WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Оцінювання як функція управління - Реферат

Оцінювання як функція управління - Реферат

Ранг

1. Загальний педагогічний стаж -7

2. Стаж роботи безпосередньо в даній школі -6

3. Підтримка сім'ї, родини -8

4. Матеріальне стимулювання -9

5. Моральні заохочення -5

6. Участь у конференціях -4

7. Публікації -3

8. Переможці олімпіад -2

9. Участь в конкурсах "Учитель року" -1

Як видно з прикладу, експерт може довільно присвоювати ранг певним показникам. Якщо експерт не може вказати ранг декільком чи двом об'єктам, він може присвоїти їм однаковий ранг, який називається стандартизованим. Найчастіше під час атестаційної експертизи приходиться ранжувати показники в діагностичних картах та анкетах. Для більшої об'єктивності ранжування пропонується виконати кільком експертам. А результативний ранг можна визначити за допомогою таблиці (Черепанов В. С.).

Аналогічно можна ранжувати ознаки, критерії, фактори, явища тощо.

Отримані результати легко піддаються математичній обробці. На практиці метод ранжування "у чистому вигляді" використовується рідко. Найчастіше він використовується разом з іншими методами впорядкування.

Шкалування

Шкалування - присвоєння балів або інших цифрових (умовних) показників досліджуваним об'єктам чи їхнім характеристикам. Цим досягається більша визначеність, точніше окреслення меж. Відомі чотири типи вимірних шкал:

Шкали найменувань (номінальні). Числа або інші умовні позначки використовуються чисто символічно. Це, по суті, перелік назв певного класу об'єктів (список учнів, перелік найменувань технічного оснащення школи).

Шкали порядку (або рангові). У цих шкалах встановлюється порядок появи послідовності, відношення (більше-менше). Наприклад, списки класів за відсотком якості навчання.

Інтервальні шкали. Забезпечується визначення між окремими числами на шкалі, установлення різних інтервалів. Наприклад, шкала дотримання температурного режиму у класах.

Шкала відношень. У ній ще установлюється точка відліку. Наприклад, коефіцієнти інтелекту учнів класу.

Шкала оцінок або рейтингу. У ній є готова певна кількість готових альтернатив. Наприклад, шкала оцінок "Активність учнів на уроці".

Шкали полегшують оцінки ознак і тому при користуванні ними фіксується не наявність самої ознаки, а ступінь її присутності. Експерт фіксує лише своє бачення ситуації в межах запропонованих йому оцінок. Такі шкали, якщо вони детально розроблені й містять важливі ознаки, сприяють точнішій фіксації результатів спостережень.

Методи безпосередньої оцінки

Для прийняття обґрунтованого рішення необхідно намагатись перевести в кількісну форму всі елементи аналізу. Оцінки, які використовуються в експертизі, можна розділити на дві групи: абсолютні та відносні. Абсолютні у своїх формулюваннях мають такі терміни, як добре - погано, задоволений - не задоволений, так - ні, завжди - інколи - ніколи, повністю - частково - зовсім тощо або числові форми трьох-, п'яти-, десяти-, стобальної системи оцінювання. Більш широке застосування мають відносні оцінки, в основі яких лежать методи порівняння визначеного набору об'єктів (альтернатив) за визначеним правилом чи критерієм.

Варто чітко розуміти різницю між мірою та оцінкою. Для оцінок характерна наявність додаткового джерела помилок, якого немає при безпосередньому вимірюванні. Будь-яка оцінка виникає в результаті намагання виразити у вигляді числа істинне значення об'єкта дослідження. Зрозуміло, що коли б істинне значення було відоме, щезла потреба в його оцінці. Крім того, треба пам'ятати, що оцінка сама по собі суб'єктивна і залежить від багатьох факторів.

Експертні методи оцінювання

На даний момент склалася загальноприйнята модель оцінки. Вона передбачає чотири основних етапи:

збір інформації, вимірювання;

аналіз;

оцінка;

висновки.

А. В. Філіппов за основними параметрами діяльності виділяє такі оцінки:

комплексна - адресується діяльності в цілому, найбільш складний вид оцінки;

локальна - здійснюється на основі результатів якої-небудь одної функції або частини;

експресивна - стосується поточної, недостатньо здійснюваної діяльності; найчастіше використовується під час спостереження; недоліком є те, що на такі оцінки можуть впливати категоричні судження та пристрасні вирази.

Експертні методи оцінювання, як правило, здійснюються в єдності з іншими методами оцінювання. Розрізняють експертні методи оцінювання кількісні та якісні.

