WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Побудова педагогічного процесу - Реферат

Побудова педагогічного процесу - Реферат

Дещо по-іншому організується робота за методикою "дискусійна сітка Алвермана". Для прикладу наведемо запитання: чи потрібні людині почуття?

Протягом 1-3-х хвилин учні записують у дві колонки аргументи "за" та "проти", після чого обговорюють у парах написане. Потім учні діляться на групи за поглядами і кожна з утворених груп відстоює свою думку. Відбувається диспут. Даний вид роботи цікавий тим, що кожний з учнів намагався віднайти аргументи і "за", і "проти"; а це сприяє глибшому розумінню питання, вихованню толерантності, терпимості до переконань, що не відповідають особистим.

"Гронування", або "асоціативний кущ", є стратегією навчання, яка спонукає учнів думати вільно та відкрито на певну тему. Вона націлена передусім на стимулювання мислення про зв'язки між окремими поняттями. Гронування може бути використане як на стадії актуалізації, так і на стадії рефлексії. Його можна використовувати для стимулювання мислення тоді, коли тема ще недостатньо вивчена. Воно також може бути використане для підбиття підсумків вивченого, як спосіб побудови нових зв'язків чи спосіб графічного зображення нових уявлень. Це різновид роботи з письма, який може стати потужним інструментом для залучення до процесу письма учнів, неохочих писати. Гронування - це стратегія, яка допомагає тому, хто пише, краще зрозуміти самого себе, свої знання, переконання щодо теми. Оскільки воно являє собою письмовий вид діяльності, то може прояснити автору поняття та зв'язки, які він до цього міг не усвідомлювати. Етапи гронування є простими і дуже добре запам'ятовуються. Слід написати центральне слово або фразу посередині аркушу паперу, на слайді, на дошці або на будь-якій іншій поверхні для письма. Потім треба записувати слова та фрази, які спадають на думку, з обраної теми. Коли всі ідеї записані, установлюються (там, де це можливо) зв'язки між поняттями. Можна записати стільки ідей, скільки дозволить час, або доки всі вони не будуть вичерпані.

Методика, що має назву "Т-схема", використовується для порівняння двох аспектів поняття.

Часто у своїй роботі використовую "таблицю ЗХВ": Знаю; Хочу знати; Вивчаю. Спочатку проводимо попарну "мозкову атаку". Складаємо список проблем у колонці "Що ми знаємо". Далі виявляємо питання для колонки "Хочу знати". Потім читаємо текст, роблячи позначки та звертаючи увагу на питання колонки "Хочу знати". Після читання включаємо головні ідеї до колонки "Що ми вивчили". Такий вид роботи сприяє глибокому вивченню матеріалу, адже неодноразово увага акцентується на нових, невідомих сторонах виучуваної теми. До того ж, учні самостійно визначають коло запитань, що їх цікавлять, і самостійно знаходять відповіді на них способом вдумливого читання, читання з позначками.

Учням дуже подобається складати сенкани.

"Сенкан" - це п'ятирядковий вірш, що будується за певними правилами:

перший рядок - слово-іменник;

другий рядок - два прикметники;

третій рядок - три дієслова;

четвертий рядок - речення з чотирьох слів, що пояснюють суть першого слова;

п'ятий рядок - слово-синонім до першого слова.

Здатність підсумовувати інформацію, схоплювати складні ідеї, відчуття та уявлення й формулювати їх декількома словами є дуже важливою навичкою. Це вимагає ретельного обмірковування на основі глибокого розуміння речей. Сенкан - це "вірш", який синтезує інформацію й факти у стисле висловлювання, яке описує чи віддзеркалює тему. Сенкан використовують здебільшого на стадії рефлексії з метою перевірки глибини усвідомлення учнями певних понять. "Вірші" є чудовим інструментом для синтезу складної інформації, для оцінки міри розуміння учнем матеріалу та творчого формулювання думок. "Вірші" є швидким і водночас потужним інструментом для обміркування, синтезування та підсумовування понять та інформації.

Цікавою є також "Сандерсівська система запитань Блума". Існує безліч класифікацій запитань за типами, дана ж класифікація являє собою лише один з можливих варіантів. Принциповим у даному випадку є усвідомлення того, що запитання слугують засобом пробудження різних за характером і рівнем складності способів мислення. Згідно із Сандерсом, різноманітні типи запитань утворюють ієрархію, нижчий рівень якої посідають буквальні запитання та запитання на ерудицію. Запитання, розраховані на вироблення оцінок і суджень, розглядаються Сандерсом як запитання найвищого рівня.

