WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Пізнавально-активне поле уроку - Реферат

Пізнавально-активне поле уроку - Реферат

Педагогічна майстерність, по суті, передбачає пошук шляхів підвищення позитивного енергетичного потенціалу поля пізнавальної активності. Ідеться про мобілізацію психічних (інтелектуальних і почуттєво-емоційних) ресурсів кожного учня, їх орієнтацію на навчання. Важливо пам'ятати, що психічна енергія кожної людини множиться від радісної, мажорної, творчої праці.

Слід пам'ятати, що людина - це істота не тільки така, яка пізнає, а й діяльна, практично-творча, така, яка намагається постійно в чомусь поза собою виразити те, що здійснюється в середині в неї, в її душі. Утворення уявлень і понять є одна половина діяльності людини; вираження зовні різними способами утворених уявлень є друга половина діяльності.

Необхідність добротворного впливу освіти, за П. Каптєрєвим, зумовлена тим, що ще стародавні мудреці вище всіх наук ставили науку про добро і зло. Освіта вважалась облаготворюючою діяльністю, зростаючи духовно під впливом освіти, людина повинна була стати не тільки розумнішою, а і кращою, добрішою. Прогрес у знаннях і розумовому розвитку без прогресу в добрих звичаях і моральності є регресом.

Значний інтерес для навчально-виховної роботи становить думка про те, що виховання та навчання можуть здійснитися тільки тоді, коли вихователь при поясненні, навіюванні, доведенні здатний збудити власний самобутній процес у свідомості вихованця, який був би подібним до процесу в голові вихователя. Якщо цього не станеться, то праця вихователя не досягне мети, а найрозумніші доведення, найпереконливіші переконування внутрішньо залишаться поза свідомістю вихованця й ніскільки не вплинуть на нього.

Навчальна праця учнів має бути мажорною, натхненною, творчою, радісною, привабливою, бо тільки в такому стані розвиваються психічні процеси й особистість переживає почуття комфорту, душевного задоволення.

У повісті на "педагогічну тему" "Бригантина" (1972) Олесь Гончар висвітлив складні проблеми формування юної особистості. Він акцентував на важливості не втратити людину, ще з дитинства підтримувати в ній усе найкраще. "Інакше, - як пише дослідник творчості письменника А. Погрібний, - загроза емоційної глухоти, бацили бездуховності, цинізму, поширеність яких, на думку завуча Ганни Остапівни, і пояснюється допущуваним легковаженням потребами душі людини. Як розповідає вона, в однієї її подруги навіть неприємності свого часу були за те, що дала учням на уроці провідміняти слово "душа": їй нагадали, що душі немає... Це - у минулому, хоча, запевняє Ганна Остапівна, і в "наш час душа водиться не в кожного. І особливо недопустимо, коли нівечиться вона в дитини".

В. Зінченко у статті "Роздуми про душу і її виховання" справедливо зазначає, що "трудність осмислення завдань виховання душі полягає в тому, що душа, яка вже сформувалася, приводить у рух душу, котра тільки оформлюється, не прямо, а якимось таємничим опосередкованим, гнучким шляхом. І робить вона це, звичайно, не тільки засобами мистецтва, але і через слово, жест, власні живі порухи, які відчуває й охоплює інша душа. Отже, душа проявляється у взаємостосунках між людьми".

Для того щоб інформаційний образ був засвоєний учнем, сприяв його духовному збагаченню, а процес його сприймання забезпечував духовний розвиток особистості, треба посилити вплив пізнавально-активного поля.

Отже, посилення дії пізнавально-активного поля вчителя на поля учнів, засвоєння ними інформаційного образу буде відбуватися за умови розширення каналів сприймання й обробки навчальної інформації. Породжує пізнавально-активне поле вчитель власними словами, діями, які слухають, спостерігають учні. Позитивний потенціал поля різко зростатиме, якщо учні цей інформаційний образ будуть засвоювати через власне мовлення, власні дії. Тим самим вони також створюватимуть поля позитивного потенціалу, а сумарний енергетичний ефект буде підвищуватися.

Як же залучити учнів до творення пізнавально-активного поля позитивного потенціалу? Цьому допоможе творча діяльність учнів. Осягнення образу на слух і через зорове сприйняття, через рух (пантомімічне відображення), через синтез мовленнєво-рухової експресії, драматично-ігрової діяльності, через експериментування з різними матеріалами забезпечує стійке запам'ятовування інформації.

Інформаційний образ потрібен особистості для того, щоб вона сама могла творити. Тому необхідні такі педагогічні технології, які б забезпечували дитячу творчість. Серед них виділимо виховання художнім словом (літературою), виховання через різні види мистецтва (драматичне, музичне, хореографічне, образотворче), виховання природою.

В основі кожної педагогічної технології лежить мистецтво усного мовлення. Саме слово виступає енергією, що продукує навчально-пізнавальну реальність. "Нема нічого, - категорично стверджував В. Вернадський, - що діяло би сильніше живого, вільного слова, слова людини, яка вірить усією душею в те, що говорить, людини, яка хоче, щоби всі ті, хто слухали її, повірили в те, у що вона вірить, бажали того, чого вона бажає, знали те, що вона знає". Про слово як життєдайне джерело енергії влучно казав наш славетний український поет-пророк Тарас Шевченко:

Ну що б, здавалося, слова -

Слова та голос - більш нічого.

