WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Пізнавально-активне поле уроку - Реферат

Пізнавально-активне поле уроку - Реферат

Пізнавально-активне поле уроку

Педагогіка - це наука та мистецтво. Ця думка притаманна працям багатьох педагогів: К. Ушинського, П. Каптєрєва, В. Сухомлинського, Ш. Амонашвілі, І. Зязюна. Для її осягнення не можна обмежитися вивченням теоретичних положень, а треба оволодіти педагогічним мистецтвом

Навчання предмета, на думку С. Гончаренка, - це творчий процес, який базується на сумі знань, що їх треба подати учням, і на досвіді учителя, його особистих якостях. Тому навчання можна вважати аналогічним до діяльності лікаря, музиканта чи артиста: "У ньому гармонійно поєднуються знання та мистецтво, нормативний елемент і творчість".

Проблема пролягає в тому, що, розглядаючи вчителя як митця, а педагогічну діяльність як мистецьку, ми поставили запитання: "Що є продуктом мистецької діяльності вчителя?". Природно, що художник - творець картини, композитор - музики, актор - сценічного образу. Уважати, що результатом роботи вчителя є освічена, вихована людина, не зовсім коректно, оскільки до цього процесу, окрім учителя, має причетність ряд чинників: перш за все - сама особистість, сім'я, соціум.

На нашу думку, кожен учитель є творцем світу, в якому живуть діти впродовж уроку, заняття, виховного заходу тощо. Саме в цьому проявляється мистецький характер діяльності педагога. У кожному конкретному випадку, увійшовши до класу, учитель стає творцем доброго, прекрасного або бездушного, безрадісного світу. Цей світ - пізнавально-активне поле естетичного потенціалу.

Філософське обґрунтування цього твердження знаходимо в концепції академіка В. Вернадського про наукову думку як планетне явище космічного характеру.

Визначним моментом концепції В. Вернадського є положення про те, що людина існує до тих пір, "доки не припиняється матеріальний та енергетичний обмін" між нею та середовищем, у якому вона живе. На його думку, енергетичний та матеріальний обмін між живими організмами здійснюється через "поле життя - як в середовищі всесвітнього тяжіння, так і в мікроскопічному розрізі, де сили тяжіння не є пануючими...".

Кожна особистість, за В. Вернадським, характеризується "полем власного існування", для якого властиві раціональні та ірраціональні елементи. Поле особистості характеризується поєднанням почуттєвого й раціонального, підсвідомого та свідомого, геоністичного й евристичного. Воно проявляється у ставленні людей до світу, а також у явищах, що не піддаються стандартному логічному осмисленню: емоціях, почуттях, переживаннях, інтуїтивних передбаченнях, особливих наукових думках, натхненні, сновидіннях, галюцинаціях... Поле окремої людини перебуває в постійній взаємодії з полями інших осіб.

На наш погляд, коли група людей об'єднується з метою виконання певного виду діяльності, то відбувається явище накладання окремих полів і виникає сумарне поле діяльності. Якщо педагогічну діяльність розглядати як процес енергетичного й матеріального обміну між учителем та учнями, то правомірно зробити висновок про пізнавально-активне поле, яке виникає в результаті накладання особистісних полів педагога та вихованців упродовж конкретного уроку або заняття.

У навчально-виховних закладах реалізується спільна діяльність учителя й учнів з метою пізнання. Уплив поля вчителя, сформованої особистості на сумарне (учитель + учні) пізнавально-активне поле є вирішальним.

Поле вчителя є домінуючим, оскільки поля учнів є довільно орієнтованими, що проявляється у швидкій зміні інтересів, почуттів, ставлення до пізнавальної діяльності.

Розглянемо детальніше процес творення вчителем пізнавально-активного поля. Будучи суб'єктом навчально-виховного процесу, учитель надає інформації суб'єктивні характеристики. Ідеться не про деформацію змісту навчального матеріалу. Маємо на увазі, що цей зміст подається в певних почуттєво-емоційних образах, які виникають в уяві вчителя. "Уява, - за словами знаменитого філософа, алхіміка та лікаря XVI ст. Парацельса, - це сонце душі людської... Якщо сила уяви достатня для того, щоб освітити весь внутрішній світ людини, то її уява здатна творити". Парацельс стверджує, що "уява - це інструмент. Силою уяви воля створює з думок існуючі форми - мислеобрази. Уява породжує дію". Через напруження психічної енергії (інтелекту, емоцій, почуттів) творчою волею вчитель передає інформаційний образ учням. З цього приводу відомий російський педагог Петро Каптєрєв писав: "Живий, діяльний характер наших ідей та всіх узагалі продуктів діяльності мозку проявляється в багатьох фактах... якби образи не містили в собі прихованої енергії, то звідки би виникало подібне втручання з їх боку в течію нашого життя?".

Незалежно від того, який предмет викладається, педагог свідомо або на рівні підсвідомого подає учням не "голу" інформацію, а пропускає її через почуттєво-емоційну сферу. Ця почуттєво-емоційна сфера породжує інформаційний образ, який, у свою чергу, є джерелом пізнавально-активного поля, що діє на учня через слово, міміку, жести вчителя, арсенал засобів навчання, котрі він використовує.

