WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Оцінювання для розвитку школи - Реферат

Оцінювання для розвитку школи - Реферат

6. Стежте за відгуками на ваш звіт (можливо, щоб отримати інформацію, вам доведеться просити вчителів прочитати та прокоментувати вашу доповідь). Намагайтеся отримати різнобічний аналіз - ви можете дізнатися багато про те, хто критикує і як критикує. Запитайте, яким повинен бути звіт. Які питання було не розкрито або розглянуто невідповідно, чи були правильними припущення автора тощо. І запам'ятайте, що (майже) завжди можна повторити.

7. На оцінювання програми "Професійно-технічна освітня ініціатива" на місцевому рівні витрачають щорічно понад 350000 фунтів. Це найбільша частка бюджету оцінювання. Отже, ніщо не заважає їй бути найпродуктивнішою.

8. Щастя вам.

ВИСНОВОК

У цьому розділі розглянуто питання мети та моделі оцінювання. Наголошено на важливості контракту або початкової стадії, яку часто трактують поверхнево. Обговорено переваги стратегічного підходу до оцінювання, важливість зв'язку планування та моральних питань. На противагу цьому, Ян Штронах у "своєрідній наказовій пораді" наголошує, що експерти повинні бути прагматичними, еклектично і з деякою долею скептицизму ставитися до літератури з оцінювання. У наступному розділі ми будемо розглядати більш знайому і не таку спірну теорію та обговоримо методи збору інформації, які відповідають моделям оцінювання.

МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ

Збір даних - це особливо наочний аспект оцінювання, а для багатьох експертів - найважливіший. Хоча я вже зазначав, що збір інформації має зайняти своє місце, тобто його не варто проводити в невизначений період порівняно з іншими фазами оцінювання. Однак це не означає, що я не визнаю чи недооцінюю важливості цього аспекту. Існує безліч літературних джерел, присвячених техніці збору інформації, та широкий досвід, щоби доповнити це питання. Неможливо в одному розділі вступного тексту повністю розкрити таке нагромадження розуму й досвіду. Я прийняв компромісне рішення накреслити структуру для збору інформації та описати методи, які я вважаю особливо корисними у проведенні оцінювання, а саме: відомості, анкети, спостереження, співбесіди, вивчення документів та особових справ. Наприкінці книги пропоную додаткові джерела, які дають повніший огляд методів збору інформації.

СТРУКТУРА ЗБОРУ ІНФОРМАЦІЇ

Спочатку варто взяти до уваги три важливі тези про збір інформації. По-перше, зібрані дані повинні систематично пов'язуватися не лише з питаннями, визначеними в моделі оцінювання, а й і з запланованими діями та наслідками. По-друге, техніка збору інформації для конкретного питання оцінювання має відповідати суті цього питання, наприклад, коефіцієнт інтелекту буде важко визначити за допомогою спостереження. По-третє, треба використовувати якнайбільше джерел інформації, щоби перевірити достовірність даних і висунутих гіпотез.

Ці три положення здебільшого взаємопов'язані, на них треба зважати на початку оцінювання, зазвичай на стадії планування. Оцінювання можна пов'язати зі збором та обробленням інформації, щоб забезпечити логічне проведення дослідження. Аналогічно різноманітні схеми методів збору інформації з підручників допомагають пов'язати відповідну техніку збору інформації з конкретним питанням оцінювання. Прикладом такої схеми є перелік підходів до збору інформації в підручнику "Методика дослідження класного колективу".

Іншим способом визначення джерел інформації є побудова матриці, яка пов'язує дані з питаннями або дані з аналізом. Залежно від обставин різне запитання може передбачати інше джерело інформації, і така залежність може спросити стратегічний процес вибору інформації. Наприклад, зміни у знаннях учасника можна легко оцінити за допомогою анкетування, а зміни в уміннях і ставленні учасника до конкретного питання ліпше простежити під час співбесіди. Аналогічно в подальших таблицях подано матрицю, яка відображає різні стадії аналізу відповідно до джерел інформації, описаних у цьому розділі. На практиці різний рівень аналізу потребує різної інформації, і така матриця допомагає у плануванні методів збору даних.

Кожний процес оцінювання має власні джерела інформації, але ці загальні моделі допоможуть експерту бути систематичним і цілеспрямованим у виборі способу збору даних.

ОПИТУВАННЯ Й ВИМІРЮВАННЯ ДО ТА ПІСЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТУ

Опитування, вимірювання до та після проведення експерименту та інші стандартні форми вимірювання можуть дати величезний обсяг інформації, до того ж ці способи вважаються економними під час збору даних. Хоча існує деякий опір кількісним методам (так само як існує опір і якісним підходам) серед тих, хто проводить оцінювання, вони відіграють важливу роль в арсеналі методів, доступних експерту. Опитування можуть бути дуже цінними, особливо в поєднанні з іншими методами збору інформації. Вони дають можливість експерименту охопити широке коло респондентів і простежити зміни впродовж деякого проміжку часу. Навіть якби я був уповноважений обговорити статистичні методи або складання стандартної анкети, я не робив би цього. Натомість я опишу три різні підходи до використання опитування, які застосовував у різних процесах оцінювання.

