WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Основні тенденції розвитку систем освіти та освітніх технологій у світовій педагогічній практиці - Реферат

Основні тенденції розвитку систем освіти та освітніх технологій у світовій педагогічній практиці - Реферат

Основні тенденції розвитку систем освіти та освітніх технологій у світовій педагогічній практиці

Нині в Україні відбувається становлення нової системи освіти, яка зорієнтована на входження в єдиний світовий освітній і інформаційний простір. Цей процес супроводжується істотними змінами в педагогічній теорії і практиці навчально-виховного процесу

Перш ніж підійти до визначення педагогічних технологій треба ознайомитися хоча б у стислому викладі з основними тенденціями розвитку систем освіти. Це допоможе краще зрозуміти роль нових технологій у практиці навчання, яку передовсім слід розглядати як необхідну умову когнітивного, інтелектуального, творчого і морального розвитку учнів. Креативний (творчий) розвиток стає ключовим словом педагогічного процесу, істотним, глибинним поняттям процесу навчання.

Тут постає питання: чим обумовлений такий напрям педагогічної науки і практики? Що потрібно сучасній молодій людині для того, щоб відчувати себе комфортно в нових соціально-економічних умовах життя? Яку роль має відігравати школа і якою вона повинна бути в ХХІ столітті, щоб підготувати людину до повноцінного життя і праці?

Невдоволеність багатьох країн результатами шкільної освіти спричинила потребу її реформування. З цією метою важливо було виробити стратегічний напрямок розвитку системи загальної середньої освіти на перспективу.

Порівняльний аналіз математичної і природничо-наукової підготовки учнів 50-ти країн світу, за даними Третього міжнародного дослідження (Third International Mathematics and Science Study TIMSS), показав, що найвищі результати як з математики, так і з природознавства мають школярі Сінгапура. Їх показники статистично значно відрізняються від інших країн, які беруть участь у дослідженнях з математики (7-8-мі класи) і природознавства (8-мі класи). До них наближаються школярі Південної Кореї і Японії, а також Бельгії і Чеської Республіки.

Важливо відмітити, що ці показники тестування 13-літніх школярів у 1991 і 1995 роках у рамках програми ТІМSS мало чим відрізнялися. Це свідчить про те, що стан природничо-наукової освіти в цих країнах практично не змінився за останні п'ять років.

За результатами проведеного порівняльного аналізу були зроблені і деякі рекомендації до реформування системи навчання не тільки тих, а й інших навчальних предметів, оскільки досить схожа картина спостерігається і з історії, і з іноземних мов, з яких в 1995 році було проведено аналогічне дослідження. Серед сформульованих рекомендацій найістотнішими є такі:

посилення практичної спрямованості змісту курсів природничо-наукового циклу; вивчення явищ, процесів, об'єктів, речей, які оточують учнів у повсякденному житті;

зміна акцентів у навчальній діяльності, що спрямовані на інтелектуальний розвиток учнів за рахунок зменшення долі репродуктивної діяльності; використання завдань, які перевіряють різноманітні види діяльності, збільшення вагомості завдань для застосування знань, котрі пояснюють навколишні явища; урахування знань, що отримують учні поза школою з різноманітних джерел.

У 1997 році було проаналізовано результати тестування випускників шкіл країн ТІМSS з математики і фізики. Мета тестування - оцінити стан математичної і природничо-наукової підготовки випускників загальноосвітніх середніх навчальних закладів у співставленні з різноманітними системами освіти. Оцінці також підлягала підготовка учнів за поглибленою програмою з математики і учнів, які вивчають фізику як окремий предмет.

Перевірка стану підготовки з цих навчальних предметів відбувалася за трьома основними напрямами:

Змістовий - який понятійний апарат засвоїв випускник за роки навчання у школі? Перевіряється не відтворення знань і формулювань, а засвоєння фундаментальних понять, принципів і законів, таких як енергія, закон збереження енергії в реальних процесах тощо.

Контекстуальний - чи може випускник школи використовувати знання у розв'язанні повсякденних завдань у контексті реальних життєвих ситуацій? Або, вивчивши курси природничо-наукових предметів, учень при поясненні явищ, які він спостерігає, опирається не на те, чого його навчали в школі, а на псевдонаукові, побутові уявлення, сформовані за межами школи?

