WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Особистісно зорієнтоване виховання - Реферат

Особистісно зорієнтоване виховання - Реферат

По-третє, педагог-вихователь - суб'єкт формування та розвитку педагогічного колективу як колективу вихователів. Це обумовлює його готовність та здатність:

бачити процеси виховання та навчання у системі, знаходити свою роль та позицію в становленні та розвитку виховної системи;

відповідально проявляти себе як особистість у процесі ціннісно-змістовного самовизначення педагогічного колективу у виховній системі;

підтримувати творчі відношення в педагогічному колективі як професійній єдності педагогів-вихователів;

осмислювати та обговорювати на теоретико-методологічному і практичному рівнях актуальні проблеми виховної системи школи, використовуючи можливості педагогіки та інших соціальних наук;

моделювати, проектувати, прогнозувати зміни у власній діяльності і в діяльності педагогічного колективу щодо розвитку гуманістичної виховної системи;

надавати колегам можливість знайомитися з власним досвідом виховної діяльності, самому вивчати передовий педагогічний досвід.

По-четверте, педагог - це суб'єкт взаємодії з сім'єю вихованця, з представниками соціуму, соціальними спільнотами, з якими стикається дитина. Він стимулює прояв їх виховного потенціалу. Його суб'єктність тут ґрунтується на готовності та здібності:

постійно оновлювати свої знання про життя вихованців у сім'ї, стан серед однолітків, його оточення;

підтримувати позитивну спрямованість родини на виховання дитини і запобігати негативним проявам родинного виховання;

організовувати спільну діяльність педагогів, батьків та дітей в умовах виховної системи школи, захищати інтереси дітей, допомагати реабілітації дитини, яка опинилась в умовах соціального конфлікту.

Характер сприйняття дитиною виховних впливів залежить від того, як вона сприймає особистість вихователя, його виховні дії.

Особистість педагога - дійовий чинник формування особистості дитини. У реальній діяльності педагог наочно демонструє засвоєні ним моделі поведінки, соціальні норми і цінності. Його індивідуально-психологічні характеристики обумовлюють ціннісно-смислову основу вихованця. Лише той педагог успішно справляється з цією місією, який постійно працює над розвитком у собі мотивації до оволодіння духовно культурою, засвоює глибокі і різноманітні знання, орієнтується на безперервне вдосконалення своєї професійної майстерності.

Якщо реалізація педагогічних можливостей забезпечується суб'єкт-суб'єктними взаєминами, педагог має володіти такими якостями:

здатністю сприймати і адекватно психологічно інтерпретувати поведінку дитини безпосередньо в кожний момент спілкування, фіксувати зміни в почуттях і вчинках визначати причини, які ці зміни викликають;

сформованістю широкого набору оцінних критеріїв які б дозволяли йому порівнювати характер змін, що настають у вербальній і невербальній поведінці вихованців, і своєчасно робити відповідні висновки;

умінням постійно усвідомлювати і правильно реагувати на те. як сприймають і психологічно інтерпретують його образ і поведінку вихованці;

володіти знаннями про найбільш поширені помилки, наприклад, "стереотипізація", "нав'язування суб'єктного бачення" та інші, що їх нерідко припускаються педагоги при оцінюванні поведінки дітей;

умінням відмежовуватись від упередженої оцінки при пізнанні вихованця заради осягнення індивідуальної неповторності особистості дитини.

Розуміння педагогом дитини не можливе без правильної оцінки її емоціональних станів. Педагог має виходити з того, що основним джерелом інформації про цю сферу людської психіки виявляються: міміка і поза, жести і рухи, інтонація і темп мовлення. Спостерігаючи прояви поведінки вихованця, педагог у змозі зробити висновки стосовно його особистості. Однак глибоке розуміння дитини не може будуватися на відчужено-дослідницькому до неї ставленні. Педагогу потрібне співчутливе, емпатійне розуміння та готовність прийняти вихованця повністю, навіть з його недоліками.