Перший приклад взято з поточного оцінювання схеми місцевої програми "Професійно-технічна освітня ініціатива", коли ми проводили тестування на визначення коефіцієнта інтелекту всіх учнів четвертого уроку навчання професійно-технічних шкіл. Письмове тестування проведено для того, щоб отримати базові дані та порівняти здібності учнів професійних і непрофесійних шкіл. Виявлено, що від учнів професійно-технічних шкіл очікувано незадовільного рівня, тому було зазначено, що на майбутнє має встановитися рівновага. Ми також мали змогу порівняти коефіцієнт інтелекту та спосіб навчання учнів. Отримана інформація дала можливість зробити такі спостереження (Hopkins, 1986: 21):

1. Схемою зацікавилися здебільшого хлопці.

2. Хлопці та дівчата вибирають різні професії.

3. Учениці професійно-технічних шкіл мають дуже високий коефіцієнт інтелекту.

4. Учні мають відносно низький соціально-економічний статус.

5. Учні не очікують і не вимагають багато від своєї роботи та спеціальності.

6. Директори та вчителі вважають, що їхні учні мають середній або низький рівень здібностей.

7. Учні вважають, що їхні здібності коливаються від середнього до низького рівня.

Моє тлумачення цієї інформації не обмежується тільки висновком про різностатеві стереотипи (що характерно не лише для професійно-технічних шкіл, а й для нашого соціального та освітнього рівня). Я звертаю вашу увагу на те, що, як свідчать результати опитування, у дівчат високий рівень здібностей. Однак учителі думали, що рівень їхніх здібностей низький, так само вважали і самі дівчата, занижуючи свої результати. У мене склалося враження, що у школі та місцевій спільноті існують стереотипи, які професійно-технічній освіті буде важко подолати.

Ця інформація підштовхнула до проведення глибоких досліджень і дала матеріал для зворотного зв'язку й розвитку цієї галузі. Це також удалий приклад, який ілюструє переваги використання багатьох джерел інформації. У цій ситуації висновки ґрунтувалися на двох опитуваннях, які мали різні цілі, тобто визначення коефіцієнта інтелекту учнів професійно-технічних шкіл, доповнене співбесідами з учителями та директорами.

Другий приклад взято з оцінювання "Проекту аналізу діяльності вчителів шкіл в Англії та Уельсі". Частиною стратегії оцінювання було дослідження, що ставило за мету визначити ставлення вчителів до аналізу. Погоджений документ, на якому ґрунтувався процес, містив перелік результатів аналізу. Ми прагнули, щоб учителі вказали на важливість кожного з цих результатів, однак не хотіли, щоб аналіз був надто складним. Отже, ми розробили нейтральний перелік результатів і попросили респондентів визначити по три бажані й небажані результати. В іншому опитуванні ми попросили респондентів визначити, чи кожен результат дуже важливий - (важливий) - неважливий. Це дало змогу порівняти те, що вважають бажаним учителі перед аналізом, і те, що насправді відбувається. Цей підхід - один зі способів визначити реакції на результат проведеної діяльності без прямих запитань.

Третій приклад - це анкета "Методика інституційного навчання", яка є складовою програми інституційного розвитку міжнародного руху за зміни в освіті (Національної фундації освітнього дослідження). Достатньо сказати, що анкета є засобом стандартного вимірювання спектра змінних, які висвітлюють організацію й атмосферу школи. Отже, цей засіб забезпечує точне визначення всіх даних, дає змогу порівнювати стан однієї школи з іншими і, завдяки шкалі реального та бажаного, дає підставу для цільового визначення загальношкільної атестації.

АНКЕТИ

У цьому розділі я створюю умовну розбіжність між опитуванням та анкетою. Я вже дав визначення "опитуванню" як стандартному засобу, який має відносно високий ступінь надійності, тобто узгоджується із ситуацією, в якій його використовують. У цьому розділі я даю визначення "анкети" як більш неформальному засобові, який може бути не настільки надійним у технічному розумінні, але має високий ступінь достовірності, тобто анкета вимірює те, що мала на меті виміряти. Багато експертів не потребують надійності своїх засобів, тому що ці засоби створені тільки для однієї ситуації. Однак вони мають бути достовірними, щоби вимірювати те, що вважається причиною, яка зумовлює наслідок (внутрішня достовірність). Коли дані анкети треба порівнювати й повідомляти респондентам, тоді важливо, щоб засіб мав зовнішню достовірність (тобто вимірював те, що поставив за мету виміряти), щоби мав змістову достовірність (тобто охоплював усі суттєві питання), щоби був достовірним з погляду респондентів (тобто щоб ті, хто заповнював анкету, підтвердили її достовірність).

Loading...

 
 

Цікаве