WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Основи формування громадянськості - Реферат

Основи формування громадянськості - Реферат

Навіювання, здійснювані в особистому плані, тобто коли суб'єкт і об'єкт впливу співпадають, називають самонавіюванням. Прийомом самонавіювання дітей повинні навчати в першу чергу батьки. Самонавіювання в різній мірі властиве всім людям і може використовуватись як цілеспрямований, ефективний прийом самовиховання, вироблення в себе нових установок. Здійснюється це шляхом повторення в собі певних словесних формул і на основі глибокої впевненості в досягненні бажаного результату (аутотренінг).

Особлива форма поведінки, яка полягає у прагненні молодої людини відтворити окремі дії, риси характеру, манеру поведінки, систему ідеалів інших людей, називається наслідуванням. Наслідування може бути як мимовільним, так і цілеспрямованим, і носити як інстинктивний, так і умовно-рефлекторний характер.

Наслідування є однією з головних форм свідомого успадкування молодшим покоління морально-етичних, світоглядних, громадянських ідеалів суспільства.

Використання в навчально-виховному процесі громадянської освіти механізму наслідування повинно супроводжуватись вихованням у молодої людини (школяра) рис самостійності, самобутності. Без цього дитина може стати безхарактерною, занадто схильною до навіювання, що призведе до втрати індивідуальності, неповторності натури.

Названі нами переконування, навіювання, наслідування у психології називають механізмами цілеспрямованого використання. Застосування цих впливів із цілком певною метою здійснюється вчителем.

Разом з тим психології відомі і такі механізми громадянського виховання, вплив на які вчителя чи вихователя суттєво обмежений. Мова йде про соціально-психологічне зараження й саморефлексію (рефлексію). Суть механізму соціально-психологічного зараження полягає в тому, що на рівні неусвідомленого, дифузно від одного індивіда до іншого переходять різні емоційні стани. Це можуть бути стани тривоги, радості, захоплення, ентузіазму тощо. Ці стани в ситуації безпосереднього спілкування безконтрольно, стихійно сприймаються й відтворюються всіма учасниками комунікаційного процесу і можуть бути використані в різного типу виховних справах, особливо коли мова йде про громадянські почуття.

З нашої точки зору, найбільш результативним механізмом громадянського виховання має стати рефлексія (саморефлексія). Відомо, що під рефлексією розуміють процес осмислення окремою людиною мотивів, механізмів, принципів і результатів власної діяльності, життєтворчості, соціального способу існування. Індивідуальна рефлексія - це не тільки інтроспекція власної психіки, а й осмислення своєї життєвої програми, цілей, системи цінностей, прагнень, принципів співвідношення. Засобами рефлексії виступав аналіз смислових підвалин певної системи знань, заміна старих парадигм життєтворчості досконалішими. Результатом індивідуальної рефлексії є образ власного "Я" ("Я"-концепція), і він лише тоді відображає реальну особистість, коли у процесі саморефлексії аналізуються предметні та суспільні форми активності індивіда, його включеність у систему суспільних відносин. Рефлексивний контроль акту діяльності молодою людиною можливий лише при оволодінні нею понятійним апаратом відповідної галузі знань. Засвоєння системи наукових понять змісту громадянської освіти як основи власної суспільної діяльності зумовлює кардинальну та інтенсивну перебудову свідомості учня.

Це пов'язано з тим, що:

по-перше, змінюється сама картина громадянськості у свідомості, вона стає більш чіткою та цілісною;

по-друге, статичне сприйняття громадянськості змінюється на динамічне, відбувається його усвідомлення;

по-третє, суттєво підсилюється регулююча функція свідомості у відповідній сфері діяльності;

по-четверте й основне, свідомість набуває риси рефлексивності (саморефлексія), створюючи передумови перетворення учня із суб'єкта діяльності, направленої назовні, на суб'єкт самозмін, саморозвитку.

Названі механізми громадянського виховання будуть ефективними лише при відповідній підготовленості до їх використання і вчителями, і вихователями навчальних закладів.

Розвиток громадянськості окремого індивіда відбувається через процеси соціалізації, виховання й самовиховання. Сучасний етап розвитку України як самостійної незалежної держави вимагає від інститутів соціалізації врахування ряду загальнопедагогічних чинників громадянського виховання. Мова йде про новий підхід до мети, змісту та структури громадянського виховання освітніми закладами України.

Розуміючи, що вирішальну роль у досягненні повноцінності та завершеності громадянського виховання відіграють об'єктивні чинники - соціальні, економічні, правові, культурницькі, ми вважаємо, що школа вже нині може зробити вагомий внесок у формування громадянськості школярів. Робити це вона повинна через реалізацію потенціалу нового змісту навчально-виховного процесу.

По-перше, зміст, форми та методи навчально-виховного процесу повинні сприяти тому, щоби кожна зростаюча особистість була психічно інтегрована тільки з Українською державою, а не ще з якоюсь іншою.

По-друге, зміст, форми та методи навчально-виховного процесу мають застережувати міжгромадянські й міжетнічні конфлікти, випадки громадянської непокори та інші негативні прояви суспільного життя.

По-третє, громадянське виховання має носити системний характер. Громадянське суспільство повинно мати чітко відпрацьовану систему громадянського виховання.

