WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Освітня система в Польщі: традиції та сучасність - Реферат

Освітня система в Польщі: традиції та сучасність - Реферат

Напрямок подальшого освітнього розвитку визначали угодами, "круглими столами", діяльністю соціального руху "Солідарність" у 1980-1981 роках. Основні угоди про школу й освіту стосувались у першу чергу дій із реалізації можливості освітньої рівності, обмеження впливу на школу політики й ідеології, визнання принципу плюралізму в освіті та вихованні, диференціації й індивідуалізації освіти, децентралізації процесів прийняття управлінських рішень в освітньому управлінні (спрощення освітньої структури управління, значна персональна, фінансова та педагогічна автономія кожної школи), усуспільнення освітньої системи (створення демократичним шляхом могутніх корпорацій із правом участі в ухваленні рішення та правом його оформлення, допущення неурядового освітнього сектора), і останнє, але не менш важливе - пристосування професійної навчальної системи до потреб ринкової економіки, гарантуючи кращі шанси для молоді на ринку робочої сили. Реалізація більшості подібних зобов'язань відбувається дотепер, тільки дуже повільно.

Незважаючи на це, протягом останніх десяти років у освітній системі сформувалися три центральні тенденції, що полегшили інтеграцію Польщі в ЄС: реконструкція піраміди у сфері кваліфікацій, кількісна освітня експансія у вищій школі та збільшення чисельності студентів. Перша тенденція - це наслідок відхилення від моделі професійної освіти на робочому рівні на користь істотного розширення професійної освіти, яка веде до іспиту на атестат зрілості; друга - наслідок переходу від восьмирічної початкової школи до загальної шкільної освіти; третя - наслідок переходу на рівні ліцензування, створення неуніверситетських галузевих інститутів і допущення неурядових установ вищої школи (у навчальному 2001/02 році вже 217!).

Однак після перевороту був прийнятий "Закон про освітню систему" в 1991 році - внутрішнє відновлення польської школи, тобто проведення змістовної навчальної реформи (духовної, структурно-організаційної, а також змістовно-навчальної). Освітня реформа відкладалась на більш пізні терміни через фінансові проблеми. Вона почалася в 1999 та була розрахована на шість років.

Як і в минулих освітніх реформах, вихідним пунктом стала критика колишньої освітньої системи в польських школах. Критикувались, насамперед, переваги енциклопедичних знань над практичними вміннями, специфічного предмета на заняттях, а також заняття по 45 хвилин і низький рівень занять, що призводить до зростаючої функціональної неграмотності в польському суспільстві, низького рівня культурних потреб та антипатії до навчання протягом усього життя, зневаги до виховної функції школи, недостатнього співробітництва між викладачами та батьками, замикання школи на соціальному контексті, недостатнього співробітництва між професійною школою та сферою праці.

Влада зважилась на освітню реформу, посилаючись на необхідність інтеграції Польщі до ЄС, а також на необхідність основних змін в освіті, що випливає з реформи структури та територіальної реформи держави, і, зрештою, на сприятливі обставини демографічного росту, що починається.

Сучасна, поступово розпочата духовна освітня реформа стосується всіх ступенів освітньої системи (від дитячого садка до одержання вченого ступеня кандидата наук) і охоплює такі аспекти: система управління школою та шкільного нагляду з урахуванням особливого розподілу компетенції в цій галузі між воєводствами, районами та громадами, (наприклад, початкові школи та гімназії громади, ліцеї та професійні школи повинні підпорядковуватись району); навчальний план узагалі скерований на тему робити кожне заняття інформаційним заняттям, що виховує самостійність і стимулює самоорганізацію за допомогою інноваційних освітніх методів, розробка навчальних основ у загальноосвітньому процесі, створення освітніх стандартів, вихідним пунктом для яких стала розробка навчального планування кожного окремого заняття, запровадження альтернативних індивідуальних навчальних програм; критерії внутрішньої та зовнішньої оцінки й іспитів для перевірки результатів навчання, запровадження абсолютного стандарту нового іспиту на атестат зрілості, що організовується навчальними центрами та регіональною екзаменаційною комісією; досягнення порівняності польського іспиту на атестат зрілості з тими, які проводяться у країнах ЄС; фінансування передбаченого для школи навчального матеріалу; вимоги до кваліфікації викладачів, а також система їх оцінки; заплановані чотири етапи кар'єри викладача - від асистента до професора народної освіти.

Ядро нової структури освітньої системи утворюють:

Шестирічна обов'язкова початкова школа для дітей у віці від 7-и до 13-ти років із двома ступенями: клас від 1-го до 3-го з інтегрованими заняттями та клас від 4-го до 6-го із заняттями блоками.

