WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Освіта як гуманітарна технологія - Реферат

Освіта як гуманітарна технологія - Реферат

Звичайно, сказане не заперечує значення критики відчуженої технології, що втратила гуманний характер праці. Розрив між гуманізмом і реальною технологією існує, однак зміст пропонованого міфом рішення складається не у відновленні гуманного характеру технології, не в установленні контролю над технологією та у використанні її для блага людей, а в заміні її безтілесним, міфічним мистецтвом. Вихолощування гуманістичного (ціннісно-цільового) змісту технології не буде переборено за рахунок усунення технічних вимог з естетичної діяльності. Якщо робота часом зводить до рівня, що позбавляє її задуму та уяви, то в такому ж ступені використання навичок здатне підніматися до творчості. На жаль, поділ праці вже звів багато видів людської діяльності до простої технології, до нетворчого, механічного повторення деякої операції, що припускає самі посередні навички й, звичайно, не потребуючого ні інтелекту, ані розвинених почуттів. Але коли це називається "технологією", відбувається груба підміна, перекручування сутності технології. У технології споконвічно немає пороку, що сприяє її обесчеловечиванию. Людське (тобто потреба в цілісності, у соціально справедливих і гуманних цілях, у радості праці) не може бути властивістю самих по собі мистецтва або технології.

Порочність і шкідливість протиставлення двох міфічних версій мистецтва й технології укладена в поділі двох необхідних і взаємодоповнюючих способів людської діяльності, які відриваються один від одного та розглядаються як взаємовиключні. Інакше кажучи, у цих моделях втілюється неправда, що об'єктивно існує в реальному житті, неправда поділу творчості та роботи, вільної людської діяльності та підневільної важкої роботи. Замість того щоб звільнити роботу, працю, технічну діяльність від їх чисто інструментального характеру, ми обвинувачуємо їх у підневільності, у заорганізованості та думаємо, що можемо перебороти це тільки шляхом знищення самих цих видів діяльності. Що ж зможе їх замінити? Звичайно, мистецтво. Однак сприйняте так мистецтво позбавлене соціальної ролі, серйозності, воно відмовляється від вимог уміння та дисципліни. Це не дійсне живе мистецтво, а лише претензія, пародія на нього.

У висновку М. Вартофский говорить про те, що перед сучасним суспільством та освітою стоїть мета відновити цю цільну здатність, заново відкрити для себе єдність гри й роботи, вільної життєвої основи та її дисциплінарної форми, естетичного та практичного, свободи та необхідності. Мистецтво та технологія повинні бути описані не як протилежні, а як такі, що доповнюють одна одну моделі освіти, моделі єдиної людської діяльності. І тоді технологія виступає складовою частиною життєздатної моделі мистецтва, а останнє (естетичне, дослідницьке, творче) повинно обов'язково входити в життєздатну модель технології.

То що ж таке "технологія"?

Технологія - це особливого типу опис діяльності (але не сама діяльність). Технологія - це фактично припис, що містить у собі таке знання про всі компоненти діяльності, спираючись на які, можна повторно відтворити даний акт "живої" діяльності (а отже, знову отримати даний конкретний продукт). Проблема технології - це проблема технологічного опису "живих" професійних діяльностей, освітній, педагогічних практик, це проблема засобів і способів такого опису. Є опис - є технологія. Немає опису - немає технології, хоча може й бути практична діяльність, виробничий процес, причому навіть і такий , що відтворюється час від часу. Отже, під технологією ми розуміємо такий опис даної діяльності, що дозволяє відтворювати її в умовах повної зміни матеріалу всіх її компонентів. Відповідно, можна говорити про технологічний та нетехнологічний описи діяльності.

Вирішення завдання розробки сучасних форм педагогічної діяльності повинно враховувати мети соорганізації двох груп цінностей, описаних вище. Це неможливо поза розробкою понять "соціальна технологія" й "антропотехнологія" на відміну від поняття "виробнича технологія". Педагогіка, особливо сучасна, повинна стати "антропотехнологією", а це, на нашу думку, припускає володіння педагогом особою мислетехнічною культурою - культурою розрізнення абстрактного та конкретного описів однієї й тієї ж діяльності. <...>

Поняття методу відбувається тоді, коли ми починаємо абстрактне знання трактувати, з одного боку, як узагальнюючу безліч конкретних описово-реконструктивних знань про різні "екземпляри" діяльності, а з іншого боку, здатні допомогти йому побудувати конкретну діяльність цілком певним чином. Тоді метод - це особливий ідеальний об'єкт, узагальнена модель різних, але в той же час у чомусь схожих одна на одну конкретних діяльностей. На основі методу не можна побудувати реальну діяльність. Можна лише керуватися методом при побудові конкретної практичної діяльності. Отже, "МЕТОД" - це поняття, що фіксує особливий клас абстрактних нормативних уявлень - методів. Методів може бути багато, кожний з них, у свою чергу, конкретний і принципово відрізняється від інших.

