WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Оцінний компонент навчання - Реферат

Оцінний компонент навчання - Реферат

Оцінний компонент навчання

Оцінна діяльність учителя страждає убогістю, неповнотою, що викликає великі ускладнення в роботі навчальних закладів нового типу, спеціалізованих класів тощо. Установлено, що однією з причин відставання учнів у навчанні є слабко розвинене вміння критично оцінювати результати своєї навчальної діяльності

Виникла необхідність пошуку ефективних способів організації оцінної діяльності. Психолого-дидактичні дослідження колективів учених під керівництвом А. Запорожця, Л. Занкова, П. Гальперіна, В. Давидова, Д. Ельконіна, Н. Тализіної та інших привели до основного висновку: пізнавальні можливості учнів практично невичерпні. Багато хто з них піддається цілеспрямованому впливу та розвитку через якісну, сутнісну зміну процесу навчання та його змістів. Головне - треба оцінювати не особистість дитини, а її роботу з урахуванням тих умов, у яких вона виконується (С. Шацький). Створена С. Шацьким система обліку й оцінки заснована на дійсно гуманістичних началах у людських стосунках.

Ключові слова: навчання, функції навчання та функції вчителя, оцінка й оцінювання, оцінні шкали та їх типи.

Структура публікації:

Основні функції вчителя.

Три складові процедури самооцінки та рівні їх сформованості.

Самооцінка як основа саморегуляції та внутрішньої мотивації навчання.

Види оцінних шкал і можливості їх застосування.

У творчому пошуку різних дослідницьких педагогічних колективів можна виділити дві основні тенденції: удосконалення оцінного компонента в рамках існуючої (традиційної) системи навчання та перебудова процесу навчання і, відповідно, оцінної діяльності на принципово новій концептуальній основі.

Головну роль відіграє цілеспрямована зміна умов навчання як цілісної системи, чим забезпечується ефективне управління процесом засвоєння знань і розвитку необхідних умінь. Перед школою, що оновляються, стоїть цілком визначена задача: треба організувати процес навчання так, щоб навчання стало для школяра однією з провідних особистісних потреб, які визначаються внутрішнім мотивом. Без цього нереально змінити процес навчання та характер оцінної діяльності.

Учитель масової школи виконує три основні функції:

інформативну (викладання готової інформації із залученням різних видів ілюстративного матеріалу);

контрольну (безперервне спостереження за засвоєнням навчальної інформації);

оцінну (виставляння оцінок).

Ці функції взаємообумовлені. При виключенні чи ослабленні однієї з них процес навчання може перерватись, стати некерованим і нерезультативним. Школа, що функціонує в режимі розвивального навчання, не ставить перед собою мету навчити дитину всьому та на все життя, що у принципі неможливо, а намагається навчити учня вчитись усе життя. При даному способі навчання випускник буде володіти не тільки систематичними знаннями з основ найважливіших наук і поглиблених пізнань у тих сферах, що його цікавлять, але також і більш вартісним, ніж простий набір фактів, - системою апробованих способів діяльності стосовно себе, родини, суспільства, природи, світу взагалі. Суть гуманістичної педагогіки - у ставленні до школяра як до суб'єкта власного розвитку.

Можна виділити три основні функції вчителя нового типу (назвемо його "професіоналом" для відмінності від учителя старого типу - "предметника"):

створення умов для включення учнів у самостійну пізнавальну діяльність;

стимулювання дій учнів для досягнення поставленої мети, забезпечення емоційної підтримки дітей у ході роботи, створення ситуації успіху для кожної дитини, підтримка позитивного емоційного тла;

проведення разом з дітьми експертизи отриманого результату.

Корінним розходженням інформаційно-пояснювального та діяльнісного способів навчання є сам зміст навчального процесу.

Розглянемо систему ціннісних орієнтацій учителя та позиції учня в різних технологіях навчання. Прямо протилежні в порівнюваних концепціях і позиції учня, і способи організації його навчальної діяльності.

