WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Особистісно зорієнтоване виховання - виховання, орієнтоване особистістю? - Реферат

Особистісно зорієнтоване виховання - виховання, орієнтоване особистістю? - Реферат

Таке "окультурення", або прилучення до цивілізації, не зовсім точно називається соціалізацією. Скористаємося цим давно вже звичним терміном, лише уточнивши, що соціалізація покликана формувати в кожному індивіді те загальне, що забезпечує виживання та життєдіяльність людини як виду. Призначення школи як інституту соціалізації - формувати це загальне. А як же цікавляча нас особистість, з її особливим, тобто відмінним і неповторним змістом?

Тут нам знадобиться ще один відступ. Щоби вижити, людству приходиться одночасно виконувати дві взаємовиключні функції: 1) зберігати та передавати новим поколінням відібрану століттями життєво необхідну інформацію (консервативна функція); 2) заперечуючи досвід предків як застарілий і малопридатний в умовах світу, що змінюється, шукати та реалізувати необхідний новий досвід (пошукова, або революційна, функція).

Школа призначена для реалізації переважно консервативної функції. У силу цього вона працює як інститут соціалізації, формуючи в особистості те загальне, що забезпечує виживання виду. Але кожне покоління живе не інакше як успадковуючи старе та пристосовуючись до нового. Для реалізації ж другої функції необхідні власники особливого, котрі тільки і здатні забезпечити пошук нового (колись - це храмова підготовка жерців, школа гетер, виховання йогів, потім - пошук, добір і навчання дітей, особливо обдарованих у який-небудь корисної суспільству сфері діяльності, а наступний крок - заохочення та розвиток особистісних якостей кожного).

Таким чином, особливе з небезпечного або терпимого стає необхідним. На цьому тлі виникає уявлення про цінності особливого в людині та про значимість феномена особистості як такого. Школа не може більше залишати поза своєю увагою особливе в людині, але продовжує займатися переважно формуванням загального. Загальним вона займається давно й успішно, а особливе - сфера діяльності відносно нова. До того ж вимоги нашого мінливого суспільства в цій сфері сформульовані досить нечітко, критерії результативності не пред'явлені, старі зразки осміяні та зруйновані, а нові поки ще не складаються. Чи не цим обґрунтований той факт, що школа сама змушена вести пошук освіти та виховання, звернені до особистості?

Від технологій - до системи

Отже, з літературних джерел і досвіду колективу школи ми відібрали методики та технології особистісно зорієнтованого виховання (у ході дослідження утвердився термін "особистісно зорієнтовані педагогічні технології"). Потім:

за розробленим алгоритмом реалізації (реалізаційними методиками) особистісно зорієнтовані частини педагогічної технології (методики) були адаптовані до реальних умов школи;

проведено іспит усього комплексу відібраних педагогічних технологій особистісно зорієнтованого виховання у тривалій практиці великого колективу;

створена та випробувана на практиці система засобів визначення загальної ефективності інноваційної діяльності (моніторингу проміжних і кінцевих результатів експерименту);

з опорою на показники діагностики доведена ефективність уведених експериментом у практику школи інновацій;

уперше одночасно в одній освітній установі й у науково організованому порядку в педагогічний процес був упроваджений певний комплекс особистісно зорієнтованих технологій виховання, розроблених різними авторами й у різному ступені описаних у літературі;

навколо реалізації соціальних проектів та інших справ виникло дитяче самоврядування інноваційного характеру (республіка "Півкарбованця").

У результаті досягнуто нового розуміння умов ефективного впровадження особистісно зорієнтованих технологій у масову практику, напрацьовані супутні методичні матеріали та рекомендації.

Але чи складає сума технологій особистісно зорієнтовану систему виховання? Якщо так, то за яких умов і в якому вигляді це відбувається? Які її відносини з попередньою системою виховання?

Нагадаємо собі та читачеві, що соціальної системи в ізольованому виді просто не існує. Так, шкільна система виховання, якими б якостями вона ні володіла, у ролі надсистеми має надзвичайно складний соціальний організм - школу, з її безсмертним класно-урочним хребтом і соціалізацією як основним суспільним призначенням. Будь-які виховні технології виступають лише на рівнях її підсистем - дитячого самоврядування, педагогічного керівництва, психологічного забезпечення тощо.

Однак особистісно зорієнтовані виховні технології мають дивний потенціал: із них може вибудовуватись індивідуальна траєкторія діяльності та спілкування, а отже - відповідного розвитку особистості школяра (як у сфері загального, так і особливого).

Самі технології та все те, що складає їхню суть, для наочності можна уподібнити розсипаним на площину картону залізним ошуркам. Їх головна прихована властивість - потенційна орієнтація на особистість - проявляється лише в тому випадку, коли поруч із цією площиною з'являється щось, що притягує "ошурки" до себе. У відомому з уроків фізики досвіді поміщені під аркуш картону магніти утворять із безладного розсипу ошурків дивні малюнки, виявляючи невидимі в інших умовах магнітні силові лінії.

Керувати таким явищем можна тільки через зміну середовища, через її зміст. Особистісно зорієнтоване виховне середовище має містити набір елементів, здатних упорядковуватись у деякі зв'язки у відповідь на інтереси дитини. Із таких елементів дитина створює свій власний візерунок - індивідуальну траєкторію діяльності та спілкування, наслідком яких є розвиток її особистості. Свій особистісний візерунок на тлі якогось загального поля соціалізації.

Задача педагогів - знайти та запропонувати розсип елементів середовища (види діяльності та варіанти спілкування), познайомити з можливими еталонами, забезпечити оцінюючий (заохочувальний, коригувальний) супровід власних побудов і дій дитини.

У випадку зі згаданими технологіями роль творця невидимих силових ліній відіграє інтерес школяра, а керований цим інтересом вибір вибудовує з технологій та їхнього вмісту картину "силових ліній" напруг і взаємодій - потенційну траєкторію розвитку. Вибір як лакмусовий папірець сигналізує про зачатки та задатки особливого в дитині, про те, що в неї існує і може (або хоче?) розвиватися за межами загального.

Інакше кажучи, особистісно зорієнтовані виховні технології утворять підсистему виховання, у площині якої самі учні вибудовують індивідуальні траєкторії свого власного розвитку. Це у свою чергу означає, що масоване застосування у шкільній практиці особистісно зорієнтованих технологій не створює нову систему виховання, а вибудовує в ній підсистему з найважливішими специфічними властивостями. Така підсистема (на тлі обов'язкової для всього нового покоління системи соціалізації) дозволяє педагогам запропонувати, а учням використовувати можливості вибору варіантів і способів особистісного розвитку. Словом, особистісно зорієнтоване виховання - це виховання, що вибудоване особистістю для себе, своїх друзів, учителів, для суспільства. При такому трактуванні з терміна зникає та двозначність, про яку ми згадували на початку статті: за своєю найглибшою суттю особистісно зорієнтоване виховання - це виховання, орієнтоване особистістю на себе.

Але ж правий виявився старшина з епіграфа! Педагогічні технології лише потенційно орієнтовані на особистість, а стають такими вони тільки за умови, що їх "націлює" учень, викликаючи їхній потенціал "на себе".

Loading...

 
 

Цікаве