WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Оцінний компонент навчання - Реферат

Оцінний компонент навчання - Реферат

Основними функціями оцінки, яка застосовується в масовій педагогічній практиці, є:

контролююча (на якому рівні засвоєно матеріал?);

констатуюча (займається учень із цього предмета чи ні?);

повідомляюча (який бал одержав учень за вивчений матеріал?);

каральна (усе нормально в навчанні чи настав час ужити заходів?).

Головний зміст самооцінки полягає в самоконтролі учнів, його саморегуляції, самостійній експертизі власної діяльності й у самостимуляції.

Домінуючі функції самооцінки такі:

констатуюча - на основі самоконтролю (що з вивченого матеріалу я знаю добре, а що недостатньо?);

мобілізаційно-спонукальна (мені багато чого вдалось у роботі, але в цьому питанні я розібрався не до кінця);

проектувальна (щоб не мати труднощів у подальшій роботі, я обов'язково повинен повторити...).

Важливість самооцінки полягає не тільки в тому, що вона дозволяє побачити людині сильні та слабкі сторони своєї роботи, а й у тому, що на основі осмислення цих результатів вона одержує можливість вибудувати власну програму подальшої діяльності. При виставлянні оцінки ми виражаємо суб'єктивну думку, своє враження про кого-небудь або про що-небудь у максимально формалізованій і найменш інформативній формі, а при самооцінці даємо самим собі змістовну та розгорнуту характеристику своїх результатів, аналізуємо свої достоїнства й недоліки, а також шукаємо шляхи усунення останніх.

Види оцінних шкал і можливості їх застосування

Одним з істотних недоліків традиційної системи оцінювання є її неповнота, обмеженість. Оцінний акт не враховує психофізіологічні можливості дітей різних вікових груп. Розрізняють кілька видів оцінних шкал.

Якщо як вимір виступає числова характеристика, то кажуть про кількісну шкалу. Таким чином, кількісна шкала призначена для представлення оцінки числом. Це добре всім відома система шкільних оцінок. Якщо точка відліку абстрактна, тобто лежить поза учнем, не залежить від нього, а оцінка знань і зусиль учня виглядає як якийсь числовий символ, то кажуть про абсолютну оцінну шкалу. Прикладом можуть служити звичні для нас контрольні роботи та тести, при оцінюванні яких здійснюється співставлення результатів з абстрактними нормативними критеріями, яким відповідають цифрові оцінки: безпомилково виконане завдання - "5", одна помилка - "4" і т. д.

Відносна оцінна шкала припускає порівняння поточного стану учня з його ж станом якийсь час тому. Таким чином, відносна шкала пов'язана із самим вимірюваним об'єктом і відбиває його зміну, розвиток. Вона має свій вимірювальний інструмент - шкалу збільшень.

У слабко структурованих галузях - таких, як мистецтво або, скажімо, особистісний розвиток - частіше використовуються порядкові шкали. Їх особливість полягає в тому, що об'єкт оцінки порівнюється з подібними об'єктами. Порівняння в цьому випадку виробляється експертним шляхом. Експертна оцінка завжди пов'язана з порядковою шкалою та складається в упорядкуванні безлічі з якогось набору ознак чи критеріїв. Цей спосіб розповсюджено в суддівстві деяких видів спорту (фігурне катання, гімнастика й ін.), а також у західній системі освіти. Порядкова шкала відповідає на запитання "який?". Колись подібний спосіб оцінювання широко застосовувався у школах. Усі знають, що В. Ульянов закінчив гімназію першим учнем. Це не означає, що він був у кожному предметі кращим, але в усьому комплексі в цілому він випереджав інших. Такий варіант порядкової шкали називається ранговим: кожному об'єкту привласнюється ранг, номер в ієрархії об'єктів. Типові та розповсюджені приклади рангових шкал - система військових звань або система посад на університетській кафедрі.

Окремий випадок рангової шкали - рейтингова система. За рядом ознак вона дуже подібна до кількісної шкали, але такою не є. Дійсно, рейтинг - число. Але визначається воно або шляхом опитування суб'єктивних думок експертів (як рейтинг політичних лідерів), або шляхом набору очок і балів: відповів на уроці - одержав бал, написав реферат - ще десяток балів, здав залік - знову якась сума балів і т. д. Наприкінці навчального періоду всі бали, набрані учнем, сумуються та формують його рейтинг. Після цього всі учні упорядковуються за зростанням їхніх рейтингів, і кожному може бути привласнений той чи інший ранг. У ряді шкіл рейтингова система проміжних оцінок уже діє.

Добре відомий і інший клас порядкових шкал - дескриптивні (описові). Вони характеризуються тим, що об'єкт, з яким порівнюється даний, хоч і належить тій же безлічі, що й вимірюваний, але представлений деякою моделлю, завуальований, замаскований, як би прихований і навіть відсутній. Знакова дескриптивна шкала - це опис за допомогою знакової системи, порівняння зі знаковою моделлю еталона. Очевидна знакова система - мова, менш очевидна - графічні моделі, такі, як смуговий код на товарах чи нашивки за вислугу років на рукавах військовослужбовців. Типова дескриптивна оцінка - це деяка характеристика.

Перевага кількісних шкал - їх простота й визначеність. Плата за це - помітна втрата інформованості. Порядкові шкали, особливо дескриптивні, дуже інформативні та змістовні. Але за це ми розплачуємось високою мірою невизначеності, необхідністю мати складний і дорогий інструмент експертів і наявністю сумнівів у об'єктивності оцінки. І все-таки порядкові шкали значно краще, ніж неінформативні критерії оцінок, які повідомляли, що в текстах такого-то виду учень з імовірністю 80 % робить не більше однієї помилки, але нічого не казали про характер цих помилок.

Більш обґрунтовані підходи до застосування тих чи інших оцінних шкал можна знайти за допомогою інтеграції передових ідей педагогіки та вікової психології. Принципове значення має врахування динаміки інтелектуального й особистісного формування дітей та юнацтва, а також використання останніх досягнень психології у справі вироблення ефективних методів оцінки потенційних здібностей і прогнозування ймовірної обдарованості шкільної молоді. Змістовно даються рекомендації про доцільність розмежування методів оцінної діяльності вчителів у початкових і більш старших класах. У початковій школі повинні превалювати чисто логічні, описові оцінки, а також судження-прогнози про здібності й навіть потенційну обдарованість дітей, що формулюються у вигляді рекомендацій дітям і батькам.

Починаючи з 4-5-х класів і до 9-го класу, поряд із зазначеними видами оцінок можуть застосовуватись оцінки якості навчання в балах, отриманих за допомогою нормативних тестів. У 10-11-х класах форми та методи оцінювання повинні наближатись до ВНЗ, тобто здійснюватися з перевагою залікових співбесід, тестів із великих обсягів навчання, рейтингових методів оцінки навчальних завдань творчого характеру (рефератів, наукових праць тощо), а також оцінок, що відбивають участь в олімпіадах, конференціях, гуртках тощо. Тобто повинні використовуватись прийоми, застосовувані для оцінки людей зі свідомістю, що сформувалась, необхідне врахування усвідомленого вибору учнем сфери своєї майбутньої діяльності. Спостереження за учнями та фіксування змін у динаміці їх розвитку, співставлення наявних даних з еталонними дозволяють оцінити індивідуальні рівні учнів.

Loading...

 
 

Цікаве