WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Освітня історія в Україні - Реферат

Освітня історія в Україні - Реферат

- Здолаю завдання чи ні? - запитання важливе для кожного носія звичайної, здорової психіки.

- Не все виходить? Так учитель поруч і миттєво допоможе.

Суботні (тематичні) консультації. Саме вони несуть надзвичайно потужний технологічний потенціал до формування справжньої освіченості випускників. Проводяться консультації з предметів профільного циклу та української мови. У дану суботу на консультацію приходять учителі тільки одного предмета. Мета консультації полягає в тому, щоб допомогти учням виконати домашнє атестаційне завдання, текст якого вони одержують у п'ятницю після занять, а виконану роботу здають на перевірку в понеділок до початку занять.

Учитель проводить аналіз її виконання через призму уточнення вибраних методів виконання завдань, а тільки потім із цієї ж теми здійснюється аудиторна тематична атестація. При такій організації навчальної діяльності відчутний навчальний ефект забезпечують природні властивості феномена глибокого концентрованого занурення в тему. Для цього треба підбирати так доступні, але вагомі за складністю завдання, щоби потреба в учителі-консультанті була нагальною.

- Коли ж консультувати таку "ораву" дітей?

- Тоді, коли на те є час, у суботу, вільну від уроків.

- Але хто ж задарма буде працювати?

- Чому задарма: якщо не має на таке грошей у великої держави, то вони знайдуться в пересічних громадян - батьків учнів, був би ефект від цього.

Наступної суботи - консультації з іншого профільного предмета (згідно зі спеціальним розкладом). У підсумку, "занурення" в даний предмет відбувається один раз на місяць. Під час такої особистісно зорієнтованої взаємодії в парі "учитель-учень" не тільки останній отримує можливість "дихати" у ритмі своєї успадкованої природи, а й учитель теж.

"Учителем є не той, хто дає завдання та контролює, а той, хто терпляче вчить!" - такою є інноваційна освітня аксіома.

Висновок. Об'єктивними показниками рівня ефективності започаткованого фізико-технічним ліцеєм пролонгованого на десятиліття проекту "Інноваційна освіта старшокласників масового виміру: ставка на інтелект" можуть бути порівняльні показники масової участі учнів ліцею в зовнішньому оцінюванні випускників шкіл України.

Окрім того, високий рівень дисципліни учнів ліцею та їхній гідний морально-соціальний рівень розвитку свідчать, що імператив ефективних технологій (практик) для розвитку сучасної цивілізації на пересічному (глобальному) рівні став визначальним.

Традиційна педагогіка все ще спирається на стратегію "від ідеології та культури до нового рівня розвитку людини та суспільства", як це було раніше. Традиціоналісти "прозівали" той момент, коли кількість інновацій, породжених попередніми ідеологією та культурою в купі з розвитком їх мережевих взаємозв'язків, народили нову якість: інноваційну технологію як сучасного рушія формування нового рівня розвитку людини та суспільства, а ідеологія та культура переродилися з "генератора" на інструменти до цього".

- Але технологія "навчальної суботи" - це ж робота у вихідний! Невже це нормально?

- Та хто ж заважає замість суботи виділити робочий день чи півдня: усього і треба, що замість теперішніх 16-ти предметів залишити для старшокласників 9-10, із певним профільним ядром у 4-5 дисциплін.

- І що, освітня технологія "системних неурочних "занурень" тягне на вагоме слово у глобальній освітній історії цивілізації?

- Невже технологія подолання відрази до навчання милим дитячому серцю чином не варта того? Чогось подібного до усталеної практики масового виміру як не доводилось бачити деінде, так і прочитати щось подібне. Чом не глобальний технологічний важіль для покращення освіти старшокласників такого природного виду, котрий залишається до певного часу непомітним, як повітря, котрим щосекунди користуємось?

