WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Оцінювання як функція управління - Реферат

Оцінювання як функція управління - Реферат

Будь-яка діагностична методика не дає правильних рекомендацій, якщо експерт не володіє достатньою інформацією. Найскладніший крок експертизи - це збір інформації.

Основний етап експертизи пов'язаний зі збором даних, проведенням дослідницької роботи й експертною оцінкою, аналізом наявного матеріалу. Надійність рішень, які приймає експертна комісія, у значній мірі залежить від організації та спрямованості процедури збору та якості зібраної інформації. Тому процедури та прийоми збору, інтерпретації й оцінки інформації передбачають дотримання правил, які покликані забезпечити об'єктивність оцінки.

Управлінська інформація, за твердженням М. М. Поташника, може бути класифікована за:

функціями управління;

компонентами діяльності;

джерелами поступлення (внутрішня і зовнішня);

часом (щоденна, щомісячна, щорічна);

формою представлення - документальна (звіти, довідки, плани, накази тощо) і недокументована (в усній формі, на діаграмах, графіках, дисплеях тощо);

роллю (директивна, рекомендаційна).

Для педагогічної експертизи найчастіше потрібна: розробка анкет, опитувальників, тестів, контрольно-діагностичних завдань. Експертна оцінка є результатом аналітичної діяльності, яка заснована на вмінні бачити та розв'язувати протиріччя, прогнозувати, передбачати, знаходити нестандартні способи рішення.

Варто сказати, що отримати "чисту" виразну інформацію про педагогічні явища, процеси, об'єкти дуже складно. Для кожної зібраної інформації властиве нашарування суб'єктивної оцінки експерта та носія інформації. Для того, щоб відсоток суб'єктивності був мінімальним, експерт повинен досконало володіти інструментарієм збору та оцінки інформації.

Інструментарій експертного оцінювання

Діагностичне спостереження

Спостереження - найбільш поширений і доступний метод діагностування педагогічних проектів. Під науковим спостереженням розуміють спеціально організоване сприйняття досліджуваного об'єкта, явища або процесу у природних або навмисне створених умовах. Наукове спостереження суттєво відрізняється від ненаукового, побутового спостереження. Головні відмінності наукового спостереження:

чітко визначається мета та конкретні завдання спостереження;

розробляються програма і план;

результати спостереження обов'язково фіксуються;

одержані дані оброблюються з дотриманням усіх дослідницьких вимог;

спостережувані об'єкти можуть бути піддані повторній перевірці для встановлення валідності та надійності.

До діагностичного спостереження ставляться високі вимоги. Воно має бути тривалим, систематичним, різнобічним, об'єктивним і масовим.

Перед тим як розпочати діагностичне спостереження, дослідник має чітко з'ясувати:

На яке запитання повинно дати відповідь спостереження?

В яких умовах воно має здійснюватись?

Чи існує категоріальний опис (виділення головних положень, через які має пройти поведінка чи процес об'єкта спостереження)?

Чи відповідає категоріальний опис фактичній поведінці?

Чи не треба здійснювати новий категоріальний опис?

Чи існує єдність поглядів кількох спостерігачів при описі поведінки однакових об'єктів за одними й тими ж показниками?

Чи можливе повторне спостереження об'єктів у порівняльних ситуаціях?

Чи достатня кількість спостережень для формулювання висновків?

Чи не варто змінювати форму спостереження при контрольних перевірках?

Діагностичне спостереження може набувати форм:

Нестандартизованого і стандартизованого.

Зовнішнього і внутрішнього.

Несистематичного і систематичного.

До нестандартизованого спостереження вдаються на початковому етапі дослідження і тут не дотримуються розроблених схем і фіксованих етапів. Отримавши попередні висновки, спостереження стандартизують, тобто максимально конкретизують його царину, етапи дають категоріальний опис, формують вимоги, формулюють вимоги та критерії оцінок.

При зовнішньому спостереженні дослідник реєструє явища "ззовні", бо саме бере участь у процесах, що відбуваються. При внутрішньому спостереженні він є співучасником подій, за якими спостерігає. Внутрішнє спостереження має переваги та недоліки. Переваги внутрішнього спостереження в тісному контакті, а недоліки - у погіршенні об'єктивності висновків. Зовнішнє спостереження забезпечує нейтралітет дослідника, підвищує надійність висновків, але знижує рівень розуміння глибинних процесів.

Несистематичне спостереження фіксує значні події, а при систематичному дослідженні значну роль відіграє вибір моменту проведення спостереження.

У діагностичному спостереженні перевага надається стандартизованому, зовнішньому, систематичному спостереженню, яке забезпечує валідність, надійність та об'єктивність висновків.

