WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Оцінювання та поліпшення роботи школи - Реферат

Оцінювання та поліпшення роботи школи - Реферат

Невипадково довготермінові стратегії поліпшення роботи навчальної установи призводять до поєднання організаційного дослідження та дослідження поліпшення роботи школи. Без такої інтеграції увагу зосереджено на рішеннях, а не на визначенні проблем".

Як розпочати

Хоча я цілковито впевнений у правильності висновку попереднього підрозділу, було би безглуздо твердити, що таких результатів досягти легко. Важко впроваджувати такі радикальні змін, про які йшлося вище. Я прагну не тільки, щоб оцінювання впроваджували зверху, а і щоби школа та місцеве управління освіти розробили додаткову інфраструктуру, яка би підтримувала й розвивала процес поліпшення своєї роботи. У цьому процесі оцінювання для розвитку є потрібною, але не обов'язково достатньою умовою. Цього бачення стосовно автономної та творчої школи не можна досягти за один день. Чи існують якісь указівки для впровадження? На щастя, так.

Отже, як школа чи місцеве управління освіти можуть проводити оцінювання, спрямоване на розвиток? Ризикуючи пародіювати складну та глибоку літературу з поліпшення роботи школи, я спробую розкрити шість указівок, які розроблено у праці Майкла Фуллана (1982: 1988):

1. Зменшіть кількість нововведень завдяки пошуку спільних чинників і визначення пріоритетів.

2. Наскільки можливо, узгоджуйте розвиток з місцевими потребами та ритмом школи.

3. Починайте з малого, але думайте про велике й розбивайте роботу на фази.

4. Працюйте через групи внутрішніх представників.

5. Зменшіть початкові витрати й підвищуйте початкові винагороди.

6. Забезпечуйте підтримку та постійне підвищення кваліфікації вчителів.

Надмірна концентрація нововведень - це проблема сучасної школи. "Концентрація, - як зазначає Фуллан (1988; VI), - сприяє залежності". Залежність виникає внаслідок постійного бомбардування нових завдань і результатів в одних видах діяльності, на які впливають події, дії чи напрями діяльності інших. Одним способом вирішення цієї ситуації є пошук спільних чинників змін. Наприклад, викладання/навчання й оцінювання - спільні нитки, які проходять через багато змін навчальної програми, тому потрібно спочатку визначити їх, а потім установити пріоритети. Зробіть щось найкраще, а інше так добре, як зможете. Для такої стратегічної діяльності в освітній системі існують деякі перестороги. Але під час оцінювання не намагайтесь оцінити все одразу.

По-друге, намагайтесь пов'язати вашу пріоритетну сферу з відомою або встановленою потребою на рівні школи й узгодьте її з ритмом школи. Наприклад, якщо школа займається підсумуванням досягнень, тоді оцінюйте це, а не навчальний план чи організацію, що зараз для неї неактуально.

Переконайтесь, що стратегії, які ви приймаєте, збігаються з ритмом школи та ґрунтуються на тому, чим школа вже займається. Лише співставляйте нові ідеї та стратегії зі шкільним життям, якщо це потрібно.

По-третє, починайте з малого, думайте про велике й розбивайте роботу на фази. Хоча директор школи може прагнути, щоб навчальний заклад сам повністю проводив оцінювання, цієї мети найкраще досягти через поділ процесу на менші кроки, кожний з яких ґрунтується на попередньому. Завдяки цьому успіху можна досягти на початковій стадії. Цей успіх і досвід слугують трампліном для подальшого розвитку. Отже, наприклад, починайте самооцінювання із групою персоналу, що цікавиться або вивчає тему чи питання, яке порівняно легко оцінювати.

Четверта вказівка - працювати із "внутрішніми" працівниками або в тимчасових групах. На початку впровадження змін досвіду до групи, яка відповідає за новий розвиток, часто перешкоджає. Можливо, вони займались діяльністю, яка не була успішною чи сприятливою. Тому часто краще створювати групи для конкретних цілей, таких як оцінювання, особливо якщо вони репрезентують різний досвід і погляди школи.

