. Зрозуміло, що привабливим образом ворога може бути тільки образ переможеного або знищеного ворога: у всіх інших випадках образ ворога для індивіда неприємний.

Ожививши відразу два образи своєю енергією, статеве порушення тим самим закладає двоїстий характер мотивації, цілепокладання та змістоутворення подібного індивіда - садиста. Мотив садиста: одержати максимум сексуального задоволення шляхом використання насильства в ході статевого акту (природно, і в ході його підготовчої стадії). Мета садиста - заподіяти сексуальному партнеру достатньо (з погляду власного задоволення) болю та/або принижень. Зміст садиста: самоствердитись у своїх сексуальних можливостях за рахунок використання насильства.

Якщо онанізму батьки, учителі, а іноді й медики часом приділяють невиправдано велику увагу, то такі патологічні прояви сексуального розвитку, як агресивність і жорстокість, вони часто недооцінюють. Ставитись до них треба з урахуванням ступеня їх усвідомленості дитиною, її віку та ситуації, в якій вони виявляються.

Маленька дитина може бути жорстокою, не маючи про це поняття, у зв'язку з недостатнім за віком рівнем розвитку. Нерідко - з найкращих спонукань, наприклад, граючись зі щеням, кошеням і т. д. Дорослі повинні пояснити дитині неправильність такої поведінки, але не загрожувати покаранням, а прагнути викликати в неї співчуття, вселити думку про неприпустимість за своєю примхою розпоряджатися свободою, почуттями, здоров'ям будь-якої істоти, робити з неї іграшку. Повагу до людей варто прищеплювати дитині поряд із повагою до будь-яких проявів життя, без розподілу їх на "корисне" та "шкідливе". Уже до 3-4-х років нормальна дитина повинна мати повне уявлення про те, що не всяка її дія стосовно інших істот припустима.

Однак буває й так, що за віком дитина повинна б розуміти, що завдає своїми діями біль, шкоду якій-небудь тварині, але все ще цього не розуміє. Цим проявляється відставання в моральному розвитку, і необхідно по можливості скоріше ліквідувати цей істотний недолік.

Нарешті, до явної патології відносяться всі ті випадки, коли дитина або підліток усвідомлено, навмисне завдає біль іншій істоті. Така діяльність повинна припинятися найрішучішим чином. Жорстокість, агресивність (так само як і схильність до навмисного псування речей) - прояв патології соціального розвитку. Агресивний, жорстокий підліток, якщо він має достатню фізичну силу, отруює існування іншим дітям. Іноді він створює навколо себе обстановку дійсного терору, про існування якого дорослі благодушно не здогадуються.

Якщо підліток з таким нахилами фізично слабший, він наполегливо шукає (і нерідко знаходить) підтримку в підлітків та юнаків, подібних собі, і з їхньою допомогою наводить "порядок". Сам він формується як збиткова, антисоціальна особистість, до того ж, як правило, патологічна в сексуальному відношенні. У такої людини в дорослому стані досить імовірний розвиток і справжнього садизму: жорстокість стає еквівалентом нормальної статевої любові або ж використовується цим суб'єктом як специфічно збудливий засіб, що робить можливим статевий контакт (тобто без такої садистської діяльності він опиняється у специфічній ситуації з жінкою імпотентом), або ж посилюючим оргаїстичні стосунки, які інакше не представляють для нього інтересу.

Важлива практична порада: корисно обстежувати таку дитину або підлітка на предмет наявності прихованої схильності до епілепсії; іноді його насильницькі дії спрямовуються патологічним вогнищем порушення в головному мозку. І це патологічне вогнище починає відігравати роль домінанти, що підкоряє собі його поведінку.

Тепер розберемося в тому, як обстоїть справа зі статевими домінантами всім відомого літературно-життєвого персонажа - Дон Жуана. Отже, що ж властиво психіці Дон Жуана?

По-перше, у нього дуже сильна статева домінанта стосунку (до жінок), він дуже любить усю жіночу стать (тобто сексуально заклопотаний).

По-друге, статева домінанта індивідуалізації в нього відсутня цілком: ні одну конкретну жінку кохати він не здатний, як і не здатний установлювати з нею скільки-небудь стійких відносин. Якщо ж у нього й виникає щось подібне до прихильності, то тільки патологічного плану: поки жінка йому не уступила, він не здатний відмовитись від наполегливих спроб усе-таки нею "оволодіти". Зате варто їй уступити, як більше вона йому не потрібна, ніяких прихильностей.

По-третє, його статева робоча домінанта утвориться тільки умовно-рефлекторним шляхом, тут усе визначає рефлекс новизни. Формування цієї домінанти в нього є рефлекторним процесом: тільки на нову жінку. При цьому необхідною для неї енергією ця домінанта наповнюється в ході залицяння, так що визначена міра непоступливості жінки лише розпалює пристрасть донжуана й робить більш глибоким сексуальне задоволення у випадку "успіху". Іншим разом робоча домінанта при спілкуванні з тією же жінкою вже не сформується, новизни-то немає! І стосовно неї він виявляється імпотентом.

Loading...

 
 

Цікаве