Без сумніву, усі види запитань є важливими та корисними, бо ведуть до мислення різними шляхами крізь широченний простір мисленнєвих процесів, навчального досвіду. Кожний тип запитань розрахований на певний тип мислення й веде до формування певних уявлень, які, у свою чергу, сприяють більш тонкому й водночас більш глибокому розумінню. Але при цьому метою є провести учнів за допомогою запитань від найпростішого рівня мислення до найскладнішого, навчити їх найефективніше використовувати свої знання та ідеї. Адже якщо мислення зупинилось на буквальному рівні або рівні ерудиції, то знання учня стають подібними до сукупності інформації в енциклопедії, що стоїть на припалій пилом полиці.

Буквальні запитання - це такі, що вимагають відтворення фактичної інформації. Вони, як правило, розраховані на механічне пригадування, і учню достатньо володіти знанням обмеженого фрагменту певної сфери знань, щоб успішно відповісти. Відповідь на таке запитання легко віднайти в тексті. Вона полягає лише у відтворенні того, що було повідомлено.

Запитання на переформулювання - вимагають від учня подати інформацію в іншій формі. Такі запитання можуть, наприклад, запропонувати учням намалювати в уяві ситуацію, сцену чи подію, яку вони вивчають, та описати, що вони бачать. Запитання на переформулювання стимулюють учнів до трансформування інформації в нові форми. Відповідаючи на таке запитання, учні мають обговорити образи, які вони уявляють, або звуки, які вони чують під час читання. Їхнім завданням є переживання певного сенсорного досвіду та його опис за допомогою мови. Це являє собою активний творчий процес "актуалізації".

Запитання на витлумачення - розраховані на пошук зв'язків між ідеями, фактами, визначеннями та цінностями. Запитання на витлумачення можуть бути, наприклад, такими: Чому, на вашу думку...? Або: У чому, по-вашому, причина того, що...? Такі запитання спонукають до міркувань. Сандерс розглядає запитання на витлумачення як ключові для розвитку мислення вищого рівня, а такі дослідники, як Вон та Естест (1985), стверджують, що сприйняття завжди є витлумаченням.

Запитання на застосування існуючих знань - дають учням можливість вирішувати або далі досліджувати логічні задачі, які трапляються в текстах, для читання або під час навчання.

Аналітичні запитання - пропонують відповісти, скажімо, чи була певна подія достатньо обумовленою, чи може інші деталі та обставини краще висвітлюють суть речей. Учнів також можна запитати про мотиви певного персонажа або, наприклад, чи достатньо логічною виглядає кінцівка твору.

Запитання на синтез - спонукають до творчого вирішення питань і неординарного мислення. У той час як запитання на застосування знань пропонують вирішити проблему за допомогою існуючих знань, запитання на синтез дають можливість застосовувати весь масив знань і досвід для творчого рішення проблеми. Ці запитання заохочують до створення нових сценаріїв, наприклад: Що могли б, на ваш погляд, зробити ці два персонажі? Або: Яким міг би бути інший шлях долання труднощів, що нас спіткали?

Запитання на оцінку - вимагають від учня вироблення суджень на зразок: добре чи погано, правильно чи неправильно, згідно з визначеними учнями стандартами. Подібні запитання пропонують інтегрувати нову інформацію до особистої системи переконань і виробити відповідні судження. Це передбачає складні процеси розуміння та інтеграції, які надають процесу навчання особистісного характеру, а учню - можливість висловити власні думки та принципи. Також ці запитання передбачають винесення оцінки якості набутої інформації або в окремих випадках власної поведінки у світлі нової інформації. Запитання може стосуватись і поведінки персонажів у творі: Правий чи не правий був герой, зробивши таким чином? Чи був герой справедливим чи не справедливим до інших осіб у творі?

Важливо знов звернути увагу на те, що такі запитання виходять за рамки буквальних запитань. Діалог, породжений унаслідок таких запитань, відкриває перед учнем широкий простір для інших ідей та уявлень, висловлених однокласниками. Це, у свою чергу, працює на розширення словникового багажу цілого класу й розвиває здатність формулювати все нові й нові творчі ідеї. Виходячи за рамки буквальних запитань, учитель демонструє повагу до мислення учнів. Учні починають розуміти, що оволодіння фактичними знаннями є лише одним із видів навчання, і що вони мусять інтегрувати, аналізувати та використовувати інформацію в міру її цінності. Учні також поступово підходять до розуміння того, що знання - це не лише те, що написано у книзі чи вимовлене вчителем. Важливо підкреслити, що діти будь-якого віку можуть брати участь в опитуваннях усіх типів, виділених Сандерсом.

Loading...

 
 

Цікаве