WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Оцінювання для розвитку школи - Реферат

Оцінювання для розвитку школи - Реферат

Процес оцінювання, відбувається в лінійній послідовності, яка розпочинається з плану шкільного розвитку, де встановлюються пріоритети та цілі й пов'язані з ними критерії чи показники виконання. На основі цих цілей і показників формулюються питання оцінювання, які викликають інформаційні потреби, що передбачають збір даних. Коли інформацію зібрали та проаналізували, її знову повертають у процес формування, який сприяє подальшому розвитку та іншому циклу оцінювання.

Цей процес має кілька важливих рис. По-перше, він стимулює впровадження нововведень, а отже, розвиток, тому що встановлення цілей і критерії визначає процес розвитку. По-друге, він будує логічний ланцюжок діяльності, яка співставляє цілі й мету, мету й питання оцінювання, питання й джерело інформації. По-третє, цей процес креативний і циклічний. Звіти з оцінювання є складовою процесу формування, результат якого - аналіз плану розвитку та новий цикл оцінювання. По-четверте, хоча на діаграмі процес зображений лінійно й послідовно, насправді він значно складніший. Коли оцінювання завершується, групи на кафедрах працюють з різною швидкістю, оскільки їхній процес оцінювання - це діяльність, спрямована на розвиток. На формальному рівні план розвиту здебільшого аналізують щорічно, але це лише вершина айсберга.

Тепер розглянемо кожну стадію процесу докладніше.

План розвитку школи є ключем оцінювання. План шкільного розвитку ґрунтується на національних цілях місцевих управлінь освіти, об'єднань і професійно-технічних шкіл і містить серію завдань для навчальної програми на рівні об'єднання, школи, кафедри й окремого вчителя. Ці цілі потім вводять у дію протягом року; їх визначають упродовж наступних двох років. Цілі навчальної програми на рік трансформуються в серію показників успішності, які стають планом розвитку й управління розвитком, а план у свою чергу стає предметом оцінювання; школою й усім процесом керують інспектори.

Проблемою або метою є сфера інтересу, показники успішності є головними компонентами та наступними складовими. На прикладі показано, як цільове навчання, скажімо, зосереджене на учневі, трансформується в серію головних компонентів або показників успішності, які потім конкретизуються відповідно до якості (тобто як), а не кількості (тобто скільки). Важливо також, яких результатів очікують від учнів. Ці чотири компоненти у школах і на кафедрах постійні, бо вони конкретизують зміст. Різними будуть дії персоналу, час проведення, сподівання поліпшення роботи школи чи кафедри, пріоритет цілей. Усі компоненти залежать від змісту.

Питання оцінювання можуть мати загальний характер і стосуватися різноманітних нововведень, наприклад:

Наскільки ефективна програма і яка її якість?

Наскільки виправдана витрата грошей?

Хто брав участь?

Чи відповідали зміст, методи та висновки потребам?

Наскільки ефективно програма відповідала потребам навчання?

Чи програма виправдала очікування?

Як вона вплинула на практичну діяльність, наприклад, на навчання й викладання?

Розвиток показників успішності є основою для специфічних питань оцінювання. Питання оцінювання доповнені нормами, або критеріями успішності, потрібними для оцінювання навчання. Критерій описує очікуваний стан подій і норму, якої треба досягти. Критерій:

1. Установлює те, що бажане.

2. Передбачає очікувані зміни.

3. Указує на докази, потрібні для виявлення успішності.

Саме в цьому значенні термін "норми успішності" використовуємо в роботі. Застосування цього підходу для розвитку показників успішності уможливлює систематичний розвиток навчальної програми, забезпечуючи підґрунтя для оцінювання.

Відомість оцінювання указує на те, як фахівець розробляє питання оцінювання, як вони співвідносяться з видами оцінювання. Показники успішності демонструють контекст для запитань з оцінювання і змінюються залежно від ситуації. Усі зміни, установлені в розділі 3 (тобто зміни у знаннях, уміннях, стосунках, в індивідуальності вчителів, організаційній діяльності школи та успішності учнів), важливі на конкретній стадії оцінювання. Аналогічно метод збору інформації варто зіставити з поставленим запитанням.

Оцінювання - важкий і тривалий процес, але він буде марним, коли його не використовувати у процесі розвитку. Першим кроком є презентація (або зворотний зв'язок) результатів оцінювання в доступній формі. Основне правило - представити інформацію в позитивному, а не в негативному світлі. Це представлення - важливий показник формування, тому його треба розробляти стратегічно й доступно.