Особистісно зорієнтований виховний процес будується не просто на основі врахування індивідуальних особливостей вихованців, а у послідовному ставленні до них як до особистостей, які є відповідальними і свідомими суб'єктами діяльності.

Визнання дитини - це, передусім, реалізації її права бути самою собою, індивідуальністю, яка має свою позицію стосовно тих чи інших явищ, ситуацій, проблем. Незаперечне право дитини - висловлювати свої думки, брати участь у наших судженнях про неї. Визнання особистості дитини з самого початку її свідомого життя є дуже важливим, але у традиційній системі виховання на це звертають надзвичайно мало уваги. Особистісно зорієнтоване виховання передбачає, що педагог ставиться до дитини як до людини з повним визнанням її особистості і недоторканості, визнає поведінку і працю дитини, вірить у благородство її мотивів і вчинків.

Прийняття дитини означає безумовне позитивне ставлення до неї незалежно від того, відповідає її поведінка вимогам дорослих у даний момент чи ні. У виховному плані вадливо, щоб у дитини було почуття, що її приймають і люблять незалежно від її досягнень.

Тож, необхідні нові виховні методики, які б враховували глибинні психологічні закономірності емоційно-чуттєвого розвитку особистості. Адже для людини має цінність лише пережите в почуттях, які морально збагачують особистість, роблять її носієм істини, добра і краси.

Анкета для класних керівників

1. Чи залучає Вас робота класного керівника або Ви відмовилися б від її, якби була така можливість?

2. У чому, на Вашу думку, складність роботи класного керівника?

3. Яку конкретну допомогу в організації своєї роботи із класом Ви б хотіли одержати:

у плануванні;

у виборі форм і методів;

у вивченні колективу;

у роботі з родителями, з учителями-предметниками, з дитячими громадськими організаціями;

в іншому (укажіть, у чому саме).

4. Якби Ви були членом адміністрації школи, які зміни в організації виховної роботи внесли б?

5. З якими труднощами ви зіштовхуєтеся, працюючи із класом? У чому бачите їхню причину?

6. Що Вам найбільше вдається у Вашій роботі?

7. Які якості поводження, риси особистості Ваших учнів найбільше Вас засмучують?

8. Які якості поводження, риси особистості Ваших учнів найбільше Вас радують?

9. Як Ви думаєте, чого чекають від Вас учні?

10. Яким досвідом Ви могли б поділитися з колегами?

11. Які матеріали могли б запропонувати для публікації в збірнику "Шкільні інновації"?

12. Ваші побажання й пропозиції.

Анкета оцінки стану виховної системи школи

1. Які загальні цілі виховної системи Вашої школи?

2. Укажіть, які традиції, правила, закони існують у Вашій школі?

3. Чи знайшли Ви своє місце у виховній системі школи?

а) так; б) скоріше так; в) не знаю; г) скоріше немає; д) немає.

4. Оціните за п'ятибальною системою:

відповідність змісту, обсягу та характеру навчально-виховної роботи умовам школи;

скоординованість усіх шкільних виховних заходів;

педагогічну доцільність виховних заходів;

зв'язок навчальної й позанавчальної діяльності;

рівень розвитку шкільного колективу;

рівень розвитку педагогічного колективу;

рівень розвитку єдиного шкільного колективу як колективу однодумців (школярі, педагоги, що обслуговує персонал);

наскільки колектив живе за виробленими законами, правилам, традиціям;

наскільки використається потенціал навколишнього середовища у вихованні (центр дитячої творчості, театри, музеї й т.д.);

ефективність самоврядування дитячого колективу;

ефективність управління виховною системою;

гуманність відносин у системі "дорослий - дорослий";

гуманність відносин у системі "дорослий - дитина";

творчий клімат у колективі педагогів;

діловий клімат колективу педагогів;

загальну комфортність клімату школи;

рівень взаємодопомоги в колективі педагогів;

взаєморозуміння родини та школи.

Loading...

 
 

Цікаве