У першому випадку школяр стає об'єктом впливу, його робота організується за рахунок зовнішнього примусу з боку вчителя, як правило, у репродуктивному режимі. У другому випадку школяр - суб'єкт педагогічного процесу, останній організується на основі його внутрішньої мотивації та реконструктивного навчання способам одержання знань. Перехід на альтернативний спосіб навчання дітей викликає й гостру необхідність пошуку інших способів забезпечення оцінних дій вчителя й учнів. Проблема пошуку та реалізації нових способів оцінної діяльності нерозривно пов'язана з проблемою переходу до нових способів навчання дітей - технологій розвивального навчання. Відновленню школи будуть сприяти підвищення професійної підготовки вчителя й активне засвоєння передових педагогічних знань батьками, у тому числі й у такому питанні, як оцінний компонент навчання. Однак варто пам'ятати, що очікуваного ефекту можна досягнути тільки за умови перебудови всієї педагогічної системи.

Педагогічна оцінка виконує дві найважливіші функції: співвіднесення та мотивації. У своїй першій функції педагогічна оцінка виступає як індикатор певних результатів і рівня досягнень, яких досяг той чи інший школяр у своїй навчальній діяльності. Мотиваційна функція педагогічної оцінки пов'язана зі спонукальним впливом на особистість школяра, викликаючи істотні зрушення в самооцінці дитини, рівні її домагань, у поведінці, у способах навчальної роботи, у системі відносин між усіма учасниками освітнього процесу. Під впливом цих зрушень прискорюються або уповільнюються темпи психічного розвитку, відбуваються якісні перетворення у структурі інтелекту, особистості та пізнавальній діяльності школяра. Тому у психолого-педагогічному відношенні в педагогічній оцінці особливо важлива мотиваційна функція.

Надзвичайно важливо, щоб оцінна діяльність педагога здійснювалась ним в інтересах соціально-психологічного розвитку дитини. Для цього вона повинна бути адекватною, справедливою й об'єктивною. Широко відомий ряд типових суб'єктивних тенденцій та помилок. До основних типових суб'єктивних помилок оцінювання відносять помилки великодушності, ореолу, центральної тенденції, контрасту, близькості, логічні. Помилки "великодушності", або "поблажливості", виявляються у винесенні вчителями завищених оцінок. Крайньою та перекрученою формою "великодушності" в оцінках школярів стала "процентоманія". Помилки "центральної тенденції" виявляються в учителів у прагненні уникнути крайніх оцінок. Наприклад, не ставити найнижчий чи найвищий бал. Помилка "ореолу" пов'язана з відомою упередженістю вчителів і виявляється в тенденції позитивно оцінювати тих школярів, до яких вони особисто ставляться позитивно, відповідно негативно оцінювати тих, до яких особисте ставлення негативне. Помилка "контрасту" інших людей полягає в тому, що знання, якості особистості та поведінки учнів оцінюються вище чи нижче в залежності від того, вище чи нижче виражені ті ж характеристики в самого вчителя. Наприклад, менш зібраний та організований викладач буде вище оцінювати учнів, які відрізняються високою організованістю, акуратністю та ретельністю. Помилка "близькості" знаходить своє вираження в тому, що вчителю важко відразу після занадто високої оцінки ставити низьку, при незадовільній відповіді "відмінника" учитель схильний переглянути свою оцінку в бік завищення. "Логічні" помилки виявляються у винесенні подібних оцінок різним психологічним властивостям і характеристикам, що здаються їм логічно пов'язаними. У педагогічній практиці подібні помилки знаходять своє вираження в переносі оцінок за поведінку на оцінки за навчальний предмет чи курс. Типовою є ситуація, коли за однакові відповіді з навчального предмета порушнику дисципліни та зразковому в поведінці школяру виставляють різні оцінки.

За кожним навмисним завищенням чи заниженням стоїть певний педагогічний, психологічний або соціальний зміст. Завищення проміжної оцінки слабкому учню може виступати як акт підтримки його в навчальному просуванні, мотивація на збільшення його уваги до даного предмета. Виставляння незаслужено високої оцінки заради золотої медалі виступає як навмисний обман суспільcтва. Абсолютна об'єктивність педагогічної оцінки не завжди доцільна насамперед із погляду забезпечення індивідуального підходу в навчанні та вихованні учнів. Підтвердженням цього є не виправдані в минулому спроби повної заміни вчителя всілякими тестами, що претендують на всебічність та об'єктивність оцінки навчальних досягнень школяра, його розумової обдарованості та психічного розвитку в цілому.

Loading...

 
 

Цікаве