Формування може відбуватись у різних формах, три з них виражені найчіткіше. У першій кафедра або група вчителів під час оцінювання виявляє, що навчальні матеріали не досить докладні, й аналізує їх у руслі отриманої інформації. У цій ситуації оцінювання безпосередньо впливає на процес навчання-викладання. Такий неформальний процес досить звичний, це вдалий приклад того, як оцінювання можна інтегрувати у звичайний ритм розвитку шкільної навчальної програми.

Другий, формальний тип оцінювання відбувається щороку, коли план шкільного розвитку аналізувати у світлі поточного оцінювання. Обговорення й аналіз установлюють завдання на наступний шкільний рік і впливають на розклад, час проведення, вибір предметів, плани розвитку персоналу, завдання для викладання тощо. Ці структури діють на процес навчання-викладання.

Третя фаза креативного процесу - керівництво школи обговорює оцінювання з місцевими інспекторами чи зовнішнім консультантом з оцінювання. Нагляд за шкільним розвитком і підтвердження того, що він відповідає національним і місцевим пріоритетам, - завдання інспекторів. Запитання консультантів з оцінювання відрізняються від запитань учителів стосовно щоденної діяльності проекту. Ці запитання, або "сприйнятливі поняття", звичайно пов'язані з напрямами чи ідеями, які висвітлюють проблеми окремого класу та стосуються глибшого підтексту схеми. Очевидно, ці запитання сприяють діалогу, а отже, ефективному креативному процесу.

Аналіз показників успішності та планів шкільного розвитку

Показники успішності - це термін, який тепер став досить популярним, однак його часто вважають бюрократичним засобом кількісного аналізу та звітності. Цей підхід суперечить моєму бажанню пов'язати показники успішності зі стратегіями вдосконалення роботи школи. У попередньому підрозділі я намагався окреслити підхід до оцінювання, який поєднує показники успішності зі шкільним розвитком через такий механізм, як план шкільного розвитку. План шкільного розвитку, коли школа встановлює власні пріоритети в контексті національних і місцевих цілей, сприяє високому ступеню автономії професійної діяльності. Таке поєднання стратегій пропонує великий потенціал для впровадження різноманітних змін, спрямованих на вдосконалення роботи школи. Якщо показники успішності мають більше якісний характер, ґрунтуються на цілях планів шкільного розвитку, є предметом поточного оцінювання на шкільному рівні й перебувають під наглядом інспекторів, тоді в нас є проект для об'єднання зовсім різних сфер діяльності, що може мати великий вплив на шкільний розвиток. Такий аналіз водночас проводять на різних організаційних, культурних і навчальних рівнях школи.

В іншій книзі Хопкінз і Ліск дають таке визначення показників успішності.

Це звіт, за яким можна оцінювати досягнення в якійсь сфері або діяльності; він також важливий для встановлення цілей і визначення завдань. Для деяких показників успішності достатньо короткого звіту; для інших потрібний конкретніший звіт, що стосується додаткових процесів, які вимірюють глибину, якість і/або зобов'язання в конкретній сфері. На наш погляд, і кількісні, і якісні показники дуже істотні. Для вдосконалення роботи школи показники успішності повинні відображати синтез роботи місцевих управлінь освіти, національних і локальних цілей і формуватися так, щоби спрямовувати розвиток.

Нам також варто додати, що в ідеалі такі показники повинні бути встановлені на рівні школи, місцевих управлінь освіти. Цей орієнтований на процес підхід до показників успішності залучає школу та місцеві управління освіти до складних, але, вочевидь, дуже продуктивних стосунків.

Незважаючи на національну важливість кількісних показників успішності, деякі місцеві управління освіти, які працювали з нами над оцінюванням програми "Професійно-технічна освітня ініціатива", використовують цей орієнтований на зміни підхід до показників успішності. Поданий нижче приклад демонструє висновки з рекомендацій, які описують підходи одного з таких місцевих управлінь освіти:

1. Показники успішності повинні ґрунтуватися на річних планах шкіл і коледжів.

2. Їх треба розглядати як невід'ємний компонент оцінювання у школі та коледжі.

3. Наголос має падати на кількісні показники, а не дані в числах.

4. Показники варто встановлювати у сфері навчальної програми.

5. Перелік загальноприйнятих показників використовують в аналізі кожного питання навчальної програми разом із показниками, які стосуються конкретної сфери, та відповідними статистичними показниками.

Loading...

 
 

Цікаве