Процесуальний - чи сформовані інтелектуальні вміння, що дають змогу проводити логічні операції мислення і встановлювати причинно-наслідкові зв'язки при розв'язанні повсякденних завдань.

Основні висновки, які були зроблені цього дослідження: недостатній рівень природничо-наукової грамотності випускників, їхнє невміння застосовувати знання, які отримані при вивченні природничо-наукових дисциплін у реальних ситуаціях.

Таким чином вище наведені незалежні міжнародні дослідження показують не тільки недоліки загальної середньої освіти в різних країнах світу, а й шляхи подолання цих недоліків.

Схожі висновки зроблені в доповіді, яка підготовлена Міжнародним центром освіти "Визначення ефективності освіти в американських школах" (червень 26-29, 1994, м. Атланта, штат Джорджія) на основі аналізу стану освіти в 10 великих країн світу (США, Канада, Китай, Корея, Японія, Франція, Росія, Німеччина, Великобританія, Данія) за трьома базовими предметами: математика, фізика, мови (читання, письмо, мовлення/прослуховування).

Аналогічних висновків дійшли і учасники круглого столу, який був організований на сторінках Educom Review у листопаді 1994 року, в якому взяли участь провідні педагоги США, бізнесмени, вчителі і адміністратори різноманітних освітніх структур із різних штатів.

Широко відомий американський педагог І. Гудлед так висловлюється щодо ролі школи в сучасному постіндустріальному суспільстві: "Школа і тільки школа створюється для того, щоб забезпечити систематичний, постійно підтримуваний процес освіти, суть якої полягає в передачі знань, умінь, відношень (ставлень), цінностей, відчуттів та почуттів". І. Гудлед обгрунтовує дванадцять пріоритетних цілей, які відповідають сучасним вимогам до школи. Серед них - "оволодіння учнями базовими навичками і фундаментальними процесами (читання, письмо, мова, математичні поняття і дії); інтелектуальний розвиток (розвиток мислення, вміння розв'язувати проблеми, задатків до самостійного судження і прийняття рішень); підготовка до вибору професії і подальшої освіти. Інші цілі включають у себе: громадянське виховання; формування позитивної Я-концепції і навичок міжособистих взаємин; розвиток творчих задатків; емоційний і фізичний розвиток; моральне виховання".

Визначення стратегічних напрямків розвитку систем освіти хвилюють практично все світове співтовариство. У книжці "Школа ХХІ століття. Пріоритети реформування освіти" американський педагог Філіп С. Шлехті, посилаючись на опитування багатьох бізнесменів, працедавців, шкільних функціонерів, підкреслює, що на запитання: "Що ви хочете від школи?" отримував, як правило, одну й ту саму відповідь: "Нам потрібні люди, які вміють учитися самостійно". Це і зрозуміло, розмірковує автор, якщо учень знає, як учитися, здатний досягати мети, якщо він уміє працювати з книжкою, одержувати знання від учителя, шукати і знаходити необхідну інформацію, щоб розв'язати ті чи інші проблеми, використовувати найрізноманітніші джерела інформації для розв'язання цих проблем, тоді йому буде легше підвищити свій професійний рівень, перекваліфікуватися, отримати будь-які додаткові знання, - а саме це і потрібно в житті. Зрозуміло, домогтися цього значно важче, ніж навчити учнів читати, писати, рахувати, засвоювати суму різноманітних знань з різних предметів. Навіть якщо школа впорається з таким завданням, дуже добре, для інформаційного суспільства, яким стає США, і багато інших країн сучасного світу, цього зовсім не достатньо. На думку одного із провідних економістів світу Ластера Туроу знання стає єдиним джерелом довготривалої стійкої конкурентної переваги, оскільки все інше випадає із рівняння конкуренції, але знання може бути використане тільки через кваліфікацію індивідів.

Сучасний і майбутній роботодавці зацікавлені в такому працівникові, який уміє думати самостійно і розв'язувати різноманітні проблеми; володіє критичним і творчим мисленням, багатим словниковим запасом, який грунтується на глибокому розумінні гуманітарних знань.

Loading...

 
 

Цікаве