WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Помилка системи освіти - Реферат

Помилка системи освіти - Реферат

Помилка системи освіти

Зазвичай помилкою вважається неправильна дія або результат такої дії...

У математичній теорії помилок під помилкою мається на увазі погрішність, що виникає при вимірі, тому теорію помилок фактично можемо назвати теорією погрішностей вимірів. Тут мусимо за уважити, що сам вимір (дія виміру) не є помилковою дією, але результат виміру, буває, не відповідає деякій дійсності. Правильна дія виміру, здійснена неодноразово, показує різні значення у стосунку до точного значення. Щоб одержати більш точний результат виміру, математики запропонували виконувати багаторазові виміри. Таким чином, мова йде не про помилку й не про неправильну дію, а про те, що наші виміри не можуть бути абсолютно точними, а тільки наближеними. Тому математики кажуть про помилку, але мають на увазі погрішність виміру, тобто погрішності правильно виконаних дій при вимірах.

У логіці під помилками мають на увазі порушення законів і правил логіки в умовиводах, міркуваннях, визначеннях, у доказах і спростуваннях, і кожне з порушень має свою назву: "помилкова підстава", "підміна тези", "коло в доказі" й ін. Називаючи їх помилками, у логіці виділяють навмисні, ненавмисні, фактичні помилки: "Якщо помилка допущена ненавмисно, вона називається паралогізмом; якщо правила логіки порушуються навмисно, то це софізм. Окрім того, логічні помилки варто відрізняти від фактичних помилок. Останні обумовлені не порушенням логічних правил логіки, а незнанням предмета, фактичного стану справ, про які йде мова". Тут мова йде не про помилки, а про порушення законів і правил логіки. Тому логіки, кажучи про помилки, мають на увазі порушення правил і законів логіки.

"Помилкова дія - це загальна назва для дій (із дефектами), при виконанні яких виявляються помилки...". Незважаючи на деяку тавтологію, визначення помилки як загальна назва для всіх "дефектів у дії" представляється нам удалою. "Помилкова дія, - кажуть психологи, - один з істотних об'єктів психології праці, педагогічної психології та психології управління". За певних умов психіка змушує або спонукає людину робити помилкові дії - це сфера психології. Але більшість помилкових дій має не психічні причини, а соціальні.

Таким чином, у кожному виді професійної діяльності конкретні дефекти дій не називають помилками, тільки при відволіканні від конкретних випадків будь-яку невідповідність дії чи її результату належному називають помилкою. Ці невідповідності належному завжди вважаються неправильними діями, але не завжди вважаються помилками. Помилка й неправильна дія, на нашу думку, не тотожні. А розходження між ними можуть бути встановлені при виявленні відповідних соціальних відносин.

Розглянемо відносини у сфері навчальної діяльності, де незнання завжди не може розглядатись як помилка, а те, що зазвичай уважається помилками учня, є предметом навчальної діяльності (навчання). У навчальній діяльності учень повинен опанувати в першу чергу знання й уміння правильно застосовувати дане знання. І тільки після цього, у наступний момент, неправильні дії учня із за значеними знанням і вмінням можна трактувати як помилки. Таким чином, справа полягає в тому, щоб у процесі навчальної діяльності вчитель мав можливість вчасно одержувати об'єктивні дані про знання й уміння учня.

У навчальній діяльності помилка учня повинна визначатись у стосунку до того, чи знав учень, як правильно виконати дію, чи не знав, чи вмів правильно виконувати її чи не вмів. У навчальній діяльності мають місце ситуації, коли учень має знання про необхідне вміння (знає, як воно називається, як його треба здійснити), але, здійснюючи це вміння, робить неправильні дії. Це свідчить про те, що в учня несформоване практичне вміння, а наявність знання не забезпечує правильного виконання вміння. Що би вважати дію учня неправильною чи помилкою, необхідно встановити наявність у нього відповідного знання й уміння користуватись цим знанням. Отже, як що учень знав, як виконати, але не вмів виконати правильно, то, роблячи неправильну дію, він не робить помилку. Якщо учень не знав, як правильно виконувати дану дію, і виконав її неправильно, то він і в цьому випадку робить неправильну дію, а не помилку. Якщо ж він знав і вмів, але, прагнучи правильно виконати певну дію, виконав її неправильно, то неправильна дія є його помилкою.

У загальноосвітній школі майже не розрізняють помилку й неправильну дію учня, оскільки вчитель незабезпечений достовірною інформацією про знання й уміння учнів на кожному уроці, а у школі не організована робота з об'єктивними даними про підготовленість кожного учня в кожний момент навчальної діяльності. Це змушує педагогів виходити не з об'єктивних даних, а з факту виконання навчальної програми. Їм доводиться вважати: якщо навчальна програма щодо виділеної в ній кількості годин виконана, пройдена, то всі неправильні написання, зроблені учнями та пов'язані з програмою, є їх помилками. Але факт проходження програми не означає, що учні опанували систему знань програми й уміють практично застосовувати знання. Перш ніж стверджувати, зроблено помилку чи неправильну дію, необхідно об'єктивно встановити наявність в учнів відповідного знання й уміння.