Відомі три рівні таких оцінювань:

перший рівень (низький за кваліфікаційним рівнем) називається "вправи дилетантів". Сутність його в тому, що будь-яке педагогічне явище (методична розробка, інноваційні технології, інтерактивний метод навчання, нетрадиційна форма навчання або виховання тощо) пропонується оцінити членам педколективу, які не мають високої кваліфікації;

другий рівень оцінювання явищ (середній) називається "мозковий штурм", що означає: оцінювання здійснюють педагоги високої кваліфікації, але які не виконували функції управлінців;

третій рівень (високий) здійснюють експерти, тому він називається "оцінка експертів": вони не тільки мають достатній досвід управлінської діяльності, а й у процесі оцінювання "проектів" (попередніх прогнозів) чи здобутих результатів у певній діяльності вміють використовувати широкий арсенал як кількісних, так і якісних методів оцінювання.

Розрізняють індивідуальні та групові експертні оцінки. При використанні індивідуальних оцінок важливо брати до уваги не тільки величину та якість інформації, а й особливості тієї особи, яка проводить експертну оцінку. Тобто для постановки задачі вибору необхідно знати:

хто приймає рішення;

які їх цілі;

на які аспекти може впливати суб'єкт, який приймає рішення, і в якому діапазоні можна змінювати значення цих змін;

які інші аспекти навколишнього середовища можуть впливати на результати можливих дій (Р. Акоф).

Скільки б інформації не мав експерт, завжди найбільше бракує статистичної інформації. При цьому експертні рішення та оцінки все ж доводиться приймати, не чекаючи, поки наступить абсолютна ясність. Тим більше, що ситуація може прояснитись не так вже швидко або зовсім не бути до кінця чіткою та зрозумілою. З цього приводу варто згадати слова Наполеона, який казав, що захід вже добре продуманий, якщо 2/3 шансів припадають на долю розрахунку, а 1/3 - на долю випадку. Тому експерт при оцінці педагогічних явищ не може нехтувати випадковостями. Завдання щодо підвищення точності і надійності оцінок, які необхідні для прийняття рішення, полягають не тільки в одержанні абсолютно точних аналітичних розрахунків, а найперше в тому, щоби скоротити кількість факторів, які не піддаються вимірюванню. Нагадаємо, що в науковій літературі вимірювання трактується як можливість приписати числову форму об'єктам і подіям відповідно до визначених правил (В. С. Черепанов). Таким чином, науковці твердять, що для прийняття обґрунтованого рішення необхідно намагатись якнайбільше елементів аналізу подати у числовому вигляді, варто використати всі можливості для перетворення методів аналізу в більш удосконалену кількісну науку.

Варто чітко розрізняти відмінності між поняттями "оцінка" і "міра". Оцінка виникає в результаті спроби виразити у формі числа якусь якість предмета. Тобто, якби істинне значення предмета було відоме, не було б необхідності мати його оцінку. Крім цього, оцінка завжди суб'єктивна і залежить від особливостей та мети суб'єкта, який її виносить.

Далі важливим є вибір процедури вияву думок експертів. Саме тут можливим є проведення одно-етапного чи багатоетапного анкетування, проведення дискусій та інтерв'ю. Застосовуються також різні методи обробки результатів опитування з метою отримання узагальнених даних. У результаті різних оцінок, які винесли експерти, застосовуються якісні методи обробки результатів експертизи. Проводиться також кількісна обробка результатів, що засновані на методах математичної статистики.

Експертні методи колективної оцінки можна розділити на такі групи:

Метод експертних оцінок "Дельфі" (клас методів групових експертних оцінок, які вперше застосовувались у США в 1964 р.). Суть методу полягає в послідовному анкетуванні думок експертів з різних галузей. У кожній анкеті міститься інформація, яка одержана з попередніх анкет (можливим є декілька кіл таких анкет). Мета методу - створення детально скоригованої програми послідовних індивідуальних опитувань, спрямованих на зменшення групового впливу, який виникає при взаємній роботі спеціалістів. Основні принципи полягають в анонімності опитувань. Аналітики обробляють інформацію на кожному етапі опитування експертів з метою зблизити думки, точки зору на досліджене питання. Разом з тим цей метод не передбачає досягнення повної єдності думок. Завдяки письмовій формі опитування знижується фактор навіювання чи пристосування до думок більшості. Опитування експертів проводиться в декілька турів. Під час кожного туру експерти повинні дати оцінку якомусь певному явищу. Наприклад, треба було у дванадцятибальній системі оцінити стан превентивного виховання. Семеро експертів поставили різні оцінки. Тоді всі оцінки необхідно поставити за порядком спадання. Потім знайти медіану.

Loading...

 
 

Цікаве