Зменшіть початкові витрати й підвищуйте початкові винагороди - п'ята вказівка. Це стосується в основному моральних винагород. Застереження про те, що зміни не повинні бути надто кардинальними, особливо на початкових стадіях, перегукується з попередньою вказівкою. Ризик невдачі, тобто коли новий вид діяльності не відразу успішний, загрожує вчителям, які живуть і працюють у школах, атмосфера яких не налаштована на експерименти. "Початкові винагороди" є позитивною підтримкою, визнанням роботи вчителів, створюючи їм сприятливу атмосферу для проведення програми "Підвищення кваліфікації вчителів", крім усього, це й забезпечення реальних можливостей для прийняття професійних рішень. Для більшості вчителів можливість професійного дослідження мотивує досвід, збагачує його. Незважаючи на важливість фінансових здобутків, для більшості вчителів найбільшою винагородою є надання уповноважень і відчуття ефективності, які супроводжують професійне зростання та прийняття професійних рішень. Ми дуже довго нехтували цим професійним потенціалом у нашій освітній системі.

Остання вказівка - здійснення програми "Підвищення кваліфікації вчителів" і зовнішня підтримка. Різні характерні риси ефективного підвищення кваліфікації вчителів були обговорені вище, а тут ми звертаємось до поєднання цих стратегій. Програму потрібно пристосувати до конкретної ситуації, вона має бути спрямована на вдосконалення. Зовнішня підтримка належить системі, яка забезпечує програму "Підвищення кваліфікації вчителів" та інші методичні рекомендації. На жаль, ця система не так добре розвинена у Великій Британії, як в інших європейських країнах або Північній Америці. Потрібна не бюрократична підзвітність, а постійна підтримка, яка стане психологічною та прикладною допомогою в атмосфері професійного діалогу.

Цей спрощений і загальнозрозумілий перелік указівок стосується впровадження будь-якого нововведення, а не обов'язково оцінювання на рівні школи чи місцевого управління освіти. Суть у тому, що здатність проводити оцінювання неодмінна, але недостатня умова загальної стратегії поліпшення роботи школи.

Кодування

Я символічно завершую цей розділ і книгу кодуванням, а не висновком. Метою цього розділу та книги загалом було утвердження такого підходу до оцінювання, який би сприяв розвиткові й поліпшував роботу школи. Кодом або підтекстом цього утвердження є потреба надати повноваження вчителям, шкільному керівництву, радникам та іншим, хто працює для школи та підтримує її. Підвищення якості шкільництва, за яке ратуємо на цих сторінках, відбувається не внаслідок дії урядового указу, а внаслідок розвитку й використання професійних поглядів учасників системи. Наша робота стає ефективною не від безумовного виконання адміністративних указівок або наслідування зовнішніх моделей, а у процесі здобуття нових умінь і стратегій, через розуміння, аналіз, розроблення та прийняття рішень. Це було завданням моєї книги з дослідження класу (Hopkins, 1985а), але тепер, як ніколи, я переконаний у тому, що така ситуація хоча й важлива, але недостатня. Ми поліпшуємо роботу школи не тільки тоді, коли вчителі підвищують свої професійні та особисті вміння, а коли вони спільно роблять це у сприятливій шкільній атмосфері. Перспектива (про яку йшлося вище), що стоїть перед класом, - основа поліпшення роботи школи.

Коли я обмірковував і підшукував відповідні переконливі слова для завершення цієї книги, мене роздирали протиріччя: це занадто романтично, нереально, він не знає (чи, схоже, забув), про що пише. Це так, однак таке залежне становище через нагромадження змін, які відбулися в останнє десятиріччя, непомітно, але відчутно позбавляють влади та енергії. На противагу цьому зазначу, що для мене найважливішими аспектами поліпшення роботи школи та її ефективного вивчення є: по-перше, те, що вчителі та школи різні, по-друге, що ефективна робота школи залежить від соціальної системи, а не від таких зовнішніх чинників, як ресурси й державне законодавство. Сформулювавши це по-іншому, персонал школи за допомогою власних зусиль може створити ефективне та продуктивне викладацьке середовище, в якому навчаються учні. Це не просто оптимістичне й романтичне переконання, воно ґрунтується на дослідженні та досвіді.

Я не вірю, що ця книжка - панацея від усіх бід. Але сподіваюся, що єдиний спосіб підвищити якість шкільництва в нашій системі - це заохотити вчителів до розвитку їхньої педагогічної майстерності, щоб вони разом свідомо й систематично впроваджували власні ідеї та ідеї своїх колег, установлювали інфраструктуру на рівні школи та місцевих управлінь освіти для здійснення задуманого. Цьому слугує оцінювання для розвитку школи.

Loading...

 
 

Цікаве