У контексті нашого дослідження надзвичайно цікавими є думки П. Каптєрєва про шляхи одухотворення навчально-виховного процесу. Роздуми вченого ґрунтуються на переконанні, що до власне наукових елементів, які зумовлюють інтерес до уроків, приєднуються особистісні компоненти, носіями яких є вчитель: "Причини привабливості уроків полягають не в одних чисто наукових даних, у властивостях самих наук, але значною мірою в самому викладачеві, у його живому й різноманітному викладенні науки. Одна й та ж наука у викладанні різних осіб надає часто притягальну дію неоднакової сили: в одного викладача вона виграє, у іншого - програє".

П. Каптєрєв розрізняє зовнішні та внутрішні засоби оживлення уроків. До зовнішніх він відносить різного виду наочність (картини, схеми, демонстраційні експерименти тощо) та експресивні акторські способи привертання уваги до навчального матеріалу (зміна динаміки голосу, жестикуляція, уведення в розповідь незвичайних раптових елементів: анекдот, образний вислів, порівняння). Якщо вчитель, використовуючи ці зовнішні засоби, "грає урок, акторствує, впадає у штучний пафос і одухотворення", то увага учнів часто зосереджується не на головній ідеї уроку, а на дріб'язкових деталях. Учні здебільшого запам'ятовують саме другорядні аспекти цього заняття, і тому зовнішні засоби одухотворення уроку не є ефективними, якщо вони не пов'язані із внутрішніми. Серед внутрішніх засобів оживлення уроку визначальне місце П. Каптєрєв відводить "наявності у викладача живого інтересу до своєї науки... живий інтерес учителя захоплює учнів, стимулює їх до занять наукою, а байдужість учителя веде за собою спад інтересу в учнів".

Отже, учитель є творцем інформаційного образу та пізнавально-активного поля, носіями яких є слово та дія вчителя.

У залежності від того, яким є продукт творчості вчителя, можна визначити силову й енергетичну характеристики пізнавально-активного поля. Пізнавально-активне поле можна виявити через почуття, емоції, які переживають усі учасники педагогічного процесу. Чим вища напруженість почуттів, тим більшою є силова характеристика поля. Залежно від того, які почуття переживають усі учасники педагогічного процесу - позитивні (радості, піднесення, творчого успіху, наснаги, натхнення, любові) чи негативні (страху, приниження, насильства, власної неспроможності, безсилля), визначаємо енергетичний потенціал поля - позитивний або негативний. Якщо вчитель насаджує жорстку дисципліну шляхом приниження, насильства над учнями начебто з доброю метою (якомога найшвидше та найкраще навчити), то в дійсності формується негативне пізнавально-активне поле, яке проявляється в негативних почуттях: учителя - до учнів, які без належної старанності виконують його настанови; учнів - до вчителя, до уроку, до навчання в цілому.

Ці почуттєво-емоційні характеристики є дуже важливими. Адже Л. Виготський стверджував, що переживання - це дійсно динамічна одиниця свідомості, в якій представлені всі ознаки особистості. А у трактуванні А. Запорожця, емоції - це ядро особистості. Доктор психологічних наук, академік РАО В. Зінченко, розвиваючи ці положення, зазначив, що "дуже важлива роль емоцій, почуттів у становленні суперечливої, а значить, і повноцінної, динамічної та плідної тріади: особистість, свідомість, діяльність. Вони можуть цементувати, стягувати ці утворення в єдине ціле, у "людину зібрану", а можуть і розірвати зсередини цю тонку єдність".

В. Вернадський про єдність раціонального та почуттєвого висловлювався дуже чітко: "Хіба можна пізнати та зрозуміти, коли спить почуття, коли не хвилюється серце, коли немає якихось живих, невловимих широких фантазій. Кажуть: одним розумом можна все осягнути. Не вірте, не вірте! Ті, котрі говорили так, не знають, що таке розум, вони не розуміють, що хвилює та цікавить у тих роботах, які вважаються інтелектуальними працями. Мені уявляється розум і почуття тісно-претісно переплетеним клубком: одна нитка - розум, а друга - почуття, і всюди вони один з одним дотикаються".

Сумарний енергетичний потенціал на уроці складається із суми енергетичних потенціалів полів кожної особистості, що створює загальний енергетичний фон.

Позначимо fn через потенціал енергетичного поля вчителя (якщо вчитель один проводить урок, то n = 1, а у випадку інтегрованого підходу, коли заняття проводиться кількома вчителями (групове викладання), то n може дорівнювати 2, 3), а через j1, j2, ... jk- потенціали енергетичних полів учнів (індекс k вказує на кількість учнів, наприклад, якщо учнів 30, то k = 30).

Тоді сумарний енергетичний потенціал Е на уроці можна виразити такою формулою:

Е = fn + (j1 + j2 + j3 + j4 + ... + jk).

Зазвичай маємо справу із сумою різних потенціалів полів учнів - позитивних і негативних. Зусилля вчителя спрямовуються на переорієнтацію полів негативного потенціалу в позитивний потенціал.

Пізнавально-активне поле максимального позитивного потенціалу проявляється в особливій атмосфері творчого піднесення вчителя й учнів, коли кожен і всі разом охоплені почуттями захоплення, радості відкриття й осягнення невідомих раніше явищ навколишнього та внутрішнього світу.

Про наявність поля максимального позитивного потенціалу у практичній діяльності вчителя свідчать хвилини особливого натхнення, стану польоту та творчості душі, коли педагог відчуває себе єдиним цілим з дитячим колективом у процесі пізнання істини.

Loading...

 
 

Цікаве