Трирічна гімназія як продовження загальноосвітньої школи для молоді у віці від 13-ти до 16-ти років.

Трирічні ліцеї з різним профілем (гуманітарний, класичний, економічний та технічний), заняття в яких ведуть до іспиту на атестат зрілості.

Широко профільовані дворічні професійні школи для придбання вмінь кваліфікованого робітника.

Після закінчення гімназії є можливість продовження освіти, тому що обов'язкове навчання припускає освіту до 18-ти років. Кожен учень повинен зробити вибір між ліцеєм і професійною школою. Зрозуміло, що на першому році запровадження реформи можливі зміни типів школи. Нова освітня система здійснила можливість горизонтальної та вертикальної прозорості й не веде ні в який глухий кут. Оскільки мова йде про нову освіту та виховання у школі, вона була зафіксована конституцією Польської республіки - посилаючись на важливі міжнародні угоди, як суспільний резонанс на дотримання прав людини, Міжнародний пакт про цивільні й політичні права та Міжнародну конвенцію про права дитини. Основу школи складають демократичні права, солідарність, доступність, плюралізм, свобода, індивідуальність з орієнтацією на цінності християнської системи. Саме це прагнення до включення християнських цінностей в освіту, традиційних католицьких цінностей були джерелами найсуттєвіших розбіжностей у доцільності введення занять із релігії та сексуального виховання у школі. Ці обидва приклади вказують, що освітня сфера зазнає ідеологічного впливу. У ній іде боротьба консервативно-національних, католицьких і ліберальних сил.

Потреба освітньої системі була підтверджена згодою між суспільними та партійними структурами. Сумніви були лише в тому, чи в ті терміни вона була розпочата та здійснена. Важливим фактором також були проблеми з фінансуванням даної реформи й інтенсивною підтримкою викладацького складу. Не був здійснений також власне науковий супровід багатьох результатів польських і міжнародних освітніх досліджень, що залишились неврахованими і, не в останню чергу, ігнорувалась велика критична пропозиція відкритої суперечки. У Польщі з 1999 року одночасно проводяться чотири реформи: на обласному рівні, соціального страхування, здоров'я, а також освітня реформа. Досвіди при реалізації перших трьох реформ не є оптимістичним, у той час як успіх четвертої переконливий - це доводять численні дослідження. Проти окремих елементів освітньої реформи проводилась кампанія критичних заперечень: "Як може реформа здійснюватись, якщо в бюджеті 2000 року лише 3,2 % валової продукції віддано на освіту та 0,8 % валової продукції передбачені на систему вищої школи замість мінімуму від 6 % і 2 %, як рекомендувалось польськими освітніми експертами?". Деякі спостереження свідчать про оздоровлення ринку робочої сили й успіх економічних реформ, що відносять на рахунок успіхів професійної освіти в усьому пакеті реформаторських заходів. Виникає питання про можливість оснащення кожної гімназії комп'ютерами й Інтернетом, що є звичайним явищем у країнах ЄС. Також кількість викладачів інформатики, яких не вистачає більш ніж на 30 %, створює значні труднощі.

Виникає також ще ціла низка запитань: "Чи підготовлені викладачі до інтегрованого початкового навчання та занять блоками?", "Чому діти повинні визначатись у школу без урахування еволюційної акселерації тільки в сім років, а не, як у більшості країн ЄС, уже в шість років?", "Чому вивчення першої іноземної мови починається тільки в 4-му класі початкової школи?", "Чому вивчення другої іноземної мови пропонується тільки в ліцеї, хоча необхідність знань іноземної мови вважається умовою прийому Польщі до Європи?", "Чому більше уваги приділяється освіті високообдарованих дітей, ніж освіті дітей з особливими потребами?", "Чому повинні організаційно розділятись початкові школи та гімназії, що викликає збільшення адміністративного апарату та витрат?". Усупереч цьому сумніву, обмеженням і критичним зауваженням можна констатувати той факт, що в даний час усі країни Європи мають потребу в освітніх реформах, однак у Польщі проводяться освітні реформи з 1989 року навіть усупереч несприятливим ринковим умовам. Обсяг, радикальність і темп у 1999 році початої реформи є дійсно значними. Це радикально відрізняється від того, що відбувалось у минулому, і безпосередньо стосується реформ в інших сферах життя суспільства. Важко уявити собі остаточний успіх усієї суспільно-політичної трансформації у країні, а також зусилля Польщі навколо інтеграції до ЄС без освітньої реформи.

Loading...

 
 

Цікаве