WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Оцінювання як функція управління - Реферат

Оцінювання як функція управління - Реферат

Слово "тест" (test) в англійській мові означає "випробування, проба, експеримент, перевірка". У науковій літературі є багато визначень тесту. Наприклад, тестолог В. А. Кокота вважає, що тест - комплекс завдань, які пройшли попереднє випробування з метою визначення якісних показників і дозволяють виявити в учасників тесту ступінь компетенції, і результати якого піддаються певному оцінюванню заздалегідь установленими критеріями.

У педагогіці розрізняють ще тест навченості або тест успішності, які трактуються як сукупність завдань, орієнтованих на вимірювання рівня засвоєння певних аспектів змісту навчання.

Згідно з рекомендаціями відомих текстологів, можна сформулювати основні вимоги до тесту.

Тести повинні бути:

однозначними - не допускати вільного тлумачення тестових завдань;

правильними - виключати можливість формулювання багатозначних відповідей;

інформаційними - забезпечувати співвідносити кількісну оцінку виконання тесту з інтервальною шкалою вимірювання;

зручними - давати змогу здійснювати швидку математичну обробку результатів;

стандартизованими - забезпечувати вимірювання рівня навченості;

надійними - тобто при багаторазовому повторенні вони повинні давати гарантовані результати;

достовірними - тобто високі оцінки повинні відповідати високій продуктивності праці.

У залежності від галузі досліджень К. Інгенкамп розрізняє такі види тестів.

Тести досягнень

тести розвитку;

тести інтелекту;

тести загальної результативності;

тести шкільної успішності;

спеціальні тести, що визначають професійну придатність і функціональні можливості.

Психометричні структурні тести

особистісні структурні тести;

тести на інтереси та установки;

клінічні тести.

Тести шкільної успішності

шкільні тести, що виходять за межі окремого предмета;

загальні тести з рідної мови;

тести на правопис;

тести на читання;

тести на словниковий запас;

спеціальні тести з рідної мови;

тести з інформатики та математики;

тести з іноземної мови;

тести із природознавчих дисциплін;

тести із соціальних дисциплін.

Класифікація тестів (за І. Рапопортом та ін., 1987)

За цільовими, функціональними та смисловими ознаками

За метою застосування: констатуючі, діагностуючі, прогностичні тести.

За видом контролю: тести поточного, рубіжного, підсумкового, заключного контролю.

За статусом контролюючої програми: стандартизовані та нестандартизовані тести.

За об'єктом контролю: тести, спрямовані на вимірювання засвоєння матеріалу, тести, спрямовані на вимірювання рівня сформованості вмінь.

За спрямованістю тестових завдань: дискретні, глобальні тести.

За формальними ознаками

За структурою та способом оформлення відповіді: вибіркові тести, тести з вільною конструйованою відповіддю.

За характером вибіркових відповідей: альтернативні тести, тести множинного вибору, тести перехресного вибору.

За гомогенністю завдань: тести на швидкість, тести на складність.

За використанням засобів оперативного машинного зв'язку: машинні, безмашинні.

Тест, як правило, складається із двох частин - інформаційної та операційної. Інформаційна частина має включати чітко, просто сформульовану інструкцію, що і як слід виконувати учаснику тестування. Операційна частина - це зміст завдання.

За змістом тести можна поділити на п'ять типів (У. Бреддик):

Тест на визначення здібностей.

Тест на визначення кваліфікаційних навичок.

Тест на перевірку особистісних якостей.

Тест для відбору груп.

Медичний тест.

Методи колективної роботи експертів

Після завершення збору інформації необхідно виділити, для яких питань будуть ураховуватись індивідуальні експертні оцінки, а для яких - групові чи колективні. Зміст колективних методів роботи експертів складається з активізації колективного пошуку рішення проблеми шляхом збору ідей та пропозицій, що виникають у процесі дискусії.

Метод "мозкового штурму"

Метод і термін "мозковий штурм" або "мозкова атака" запропоновані американським ученим А. Ф. Осборном (за основу взятий варіант евристичного діалогу Сократа).

Метод "мозкового штурму" може бути рекомендований для отримання нетрадиційного, оригінального рішення в дуже стислий термін часу. У педагогіці цей метод трактується як розв'язання певної проблеми або задачі за допомогою активного розумового пошуку рішень певною групою людей. Він може бути короткочасним або тривалим, письмовим або усним. Під час проведення "мозкового штурму" неодмінно повинен бути ведучий експерт, який підказує напрями пошуку. Необхідно обрати секретаря, який фіксує всі ідеї за допомогою малюнків, ключових слів, своїх позначок. Сеанс здійснюється в два етапи: на першому заохочується висування будь-яких, навіть безглуздих, пропозицій. На другому експерти уважно вивчають усі ідеї та оцінюють за допомогою спеціальних критеріїв. Після створення певного банку ідей ведучий здійснює рефлексію діяльності та переходить до обговорення ідей з метою пошуку чогось корисного в кожній пропозиції. Потім проводять обробку результатів і відбирають найбільш правильні рішення. На даний момент вироблено декілька модифікацій методу "мозкової атаки".