А серце б'ється - ожива,

Як їх почує! Знать, од Бога

І голос той, і ті слова.

Слід пам'ятати, що словом учитель творить художній образ навчальної інформації, який хвилює, будить думки. І тоді вчитель стає тим добрим чарівником, якому все під силу. Згадаймо Івана Франка:

Слова - полова,

Але огонь в одежі слова -

Безсмертна, чудотворна фея,

Правдива іскра Прометея.

А видатний український педагог-гуманіст В. Сухомлинський ось як передав процес творення пізнавально-активного поля за допомогою слова: "У ті хвилини, коли краса слова, його поетична грань допомагає мені закарбувати навіки незабутні хвилини дитинства рідної мови, в душах моїх вихованців твориться те, в ім'я чого я взагалі переступаю щодня поріг школи, в ім'я чого веду дітей нелегкою стежиною радощів - здобування, відкриття, осягнення краси. Твориться ось що: від кожного дитячого серця снують тисячі ниток до того великого, вічного, ім'я якому - Народ, його віковічна мова, культура, казка, поезія, література, школа, сім'я, слава поколінь".

На думку літературознавця А. Погрібного, творчість талановитого митця, його небуденна особистість формують потужне силове поле духовності та краси, пульсування якого відчувається неодмінно. Історія світової культури подарувала людству безліч силових полів прекрасного. У кожного такого поля - своя власна "територія", "свої чари та свій спосіб озонування, власні секрети випромінювання краси та добра, що так приваблюють нас у художній творчості". У своїй діяльності вчитель повинен активізувати потушені мистецькі поля та за їх допомогою збільшити силу впливу пізнавально-активного поля на учнів.

Одним із таких силових полів є витворюване протягом півстоліття силове поле Олеся Гончара - письменника, від книг якого на нас спадає світло мудрості, любові, надії, добра. Митець дуже полюбив уживати слово "світоносний", "роблячи логічний наголос у ньому на активності означуваної дії: не стільки виробляти, носити в собі світло, скільки саме вносити його - в людські серця і душі".

Справедливо зазначивши, що за допомогою літератури як духовно-словесного витвору людина реалізує "потреби свого чуття і свого розуму, своєї пам'яті і фантазії", Іван Франко у праці "Із секретів поетичної творчості" особливого значення надавав поезії - активному стану душі, яка "порушується переважно на горішніх регістрах, де чуття межує з рефлексією, з думкою і абстракцією і не раз замітно переходить в домену чисто інтелектуальної праці". Він уважав, що "поезія заставляє нас не тільки тремтіти і запирати в собі дух, але також сміятися, плакати, почувати тривогу, вдоволення, ненависть, погорду і т. ін. Та головна річ тут та, що вона не втихомирює, а розбурхує до жвавішого ділання наші вищі духовні функції". Ці слова дають ще одну підставу використовувати поетичну творчість у якості могутнього засобу підсилення позитивного енергетичного потенціалу пізнавально-активного поля.

Обстоюючи можливість ростити душу людську чарами художнього слова, наша талановита поетеса Ліна Костенко проголосила:

Поезія - це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

Головне завдання вчителя полягає не стільки в безпомилковому вивченні й у точній передачі змісту навчального матеріалу (краще за вчителя це зробить комп'ютерна програма), як у вмінні "одягнути" суху інформацію "у живу одежу слова", яскраві барви та трепетні почуття, зробити її привабливою й особистісно значущою для учня. Отже, учитель - це художник, композитор, режисер дитячого щастя чи відчаю.

Педагогічне мистецтво полягає у творенні художнього образу інформації. Л. Виготський, який поділяв думку про спорідненість педагогіки та мистецтва, зауважував, що саме в художньому образі є "величезна сила, яка запалює почуття, збуджує волю, підвищує енергію, що зумовлює і готує до дії". Визначний психолог справедливо вважав, що, залучаючи дитину в образний світ, ми не тільки не шкодимо її інтелектуальному розвитку, а навпаки, сприяємо йому, оскільки в дитини в самої є прагнення створити собі уявний світ для того, щоб утвердитися в законах, які керують світом реальним.

Кожен педагог, який хоче стати творцем чарівного світу пізнання, повинен усвідомити власну місію, а саме: уявити себе чарівником. Своєрідною настановою для таких учителів можуть стати також слова В. Вернадського: "Є сила внутрішня, яка одна тільки і створила все, що є на світі, в ім'я чого хороше й весело, вільно і красиво жити. І ця сила в тобі, вона зробила і вона зробить ще більше. І хай тебе охопить ця впевненість, хай вона допоможе тобі вільно віддатися цій внутрішній силі, дати яскраво розгорітися тому священному вогню, який не багатьом даний, а в тобі живе, є і буде жити і який гріє і освічує все навколо".

Loading...

 
 

Цікаве