WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Побудова педагогічного процесу - Реферат

Побудова педагогічного процесу - Реферат

Побудова педагогічного процесу

Повне розкриття творчого та інтелектуального потенціалу особистості залежить від характеру спрямованості педагогічного процесу, педагогічного середовища й умов

Налагодження гуманного педагогічного середовища

Отже, учитель повинен критично переглянути методи та форми своєї роботи; творчо підійти до власного педагогічного та життєвого досвіду; налагодити гуманне педагогічне спілкування та створити середовище, яке б забезпечувало розвиток творчих здібностей дитини.

Яким же має бути педагогічний процес, найсприятливіший для формування творчої особистості? Відповідь на це запитання можна знайти у працях Ш. Амонашвілі: "По-перше, зміст, атмосфера спілкування, стиль взаємин повинні допомагати дитині вчитися, засвоювати все загальнолюдське, пізнавати себе як людину, плекати почуття власної гідності, самоповаги, відчувати, що з нею рахуються, вона потрібна, її помічають, її цінують. По-друге, педагогічний процес повинен сприяти формуванню соціально значущих мотивів навчання, духовному піднесенню, моральному становленню, спонукати до співпереживання, взаємодопомоги, об'єднувати дитячий колектив на основі однієї мети, єдиних принципів, взаємостосунків. По-третє, у педагогічному процесі має бути дано простір для творчості, кмітливості, самостійності, пізнавальної та громадської активності дітей, характер спілкування повинен допомагати кожній дитині розвивати свою справжню людську природу".

Багато хто з викладачів (та й учнів) приймають ієрархічну структуру відносин "учень-учитель" як дану й незмінну та охоче підлаштовуються під ці соціальні обмеження. Але слід створити достатньо комфортну атмосферу, щоб учні, не применшуючи авторитету педагога, забули про страх і набули впевненості, яка так необхідна для вільного самовираження. Для цього ми всіляко намагаємося створити під час занять неформальну обстановку: сідаємо в коло; спілкуємось, як соратники; аналізуємо написане...

Дуже часто можна побачити, що більшість учнів відповідають автоматично, боячись сказати щось зайве. Але ця проблема зникне, коли діти повністю довірятимуть своєму наставнику, коли зникне страх перед мовним бар'єром. У цьому випадку вчитель теж повинен піти на деякий ризик і дозволити дітям під час обговорення певного питання у групах спілкуватися "зручною" для них мовою (без постійних виправлень і зауважень з боку вчителя).

Ще один цікавий аспект. Часто педагоги, претендуючи на абсолютне знання, прикривають своє незнання самовпевненою, владною інтонацією. І вчителі, й учні бояться показати свою вразливість, а процес навчання тим часом страждає.

Актори, наприклад, знають, що лише знявши кругову оборону, вони зможуть реально та переконливо відобразити на сцені характер свого героя. М. Фелнер із цього приводу пише: "Світ, в якому ми живемо, дуже складний, тому ми вчимося вибудовувати складні системи емоційного захисту. Вони дійсно нас рятують від страждань та образ, але одночасно перешкоджають процесу спілкування. Акторське ж ремесло вимагає свободи; наші почуття повинні бути доступними нам, тоді ми зможемо реагувати на повідомлення, які отримуємо від партнерів. Зрозуміти іншого - означає дозволити собі стати вразливим". Так само, лише переставши оборонятись один від одного, учителі та учні ідеально реалізують свій потенціал.

Слід створити справедливий і конструктивний критичний мікроклімат, щоб можна було ділитись один з одним, не боячись бути висміяним чи покараним. До того ж, учні ніколи з власної волі не поділяться написаним, якщо відчують, що вчитель зовсім не бажає читати їхні записи. У такому випадку викладач може розраховувати лише на поверхневі роботи. Тож у кожній роботі слід бачити дещо більше, ніж просто зданий текст з його перевагами та недоліками.

Давайте замислимось над тим, чи часто ми обриваємо наших учнів. Чи часто вони раптом завмирають і замовкають від того, що вчитель зморщив носа або щось сказав? Звісно, це трапляється надто часто. Причин і виправдань ми знайдемо багато: брак часу, слабкий підбір учнів та інше. То чому б нам не бути терпимими, чому б не вислухати учня, не заохотити, підбадьорити, підтримати його? Так, складно, а хто казав, що праця вчителя легка й безтурботна...

Отже, створення на уроці простої, невимушеної атмосфери можна почати із запровадження деяких нових ідей: сідати в коло; ділитись чорновими записами; дозволяти працювати колективно; навчати граматиці на основі написаного учнями, а не шляхом зазубрювання правил; підтримувати ідеї, які учні довіряють паперу; не боятись проявляти наші особисті слабкості. Коли діти відчувають себе комфортно й упевнено на уроці, то скутість і страх відходять на задній план, поступаючись місцем творчості, відвертості, талановитості.