Прямий колективний "мозковий штурм"

Основні принципи та правила цього методу полягають у повній забороні критики запропонованих ідей, а також заохочення реплік і жартів. Успіх застосування методу залежить передусім від ведучого експерта, який повинен уміло направляти дискусію, удало ставити стимулюючі питання, здійснювати підказки, використовувати жарти та репліки. Кількість учасників - від 4-х до 15-ти осіб. Бажано, щоб учасники були різного віку, різних спеціальностей, однак варто дотримуватись балансу між учасниками різного рівня активності, характеру, темпераменту. Час проведення "мозкового штурму" - від 15 хвилин до години.

Масовий "мозковий штурм"

Цей метод, запропонований Дж. Дональдом Філіпсом, дозволяє суттєво збільшити ефективність генерування нових ідей у більшій аудиторії (кількість учасників від 20 до 60).

Особливість цієї модифікації методу заключається в тому, що присутніх ділять на групи по 5-6 осіб. Після поділу проводять сесію прямого "мозкового штурму". Час генерування ідей у всіх групах повинен бути однаковим.

Ефективність методу "мозкового штурму" полягає в тому, що в розкутій емоційній атмосфері ідеї одних можуть наводити інших на нові ідеї. Це дає змогу згенерувати значно більшу кількість ідей, ніж за умов, коли ці люди працюють поодиноко. Наведемо повчальний приклад "мозкового штурму". Під час війни за його методами вивчалась проблема боротьби з корабельними мінами. Одна пропозиція рекомендувала: коли з'являється міна, команда стає до борту і щосили дмухає на неї. При аналізі ця ідея трансформувалась у метод відштовхування високочутливих мін потужними струменями води.

Методи впорядкування й оцінювання експертної інформації

Кількість і якість у педагогіці безпосередньо поєднані. Аналізуючи єдність кількості та якості, професор Е. Карповіц підкреслює: "Немає якісної визначеності без кількісної характеристики". Якість виражається у властивостях, а кожна властивість має свою інтенсивність. Кількість можна виразити математичними засобами (числами, графіками, формулами). Математичні засоби лаконічні, тому графік чи таблиця можуть дати набагато більше, ніж довгий опис. Разом з тим не можна математичні методи протиставляти методам якісного аналізу. Їх треба використовувати у взаємозв'язку.

Оскільки не кожну інформацію можна виміряти безпосередньо і за один раз, для математичної обробки застосовують різні методи впорядкування. Для обробки результатів досліджень (експертизи), формалізації процесу та висновків експертизи часто застосовують кількісні методики. І. П. Підласий пропонує використовувати такі кількісні методи.

Метод реєстрації

Реєстрація - це виявлення належності певних об'єктів до певного класу й підрахунок їх кількості за належністю (наявністю або відсутністю певної ознаки). Приклад: кількість учнів з високим і низьким рівнем навчальних досягнень.

Метод рангових оцінок або ранжування

Ранжування - процедура встановлення відносної значимості ознак (переважності) досліджуваного об'єкта на основі їх упорядкування. Метод рангових оцінок відносно простий і зручний для одержання узагальненого судження експертів. Він полягає в тому, що будь-яку досліджувану інформацію розташовують у порядку зростання чи убування величини ознаки. Наприклад, список учнів у залежності від кількості пропущених занять. Кожній ознаці приписують число, що позначає його ранг. Ранг - це показник, який характеризує порядкове місце об'єкта, явища, події чи показників, критеріїв, факторів у групі інших (об'єктів, явищ тощо). Переважно найбільш вагомому об'єкту присвоюється перший ранг, а найменш вагомому - останній. Точність і надійність ранжування залежить у значній мірі від кількості об'єктів. Тобто чим менше об'єктів, тим більший ступінь їх розрізнення. Отже, при ранжуванні експерт повинен розставити об'єкти в такому порядку, який є, на його думку, найбільш раціональним, і присвоїти їм ранг з ряду натуральних чисел. Наприклад, необхідно ранжувати показники впливу анкетних даних на підвищення фахового рівня.

Loading...

 
 

Цікаве