WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Освітній потенціал школи та можливості його розвитку - Реферат

Освітній потенціал школи та можливості його розвитку - Реферат

Освітній потенціал школи та можливості його розвитку

Освітній потенціал розглядається з трьох позицій. По-перше, це стосується реалізованої у школі моделі здійснення діяльності. По-друге, потенціал розвитку пов'язаний із вибором функціонуючого або розвивального типу управління. По-третє, потенціал розвитку пов'язаний із виразністю прагнення педагогів до самоосвітньої роботи

Планування напрямів, змісту й темпів розвитку освітньої установи пов'язано з вибором моделі побудови процесу інноваційних перетворень. Як правило, у педагогічному колективі будь-якої школи складається уявлення про те, за яким типом і за якою моделлю має відбуватись розвиток. Незважаючи на незнання назв цих моделей, керівники, як правило, говорять про перевагу реалізації лінійної, рівневої модульної, блокової, концентричної моделі розвитку (докладніше див. матеріал цього автора в журналі "Підручник для директора" № 3 за 2007 рік).

Лінійний принцип побудови моделі розвитку школи співвідноситься з логікою розширення знань про різні варіанти інноваційного розвитку. Дана модель органічно сполучається з індивідуальними можливостями кожної людини в колективі та відповідає потребі неквапливого впровадження інновації. Як ілюстрацію дії моделі можна розглянути типову ситуацію запрошення стороннього компетентного фахівця з інновації. Він читає лекції та проводить семінари з обраного школою напряму, наприклад, з розвитку інтелектуальної творчості дітей. Слухачі - члени та керівники педагогічного колективу - природним чином засвоюють (або не засвоюють) зміст запропонованого знання у процесі досить тривалого періоду. З якогось моменту вони розуміють, що стали непогано розбиратись у проблемі й далі можуть рухатись у потрібному напрямку самостійно.

Рівнева модель розвитку заснована на поетапній реалізації її задач. Контроль виконання заданого обсягу роботи є умовою переходу на більш складний етап розвитку.

Модульний принцип побудови програми розвитку припускає зміну послідовності елементів освітнього процесу та їхню взаємозамінність без збитку для змісту й кінцевого результату. При цьому не губляться з очей найближчі та віддалені цілі освіти. Наприклад, здійснення програми розвитку може відбуватися шляхом перебудови шкільного управління, зміни якості навчального плану, підвищення професійної кваліфікації педагогів. Реалізація задач (змісту модулів) може відбуватись у будь-якій послідовності, але тільки досягнення їх усіх буде показником здійснення модульного принципу розвитку.

Блоковий принцип побудови програми розвитку застосовується в тих випадках, коли частини освітнього процесу мають різноплановий зміст, але кожний новий етап роботи заснований на досягненнях і новоутвореннях попереднього блоку. Наприклад, освоєння системи засобів активного навчання дозволяє педагогам у культурній формі опрацювати власні особистісні проблеми і тільки після цього зайнятись освоєнням методичних способів роботи з розвитку особистості учнів. В інших випадках блоковий принцип процесу навчання застосовується в роботі з підвищення готовності учнів до самовизначення у професійній сфері та для інших цілей.

Блочно-модульна побудова освітніх програм проводиться за принципом "мотрійки". Зміст кожного блоку містить у собі набір рівнозначних варіантів розвитку освітніх дій, один з яких вибирається організаторами й учасниками освітньої роботи як зміст наступного блоку-модуля. Програмний матеріал як би "перетікає" з однієї частини в іншу, видозмінюючись у залежності від умов його освоєння.

Концентричний принцип моделі побудови та реалізації розвивальної роботи дозволяє на різних етапах шкільної освіти охоплювати в цілому весь його обсяг. На кожному наступному етапі відбувається звертання до того самого змісту матеріалу, але на більш складному рівні його збагнення. Ілюстрацією такої моделі освіти може служити навчання у школі "діалогу культур". Зараз такі моделі стають усе більш популярними, особливо у сфері екологічної та громадянської освіти. Поряд із широко розповсюдженими моделями розроблено модель побудови розвивальної освітньої роботи, що засновується на принципах індивідуального та групового розв'язання творчих задач. Вона являє собою систему гіпотез про те, як у результаті підтримуючої взаємодії відбувається народження системи нових освітніх відносин у школі.