Твердження, що з'явились, що "нині короткочасне опитування всіх учнів на кожному уроці за допомогою тестів використовують майже всі педагоги, можуть означати, що вчитель уже має об'єктивні дані про знання й уміння кожного учня на кожному уроці. Це, м'яко кажучи, не відповідає дійсності. Інакше школи мали б у своєму розпорядженні об'єктивні дані про підготовленість кожного учня в кожний момент навчальної діяльності, і не було б жодної необхідності у створенні центру тестування.

Звернемось до сучасного стану навчальної діяльності, де основними відносинами є відносини "учень-учитель". Припустимо, що кілька учнів у підсумковому диктанті неправильно написали кілька слів. Що це - їхні помилки чи неправильні дії? Припустимо, установлено, що учні, які проходили програму, не знають і не вміють правильно писати ці слова, тобто вони не опанували систему знань програми й не вміють практично застосовувати знання. Отже, учні зробили не правильні дії, які не можна назвати помилками.

Оскільки в розглянутих відносинах учні зробили неправильні дії, то помилка, мабуть, допущена вчителем, тому що, маючи об'єктивні дані про підготовленість учнів, він не повинен був ставити їх в умови, які змушують зробити неправильні дії. Таким чином, питання про помилку переміщається у сферу діяльності вчителя. Придивимось до другого учасника навчальних відносин - до вчителя.

Скористаємось аналогічною процедурою визначення помилки. Чи знав учитель, що певні учні не знали або не вміли писати дані слова правильно? Якщо вчитель знав і мав об'єктивні дані про непідготовленість таких учнів, але продовжив вивчення наступної теми навчальної програми, то він зробив не просто неправильні дії, а професійну помилку, тому що не мав права приступати до вивчення нової теми.

Припустимо, учитель не знав цього, оскільки не мав об'єктивних даних про непідготовленість даних учнів, і продовжив навчальну діяльність. У цьому випадку він зробив не помилку, а неправильну дію. Звідси виникає нове запитання. Чи мусив учитель знати й мати дані про те, як володіють його учні вивченим матеріалом? Очевидно, що мусив, інакше тоді губиться зміст розумної педагогічної діяльності.

Частина відповіді на це запитання є в навчальних відносинах, що змінились. Спочатку навчальні відносини "учень-учитель" здійснювались у парі "один учень - один учитель", і проблеми у знанні об'єктивних даних про підготовленість учня не виникало: учитель завжди міг на свій розсуд мати такі дані. У подальшому ці відносини змінились і стали відносинами "багато учнів-один учитель". При таких відносинах кількість учнів ніколи не регулювалась учителем чи його можливостями, а визначалась адміністрацією навчального закладу. У цьому випадку вчитель уже не може знати про кожного учня в кожний момент навчальної діяльності те, що йому як учителю необхідно.

Інша частина відповіді існує в організації навчального процесу в загальноосвітній школі, в якій не створені умови для роботи вчителя на основі об'єктивних даних про стан сформованості знань і вмінь його учнів, що вчасно надходять до нього. Саме адміністрація навчального закладу, яка організує навчальний процес у школі, повинна відповідати за створення таких умов роботи вчителя.

Ці умови припускають, наприклад, надання права вчителю не переходити до вивчення наступної теми навчальної програми, якщо учні (або їх частина) не засвоїли в достатній мірі цю те му. Якщо вчитель не поставлений у такі умови, то він змушений вести свою навчальну діяльність без об'єктивних даних, на свій розсуд, орієнтуючись в основному на погодинне виконання навчальної програми, яке диктується йому зверху. У цьому випадку неправильні дії вчителя не можуть бути кваліфіковані як помилкові. Для цього немає підстав. Виключаючи у відносинах "учитель-адміністрація" помилку вчителя, можна припустити, що помилку зробила адміністрація навчальної установи. Адміністрація, знаючи, що навчальна діяльність повинна здійснюватись на основі об'єктивних даних про підготовленість учня, не дала такої можливості вчителю й не створила необхідних умов для цього. Ось чому вчитель не знає й не має необхідних об'єктивних даних, хоча мусить знати й мати.

Природно виникає запитання, а чи могла адміністрація навчального закладу створити необхідні умови та надати можливість учителю працювати на основі об'єктивних даних? Оскільки адміністрація навчального закладу не самодостатня й управляється відділом освіти, вона не може дати вчителю можливості працювати на основі об'єктивних даних, тому неправильні дії адміністрації не можуть бути кваліфіковані як помилки. У цьому випадку відносини "учитель-адміністрація навчального закладу" стають залежними від стосунків "адміністрація навчального закладу - відділ управління освіти". Отже, відносини "учитель-адміністрація" мають своє "продовження" у відносинах адміністрації навчального закладу й відділу управління освіти. Оскільки в цих відносинах адміністрація навчальної установи зробила неправильні дії, які не можна вважати помилкою, то можна припустити, що помилку зробив відділ управління освіти, оскільки не надав можливості адміністрації навчального закладу створити необхідні умови для роботи вчителя на основі об'єктивних даних.

Loading...

 
 

Цікаве