WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Особистісно зорієнтоване виховання - Реферат

Особистісно зорієнтоване виховання - Реферат

принцип природовідповідності, який полягає в том. що виховання має узгоджуватись із законами розвитку природи і людини, у відповідальності людини за подальшу еволюцію ноосфери в цілому та самої себе, у дотриманості того, щоб зміст, методи і форми виховання. стиль взаємодії педагогів і вихованців враховували необхідність статевої та вікової диференціації, особливо при формуванні ставлення до здорового способу життя. навичок виживання у екстремальних умовах;

принцип гуманізації, що реалізується через особистісно зорієнтований підхід до організації навчально-виховного процесу та гуманітаризацію змісту і зазначає, що необхідно актуалізувати весь загальнокультурний потенціал дітей;

принцип культуровідповідності, який полягає у тому, що освіта має відкривати дитині вікно в світову культуру через сприйняття цінностей і норм конкретної національної та регіональної культури;

принцип системності, що вимагає системного підходу до організації життєдіяльності освітнього закладу на основі забезпечення цілісності становлення особистості;

принцип діалогічності, що передбачає співтворчість рівних партнерів: вихователя та вихованця, які взаємозбагачують одне одного;

принцип диференціації полягає у створенні умов для засвоєння змісту виховання в оптимальному для кожної дитини обсязі з урахуванням специфічної позиції дітей та дорослих (батьків і педагогів);

принцип інтеграції розглядається як основа реформування змісту виховання і передбачає переборювання диспропорцій між предметами, які збагачують особистість науковими знаннями, озброюють засобами діяльності, надають можливість художньо-образного сприйняття навколишнього світу, формують цілісне уявлення про сьогоденну реальність і утворення між ними суттєвих взаємовідносин;

принцип успішності, що спирається на мажорний тон загального шкільного клімату, на власні успіхи дитини у діяльності та моральній поведінці, що допомагає розкриттю дитини і відкриває нові можливості в "зоні найближчого розвитку";

принцип творчої самодіяльності, що полягає у самоорганізації та розвитку інтересів дітей, практичному оволодінні різноманітними видами навчальної роботи, фізичної праці, спорту, мистецтва з подальшою реалізацією у діяльності;

принцип адаптивності, що є провідним принципом управління в умовах демократизації, коли на перше місце виходять "м'які" методи через створення умов та мотивацію.

У виховуючому середовищі напрямок життєдіяльності кожного будується так, що на шпилі діяльності знаходяться обласні, міські, районні масові заходи, які спрямовані на діалог виховуючи систем.

Напрямами особистісно зорієнтованої виховної системи є:

вивчення історії та культури рідного краю;

організація діяльності з патріотичного та громадянського виховання;

розвиток творчих здібностей, підтримка обдарованих дітей, забезпечення процесу саморозвитку та самовизначення вихованців;

коригування процесів соціалізації, засвоєння навичок самоуправління;

розвиток екологічного мислення. формування у дитини усвідомлення себе як частки цілісного світу;

діяльність, що спрямована на усвідомлення дитиною важливості праці та оволодіння необхідними трудовими навичками;

засвоєння навичок здорового способу життя, усвідомлення того, що довголіття закладається в дитинстві;

педагогічне супроводження та підтримка навчально-виховного процесу.

Система особистісно зорієнтованого виховання характеризується також оптимальним добором методів, прийомів та засобів виховання.

Групу основних засобів складають:

колективні творчі справи;

колективна організаційна діяльність (планування, проведення заходів, обговорення результатів);

творчі ігри (пізнавальні. музичні, спортивні, сюжетно-рольові тощо);

творчі свята.

Особистісно зорієнтовані творчі справи відзначаються добровільністю, акцентуванням авторства ідей, пропозицій про спільному плануванні, можливістю вибору ролей, доручень, форм об'єднання.