Педагогічна наука повинна створити науково-методичне забезпечення процесу громадянського виховання, яке би відповідало задачам реалізації Національної доктрини розвитку освіти.

Ефективне громадянське виховання в системі шкільної освіти вимагає розв'язання ряду проблем:

створення системи громадянської освіти (система знань громадянського забарвлення - мораль, право, екологія, етнопедагогіка, етнопсихологія, культура);

розробка методології громадянського виховання (закономірності, принципи, методи, засоби, прийоми).

По-четверте, система громадянського виховання обов'язково повинна мати у своїй структурі підсистему моніторингу громадянськості молодого покоління, що дасть можливість своєчасно вносити корекцію як у зміст, так і в методи громадянського виховання.

По-п'яте, ми переконані, що система громадянського виховання буде ефективною лише за умови категорично обов'язкового включення вихованців у безпосередню громадянську діяльність. Мова йде про включення всіх без винятку школярів у діяльність різноманітних громадянських організацій - товариства, клуби, фонди, - в основі діяльності яких лежать громадянські цінності. У цьому плані невичерпні ресурси мають позашкільні навчально-виховні заклади.

Не можна не погодитися з думкою, що вплив на формування громадянськості як учнівської, так і студентської молоді мають засоби масової інформації - радіо та телебачення. Вони мають різні об'єкти спрямування свого інформаційного потоку. До цих об'єктів слід віднести:

учнівську та студентську молодь. Слід розглядати учнівську та студентську молодь як особливий об'єкт впливу засобів масової інформації, бо саме для цієї групи важливим є процес формування вмінь і навичок існування в суспільстві та розуміння необхідності власного розвитку з метою подальшого особистісного внеску в життя суспільства;

окремі соціальні групи людей. Цей об'єкт вимагає в першу чергу просвітницької діяльності засобів масової інформації. У змісті цієї діяльності особливе місце мають займати права людини та механізми демократичних відносин у суспільстві. Однією з основних рис цієї просвітницької діяльності засобів масової інформації має стати її неперервність;

міжнародне суспільство.

У змісті цієї діяльності засобів масової інформації має бути мета виховання такої особистості, яка б усвідомлювала необхідність мирного співіснування й досягнення балансу між національною ідентичністю та міжнародним співробітництвом.

Видатні педагоги минулого Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо, К. Ушинський, В. Сухомлинський та ін. при розгляді проблем громадянської освіти та виховання не останнє місце відводили індивідуальному підходу у формуванні громадянськості учнівської молоді. Індивідуальний підхід має враховувати відособленість, неповторність, самобутність, цілісність кожного індивіда. Індивідуальність підходу у формуванні громадянськості суттєво полегшується при застосуванні певних прийомів типізації суб'єктів виховного впливу. Типізація суб'єктів виховного впливу має здійснюватись на основі типових форм громадянської поведінки із з'ясуванням причин, якими ці форми поведінки зумовлені.

Проблема типізації суб'єктів виховного впливу з позицій громадянськості в науковій і методичній літературі практично не розв'язана. Спроба розв'язати цю проблему шляхом розгляду трьох імовірних груп поведінки школярів розкриває певні аспекти типізації суб'єктів виховного впливу, але чіткого підходу до її розв'язання не демонструє.

Ми пропонуємо типізацію суб'єктів виховного впливу з позицій прояву громадянськості розглядати на основі поліфункціональності структури та віднести сюди ідентифікаційну, цілеутворюючу та мотиваційну функції. Усі ці три функції біполярні. Ідентифікаційна функція на своїх полюсах має з одного боку патріота, з іншого - маргінала. Цілеутворююча функція - з одного боку державницька, з іншого - егоїстична спрямованість окремого індивіда. Мотиваційна функція, у свою чергу, на одному полюсі буде мати індивідів, які на рівні свідомості включені у громадянську діяльність, а на другому тих, хто в цю діяльність включений лише ситуативно.

Таким чином, утворюється умовний простір типів прояву громадянськості. Суть цього підходу можна зобразити за допомогою моделі:

У просторовій моделі типів прояву громадянськості позначення осей мають такий зміст:

П - вісь, яка відображає рівень прояву патріотизму;

М - вісь, яка відображає рівень прояву маргінальності окремого індивіда;

Д - вісь, яка відображає рівень прояву державницької спрямованості окремого індивіда;

Е - вісь, яка відображає рівень прояву егоїстичної спрямованості окремого індивіда;

С - вісь, яка відображає рівень прояву свідомого організованої громадянської діяльності окремого індивіда;

Ст - вісь, яка відображає рівень ситуативності у громадянській діяльності окремого індивіда.

Зрозуміло, що в цій системі можна виокремити вісім типів прояву громадянськості:

СвДП - свідомо-державний патріот;

СвДМ - свідомо-державний маргінал;

СвЕП - свідомо-егоїстичний патріот;

СвЕМ - свідомо-егоїстичний маргінал;

СтДП - ситуативно-державний патріот;

СтДМ - ситуативно-державний маргінал;

СтЕП - ситуативно-егоїстичний патріот;

СтЕМ - ситуативно-егоїстичний маргінал.

Loading...

 
 

Цікаве