Поняття методики виникає у випадку, коли наявне конкретне уявлення про діяльність трактується, з одного боку, як результат суто логічних процедур конкретизації абстрактного знання про цю діяльність, а з іншого боку, як таке нормативне уявлення, яке можна було б читати як технологію і використовувати як керівництво при безпосередній побудові діяльності. "МЕТОДИКА" - це поняття, що фіксує клас конкретних нормативних уявлень - методик. Може бути багато методик, заснованих на одному методі.

Переходячи до власних висновків, висловимо наше провідне твердження. Сучасна (тобто фактично майбутня) педагогічна практика (не технологія!) повинна будуватися й реалізовуватися в усіх педагогічних випадках як ситуативна конкретизація деякого нового узагальненого освітнього методу й описуватися мовою "МЕТОДУ", а не "методики". На основі "МЕТОДУ" не можна відразу побудувати реальну діяльність (тобто, спираючись на новий освітній метод, не можна заздалегідь знати, як буде протікати конкретний навчальний процес). Але на його основі можна логічно виводити нормативний припис, будуючи конкретні зразки, екземпляри діяльності з урахуванням конкретної специфіки даної ситуації навчання. Іншими словами, технологізація педагогічної діяльності необхідна, але не на основі інструктивно-методичного підходу, а на базі методологічного. Його застосування може дозволити педагогу-практику в одній своїй педагогічній дії несуперечливо сполучати перераховані вище групи цінностей. У такому випадку ми одержуємо "розвивальну педагогічну технологію", в якій утримуються цінності відтворення діяльності й розвивальних ефектів освіти, а за рахунок постійної мінливості в "живій" діяльності нормативного шару конкретних методик ми отримуємо ефект змісту цінностей індивідуального підходу, обліку специфіки та конкретики ситуації, особливостей і схильностей особистості учня тощо. На наш погляд, тільки при такому двошаровому устрої педагогічної діяльності робота педагога стає мистецтвом, залишаючись у той же час і технологією. Мистецтво педагога в такому випадку - мистецтво, адекватне контингенту учнів і змісту навчання конкретизації узагальненого педагогічного методу. Чим більше конкретних факторів та обставин ураховує у своїй педагогічній дії педагог, тим вище його педагогічне мистецтво (якщо він при цьому ще не забуває про вимоги методу).

Сформулюємо наш системоутворюючий висновок по-іншому. Педагогічна діяльність повинна бути саморефлектуючою і здатною на тактичні та стратегічні перенормування. Це означає, що педагогічна праця перетворюється, по-перше, у миследіяльність і, по-друге, що ще більш важливо - у миследіяльність ієрархічного типу. Для тих, хто не знайомий зі змістом поняття "миследіяльність", дамо його значеннєве і нестроге визначення: миследіяльність - це тип людської активності, при якій суб'єкт рефлексивно втримує свою активність у певних рамках і напрямку, будує її як цілеспрямовану діяльність, свідомо використовуючи для досягнення мети ті чи інші засоби.

Педагогічна миследіяльність повинна мати ієрархічну нормативну структуру, що означає, що в ній повинні нормуватися тільки найбільш абстрактні нормативні шари. Побудова педагогічної практики як "МЕТОДУ" припускає "матрьошечну" структуру норм педагогічної діяльності, починаючи з нового МЕТОДУ і закінчуючи його формами існування на різних рівнях абстрактності/конкретності. У такому випадку навіть найбільш конкретне нормативне знання про педагогічну діяльність повинно існувати у формі МЕТОДУ. Звертаємо увагу, що ми дотепер використовували поняття змісту і способів педагогічної практики нового типу. Виходить, що питання про зміст освітньої (педагогічної та навчальної) діяльності (не плутати зі змістом освіти) - це вже інше питання, яке вимагає інших концептуальних прийомів, і поняття "технологія" тут уже не працює.

Loading...

 
 

Цікаве