Потенціал розвитку школи пов'язаний також із вибором функціонуючого або розвивального типу управління. У грі "День директора", розробленій нами разом із кандидатом педагогічних наук С. Бєловою, імітуються умови, що дозволяють керівнику реалізувати підготовчу роботу з переведення освітньої установи з режиму функціонування в режим розвитку. Беручи участь у грі директори, заступники директорів чи резерв керівників мають можливість уявити здійснення спроб тих змін, що здаються їм необхідними, та побачити наслідки своїх дій.

ІМІТАЦІЙНА ГРА "ДЕНЬ ДИРЕКТОРА"

Сюжетна основа гри - надання директору гіпотетичної можливості розробити програму переходу освітньої установи від функціонування до розвитку, що включає в себе кадрову реорганізацію та цілеспрямовані дії керівника із залучення додаткових фінансових засобів.

Мета: виявити потенціал керівників у реалізації пріоритетних напрямів розвитку освітньої установи, аналізу проблем кадрової реорганізації та раціонального використання фінансових засобів.

Задачі ігрової дії складаються в актуалізації й оцінці професійно-особистісного потенціалу керівника; визначенні переліку й черговості задач, які стоять перед керівником освітньої установи, що обрала розвивальний тип управління організацією; розширенні уявлень керівника про сутність, призначення та переваги розвивального управління; усвідомленні й подоланні обмежень соціокультурного середовища, що справляє вплив на можливості реалізації розвивального управління.

Оснащення: бланки-заготовки для роботи в малих групах, комплект меблів для створення обстановки кабінету "експертів", великі аркуші паперу, фломастери. Наявність двох ведучих дозволяє підтримувати темп та інтригу гри, забезпечує різнобічність бачення імітуємих подій. Обом ведучим варто подбати про чіткість та однозначність розуміння інструкцій і "директорами", і "експертами".

Час: 2,5-3 години, у ході її проведення буває потрібна невелика перерва. Ефективніше за все вона проходить, якщо включити її в систему інтенсивні навчальні заняття за методом "занурення".

Перший етап гри названо нами "Альтернативи". Спочатку проводиться порівняльний аналіз можливостей функціонуючого й розвивального управління.

Після повідомлення провідних цілей і задач гри та проведення спеціальних заходів з мотивування учасників усі присутні поєднуються в малі групи по дві, три чи чотири особи. У кожну групу можуть входити представники від різних типів освітніх установ (школа, інтернат, дитячий будинок, центр дитячої творчості). Таке об'єднання керівників дозволить їм відзначити найбільш загальні особливості різних типів управління.

Продуктом обговорення в малих групах стає заповнення бланка "Порівняльний аналіз діяльності керівника освітньої установи в режимах функціонування й розвитку". Необхідний час для роботи у групах - 20 хвилин.

Робота учасників із бланками завершується пропозицією поділитися враженнями про те, як їм працювалось: що було легко, у чому складалися труднощі виконання завдання, що вимагало спеціального уточнення.

Незважаючи на те, що спеціальне завдання - виділити позитивні й негативні сторони кожного з двох видів управління - відсутнє, учасники самі відзначають обмежені можливості функціонального управління стосовно розвитку особистості педагога, учня й освітньої установи в цілому. Після того як представник кожної групи повідомить про основні підсумки роботи, проводиться узагальнення отриманих результатів.

Достоїнства функціонуючого управління пов'язані з відносною стабільністю професійної діяльності й відсутністю серйозного ризику в комунікативному та особистісному плані. Недоліки пов'язані зі слабкістю сприяння особистісному розвитку через обмеження в самостійності, ініціативності, свободі вибору педагогів та учнів. Переваги розвивального управління незаперечні у плані створення умов для прояву освітнього творчого педагогів і дітей, їхньої активності в освоєнні соціального простору дійсного й майбутнього життя. У той же час, як відзначають керівники освітної установи, відсутність стабільності у творчому освітньому середовищі може викликати велике психологічне навантаження на дитину.

Loading...

 
 

Цікаве