- А може, це й дійсно так? Критерієм істини є працююча практика: розбуджуй суспільне усвідомлення - дзвони у дзвони!

- З якого це дива мотивувати когось повинен я, а не він сам себе? Можна допомогти бажаючому, але брати на себе роль його особистого "генератора" - це йти проти законів природи.

Не виключаю, що опишу детальніше та ще й російською та французькою мовами оцю просту технологію гармонізації поточного вивчення основ наук із практичним формуванням інтелектуальної компетентності старшокласників на основі шостого навчального дня тижня, дня системної неурочної індивідуально-групової консультаційної роботи. Це щоб світ усвідомив: "Україна має дещо запропонувати світові!".

Але нічого більше. Ніяких спроб до активного маркетингу, бо забігання попереду "історичного поїзда" є "найкращим" шляхом до профанації. Треба дочекатись природою визначеного розміру "критичної маси" спроможних до інноваційної самоорганізації освітян пересічного рівня. Доведеться чекати такого демографічного "поля" цивілізації, де би переважали особистості не тільки з доброю другою сигнальною системою (розум), а й з розвиненою третьою сигнальною системою (мораль). У співдружності саме з такими особистостями стає можливим "зварити" неієрархічну суспільну "кашу".

- Чому ти проти ієрархічності в організації суспільних порядків?

- Не я проти, а сама природа людська. Внутрішня природна ієрархія в масовій цивілізаційній історії завжди отримувала надзвичайне спотворення через механізми тоталітаризму, котрі акцентують у людині не кращі її внутрішні характеристики.

- Чому у країнах із тоталітарним режимом населення так тяжко розлучається з такою нелюдською організацією порядків? (Не плутати з тими автократіями, котрі відзначаються відповідальною "авторською" владою.) Бо надзвичайно поважають і сильно люблять своїх тиранів?

- Зовсім ні: головна причина в тому, що досить багато людей у таких порядках є локальними князьками-тиранами й не бажають зривати із себе "шкіру хижака-експлуататора", котра в'їлась у єство. Розум-хитрість чудово бачить, що ідеологічне поле ментальності є полем ієрархічної експлуатації, й не хоче дослухатись розуму-мудрості, котрий підказує, що поле мережної технологічної ментальності є полем морального розвитку. Усі інші суспільні "матерії" легко та успішно знаходять відповідний до мудрої природної доцільності свій "ткацький станок", знаходять ідеально, без спотворень.

До речі, є сенс весь час тримати в полі уваги сутність моральності як щодо власної життєвої позиції, так і щодо пріоритетів наших суспільних партнерів. Головне не випускати з поля зору, що йдеться про моральнісність як потенційний стан. Тобто стан, для котрого достатньо внутрішніх бажань та устремлінь. Головне питання в тому, а чи дійсно саме така змістовність нашої потенційності? Тільки чітко усвідомлюючи таку правду життя, ми будемо здатні успішно переводити свою потенційну моральність у продуктивну, тобто дійову моральність: конкретною життєдіяльною траєкторією як власної, так і дотичної до нас суспільної долі. Остання визначається не тільки нашою здатністю щось понести (моральність), а й одночасно нашою здатністю забезпечити на дорозі життя адекватну їй завершеність (моральність).

Тільки за таких умов можна сподіватись на успіх, несумісний з показною, але пустою профанацією доброї сутності. Звісно, у сучасному синергетичному світі щось стає цивілізаційно-глобальним після періоду свого попереднього ствердження на локальному рівні.

До цього часу описана технологія охопила тільки частку херсонського освітнього "поля", бо, як відомо, "не існує пророка у власному царстві". Певен на всі "сто": той, хто візьметься застосовувати подібну технологію освітньої мотивації в отриманих перетвореннях, не пожалкує. Треба тільки розуміти: ніщо не виростає з нічого, а утвердження нового природного "зерна" не здійснюється вмить за помахом чудесника.

Loading...

 
 

Цікаве