Діагностичне наукове спостереження повинно відповідати трьом таким характеристикам:

Необхідно чітко сформулювати мету і виробити програму. Постановка мети дає можливість виділити кінцевий результат спостереження, наприклад, прийоми та методи розвитку загальних навчальних умінь і навичок на уроці, засоби естетичного виховання на позакласній роботі.

Друга важлива характеристика спостереження полягає в тому, що воно носить аналітичний характер, тому що націлене на обов'язкове виділення з педагогічного процесу визначальних характеристик, установлення між ними взаємозв'язків. Наприклад, можна акцентувати увагу на зав'язках реального результату уроку із засобами його досягнення.

Третя характеристика спостереження в тому, що процеси вивчаються в динаміці, а висновки підтверджуються певною статистикою.

Четвертою важливою характеристикою є цілісність підходу до педагогічного явища, що вивчається.

Наукові дослідження стверджують, що використання цього методу дає можливість керівникові закладу освіти зібрати 30-40 % інформації. Проте, цей метод має один недолік: спостерігаючи, експерт не має можливості втручатись у процес, наприклад, задати запитання, дати завдання. Тому спостереження найчастіше застосовують на початкових етапах діагностування та експертизи й обов'язково поєднують з іншими методами.

Співбесіда

До традиційних методів педагогічних досліджень належить співбесіда, що в науковій літературі трактується як бесіда із заданою метою. У бесідах, діалогах, дискусіях виявляються думки людей, їхні почуття, наміри, оцінки, позиції, ставлення до певних ідей, фактів, подій, а також виявлення знань відповідно до стандартних вимог. Часто використовується для отримання такої інформації, яку жодними іншими методами отримати неможливо. Педагогічна співбесіда як метод дослідження відрізняється цілеспрямованими намаганнями дослідника проникнути у внутрішній світ співрозмовника, з'ясувати причини тієї чи іншої поведінки. Основна мета співбесіди - збір інформації, яка дозволить оцінити досвід, кваліфікацію та особистісні якості співрозмовника.

Але співбесіда - дуже складний і ненадійний метод. Тому застосовується як допоміжний метод отримання необхідних пояснень і уточнень із приводу того, що не було достатньо ясним при спостереженні або використанні інших методів. Щоби підвищити надійність результатів бесіди та зняти відтінок суб'єктивізму, необхідно враховувати такі чинники:

наявність чіткого, продуманого плану з урахуванням особистості співрозмовника;

висвітлення питань, що цікавлять дослідника, з усіх боків та в різних зв'язках;

варіативність, гнучкість запитань, постановка їх у прийнятній для співрозмовника формі;

уміння використовувати ситуацію, тактовність у спілкуванні, толерантність і розуміння співрозмовника.

Не існує якоїсь єдиної схеми проведення співбесіди. Проте, варто дотримуватись такої послідовності її проведення.

1. Заспокойте співрозмовника - він може нервувати з приводу майбутньої розмови. Намагайтеся зламати психологічний бар'єр і встановити атмосферу довіри. Тон бесіди повинен бути дружелюбно-діловим.

2. Поясніть, як ви збираєтесь проводи співбесіду і скільки часу вона триватиме.

3. Почніть розмову з розкриття мети бесіди. Проте не затягуйте цей момент.

4. Використайте біографічний підхід: попросіть співрозмовника коротко розказати про себе, його освіту та кар'єру до цього моменту.

5. Будьте терплячі. Уважно слухайте і не перебивайте співрозмовника.

6. Не бійтесь емоційно реагувати на слова співрозмовника, це підтримає інтерес бесіди.

7. Не відступайте від теми.

8. Реакцію на слова можна виражати кивком голови, поглядом, короткими зауваженнями ("добре", "розумію", "цікаво"), повторенням останніх слів, сказаних вашим співрозмовником.

9. Особисті питання та зауваження прибережіть на кінець розмови.

10. Дайте можливість на кінець задати запитання, які цікавлять вашого співрозмовника. Обов'язково подякуйте за бесіду.

Хід бесіди за згодою співрозмовника може записуватись.

Кількість запитань визначає експерт. Одне з питань, за бажанням респондента, може бути замінене захистом реферату чи публікацією з питань, що стосуються професійної компетентності та які є у списку співбесіди. За кожне питання можна ставити 1 або 2 бали. Один бал ставиться за добрі знання з проблеми, а два бали - за відмінні знання. Співбесіду може проводити один експерт або група. У комісію для співбесіди можуть входити: спеціаліст із професійно-управлінської культури, спеціаліст з педагогіки та психології та спеціалісти з профільних предметів. Застосовується співбесіда для збору інформації під час атестації педагогічних працівників, експертної оцінки стану викладання предмета тощо.

Loading...

 
 

Цікаве