З маленьких, здавалося б, дрібниць будується невидимий, але міцний місток відносин між учителем та учнями. Якщо цей місток ґрунтується на цілковитій довірі, відвертості, розумінні, чуйності, тактовності, взаємодопомозі та підтримці - це є гуманне педагогічне спілкування, що у свою чергу забезпечує творчий розвиток дитячого колективу, розвиток творчих здібностей учнів. Створюються умови для природного життя дитини, зосередження, самозаглиблення; зростає бажання пізнавати оточуючий світ. Таке спілкування заохочує допитливість дітей, дає можливість відкривати для себе щось нове, сприяє формуванню критичного мислення.

Створення умов для критичного мислення

Навчитись критично мислити не просто. Це не є таким завданням, що виконується на певному етапі й далі забувається. Не існує чіткого переліку кроків, зробивши які, можна навчитись критичного мислення. Існує, проте, низка умов, які вчителю необхідно створити у класі для того, щоб учні успішно залучились до процесу критичного творчого мислення. Отже, щоби стимулювати критичне мислення, учителю необхідно:

виділити час і забезпечити можливості для застосування критичного мислення;

дозволити учням вільно розмірковувати;

приймати різноманітні ідеї та думки;

сприяти активному залученню учнів до процесу навчання;

забезпечити для учнів безризикове середовище, вільне від насмішок;

висловити віру у здатність кожного учня породжувати критичні судження;

цінувати критичні міркування учнів.

Для того щоби почати ефективно практикувати критичне мислення, учні повинні:

розвивати впевненість у собі й розуміння цінності власних думок та ідей;

брати активну участь у навчальному процесі;

ставитися з повагою до різноманітних думок;

бути готовими породжувати й відкидати судження.

Критичне мислення вимагає часу з кількох причин. До того як почати обмірковувати щось нове, необхідно з'ясувати, які вже існують ідеї та думки з приводу цієї теми. Розкриття власних думок потребує вивчення попередніх ідей, вірувань, уявлень і досвіду. Час необхідний і для того, щоби почати висловлювати ці думки своїми словами та почути, як вони звучать. Обмін думками також вимагає часу. А без цього неможливо отримати відгуки інших, які могли б удосконалити думку або підштовхнути до подальших міркувань. Тому для сприяння розвитку критичного мислення учнів учителі мусять виділяти протягом уроку достатньо часу для обміну думками. Слід пам'ятати, що ідеї формулюються більш повно та ясно у сприятливій для цього атмосфері.

Учні не завжди схильні вільно розмірковувати над важливими ідеями. Вони часто чекають, поки вчитель не підкаже їм єдину правильну відповідь. Учні ж, які застосовують критичне мислення, активно розвивають теоретичні гіпотези й комбінують ідеї та концепції різними способами. Звичайно, одні з цих комбінацій виявляться більш продуктивними, ніж інші; деякі можуть спочатку здаватись розумними, але втратять сенс із подальшим міркуванням. У той же час концепції, що на перший погляд виглядають безглуздими, можуть після подальшого вдосконалення чи коригування набути цінності. Для того щоби процес мислення відбувався вільно, учні мають отримати дозвіл розмірковувати, породжувати припущення та встановлювати їхню очевидність чи безглуздість. Коли учні зрозуміють, що це дозволено, вони більш активно залучаться до критичного аналізу.

Проте вчителі мають давати дозвіл на застосування критичного мислення виважено. Тобто необхідно провести чітку межу між дозволом і поблажливістю. Дозвіл на розмірковування не дає учням права висловлюватись легковажно чи недоречно, бо не все варте міркування. Учням необхідно дати зрозуміти, що вони несуть відповідальність за якість власних думок і чесність відгуків. Отже, дозвіл на застосування критичного мислення передбачає надання дозволу в контексті сприятливого та продуктивного середовища за умови існування достойної мети для міркування. Як тільки учням буде надана можливість вільно міркувати, одразу ж виникне розмаїття думок та ідей. Коли зникає віра в істинність лише однієї правильної відповіді, різних думок і точок зору може виявитися стільки ж, скільки учнів у класі. Будь-які спроби стримати висловлення думок означають обмеження мислення учнів. Тому, для того щоби критичне мислення розвивалось, необхідно створити таку атмосферу у класі, яка би переконала учнів, що від них очікується й допускається висування ідей. Однак трапляються окремі випадки, коли дійсно існує лише одна правильна відповідь, і тут з учнями необхідно бути чесним. Різноманітними в даному разі можуть бути лише способи та шляхи пошуку відповіді. Дуже часто це є важливішим за саму відповідь. Якщо ж більша частина часу уроку витрачена на пошук однієї правильної відповіді, тоді мислення навряд чи відбуватиметься на достатньо високому рівні.

Loading...

 
 

Цікаве