Кожен метод, прийом має бути загальним і водночас конкретним, всебічно і творчо впливати на особистість дитини.

Методи можна розподілити на такі групи:

спонукання, за допомогою яких у дитини створюється та закріплюється необхідний емоційно-вольовий настрій, розвиваються високі почуття, прагнення, інтереси, потреби;

привчання, за допомогою яких розвиваються уміння, навички, звички дитини. Це - оптимальний режим життєдіяльності колективу, творчі доручення, творча гра, творче змагання, традиції школи, особистий приклад;

збудження та закріплення почуття відповідальності за себе і за товаришів, довіри до людей, віри у власні сили. Це - товариська вимога, нагадування, допомога, застереження, порада, товариське засудження (осуд словом, поглядом, жестом, критика, покарання);

переконання, за допомогою яких у дитини розвиваються пізнавальні інтереси, світогляд, свідомість, формуються погляд, відчуття прекрасного. Це - роз'яснення, розповідь, міркування, бесіда, обговорення, дискусія, переконання на власному досвіді.

Визначальним компонентом виховної системи є педагогічно обґрунтована мета. Виходячи зі сформульованих ідей, принципів, змісту виховання, мета особистісно зорієнтованої системи - ОСОБИСТІСТЬ, яка може побудувати життя, що варте ЛЮДИНИ.

Ця мета маж загальний характер і набуває реальності через розподіл на конкретні завдання. Для того, щоб завдання були обґрунтованими, необхідно змоделювати особистість випускника як кінцевий результат виховної діяльності школи. Така модель передбачає опанування такими якостями, як:

патріотизм, громадянськість, активна життєва позиція;

моральність, духовність, гуманізм;

креативінсть (здатність до творчості);

здоровий спосіб життя;

естетичний, етичний та культурний розвиток;

здатність до саморозвитку, самореалізації, уміння адаптуватися в реальних умовах.

В умовах особистісно зорієнтованої системи виховання учні як суб'єкти діяльності проходять такі етапи розвитку:

етап становлення особистості - засвоєння засобів і норм діяльності;

етап становлення особистості як людини праці - формування потреби у набутті значущих результатів через власну працю;

етап становлення особистості як людини культури - формування потреби у творчості.

У зв'язку з цим, виховна система школи покликана дати учням якомога більше знань про суспільство, озброїти їх системою соціальних умінь (настанов), умінням адаптуватися до змінних соціально-економічних умов, тобто сформувати "компонентну особистість", яка здатна не тільки сприймати умови реального життя, але й перетворювати їх.

Вашій увазі пропонується орієнтована модель системи особистісно зорієнтованого виховання та модель виховної системи Одеської школи № 49.

Умови реалізації виховної системи

Виховання - це педагогічне управління процесом розвитку особистості. Слід підкреслити: саме процесом розвитку, не самою особистістю. Особисістно зорієнтоване виховання засноване на гуманістичних засадах, має характер діалогу. Тому у роботі педагога-вихователя пріоритет надається непрямому педагогічному впливу, коли на першому плані - діагностичні засоби спілкування, спільні пошуки істини, розвиток за допомогою спеціально створених виховних ситуацій, різноманітна творча діяльність, стимулювання максимальної самомотивації і самоконтролю.

Ефективність управління характеризується системністю, адаптованістю до виховної системи, гнучкістю (коли управлінські дії відповідають обставинам і зорієнтовані, у першу чергу, на людей, а не на плани).

Управління системою особистісно зорієнтованого виховання враховує три форми прийняття управлінських рішень:

у формі соуправління, коли рішення узгоджуються та приймаються на загально шкільній конференції та Раді школи;

у формі самоуправління, коли рішення приймають колективно на класних зборах, педраді, ради старшокласників, батьківській раді тощо;

у формі адміністративного управління, коли рішення приймає директор або адміністративна рада школи.

У структурі управління можна виділити чотири рівні:

Loading...

 
 

Цікаве