WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Освіта в контексті стратегічних завдань розвитку України - Реферат

Освіта в контексті стратегічних завдань розвитку України - Реферат

Освіта в контексті стратегічних завдань розвитку України

Меморандум до уряду, професійних спільнот, освітянської громади, недержавних організацій, аналітичних центрів, ділових кіл, громадськості

Меморандум розроблено коаліцією громадських організацій, яка включає:

Інститут управління суспільними змінами,

Інститут трансформації суспільства,

Коаліція центрів освітньої політики,

Центр освітньої політики м. Львова,

Київську асоціацію "Мала академія наук" та інші,

а також ініціативною групою у складі:

Юрій Луковенко (Інститут управління суспільними змінами),

Олександр Коврига (Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, кандидат економічних наук, Senior Fulbright Scholar),

Сергій Клепко (Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, кандидат філософських наук),

Анатолій Філатов (Таврійський національний університет ім. Вернадського, кандидат філософських наук),

Анатолій Копець (Альянс за збереження енергії),

Олег Процак (Центр освітньої політики м. Львова),

Валентин Якушик (Національний університет "Києво-Могилянська Академія", кандидат філософських наук),

Лідія Митько (Київська асоціація "Мала академія наук", кандидат економічних наук)

Основні положення

Сьогодні в нас як ніколи є шанс створити по-справжньому сучасну політику розвитку сфери освіти та науки і перетворити їх на стратегічну рушійну силу формування Нової України.

Збудувати сучасну державу з конкурентоспроможною економікою та високим рівнем життя можливо, тільки маючи розвинуту систему освіти.

У ХХІ сторіччі тільки стратегічно облаштована сфера освіти дозволить Україні набути власне обличчя, донести до світу вістку про себе та здійснити справжній внесок у розвиток людства.

Ми впевнені, що без зміни "людських якостей" та підвищення гуманітарного потенціалу країни неможливе вирішення найскладніших завдань, що стоять сьогодні перед українським суспільством:

- боротьби з корупцією і тінізацією економіки;

- інституційного розвитку, вдосконалення та модернізації управління ("адміністративне реформування" тощо);

- економічного розвитку, підвищення стандартів життя (наприклад, досягнення так званих копенгагенських критеріїв) та завоювання конкурентоспроможних позицій у глобальному світі, який будує "економіку знань";

- побудови стратегічної єдності, консолідації українського суспільства на основі громадянських демократичних цінностей, подолання наслідків електорального розколу України тощо.

Сьогодні для формування стратегічно вивіреної політики розвитку сфери освіти потрібна сучасна інституційна організація.

Нові принципи публічного управління, освоєння яких задекларовано новим урядом, які є загальноприйняті в країнах Європи, потребують суттєвого інституційного вдосконалення взаємодії державних органів управління з професійним та академічним середовищем, громадою.

Відкрите партнерство та професійне співробітництво державних органів, експертної спільноти, аналітичних центрів та громади є принциповою умовою успішного розв'язання завдання формування і реалізації нової політики.

Меморандум уміщує в себе пропозицію становлення публічного політичного простору, важливими елементами якого стануть: Консорціум громадських організацій та Національна комісія розвитку освіти, які візьмуть на себе відповідальність за формування стратегічних пріоритетів розвитку освіти шляхом постійної змістовної комунікації, до якої будуть включені державні та неурядові інституції, професійні експерти, ЗМІ, широке коло учасників розвитку сфери освіти.

Ситуація

Стан освіти України

Досвід інноваційних проектів, професійних досліджень та практичної роботи учасників ініціативної групи коаліції громадських організацій дозволяє констатувати1 таке:

А. Сфера освіти і науки існує як форма "соціального захисту"

У політикумі України освіта поки що трактується як соціальна, невиробнича та затратна сфера, а не як сфера стратегічних інвестицій, через які закладається фундамент майбутнього розвитку країни. Сьогодні сфера освіти та науки України організована "по-радянськи", втрачаючи переваги колишньої освіти СРСР та успадковуючи всі її негативні риси та недоліки.

У державній політиці України завдання стратегічного розвитку освіти і науки як вкрай важливої умови економічного, політичного прориву та європейської інтеграції мають другорядний статус.

Б. Розрив між побудовою сфери освіти і науки та вимогами ринку

У період суспільно-політичних та ринкових змін в Україні освіта фактично займала другорядне положення. У зв'язку з цим сформувався розрив між інституційним розвитком сфери освіти та іншими інститутами суспільства, які сьогодні більш адаптовані до умов ринку.

Усе більшим стає протиріччя між ринковими (капіталістичними по суті) відносинами практично в усіх сферах життя та "зрівнялівкою", що досі зберігається у сфері освіти та науки. Реформування прав власності, господарських та регулятивних відносин у сфері економіки жодним чином не супроводжувались паралельними широкими інституційними перетвореннями у сфері знання, освіти, їх ролі на ринку праці.

Діяльність сфери освіти неадекватна новим вимогам, можливостям, що відкриваються на міжнародних ринках та в глобальному розподілі праці.

В. Фрагментарність освітнього та академічного простору

У сфері освіти та підготовки кадрів розпад комунікативного простору (відносно інтегрованого в колишніх республіках СРСР) призвів до розриву в доступі до інтелектуальних та фінансових ресурсів. Загальнонаціональна професійна комунікація практично в усіх професіях та в академічній сфері так і не сформувалась.

Багато талановитих представників вищої школи орієнтуються на Захід; вони віддають перевагу контактам з іноземними партнерами, нехтуючи зв'язками зі співвітчизниками з інших організацій та регіонів. Освітяни й дослідники в цілому стали менше читати роботи один одного, майже відсутня комунікація з накопичення, аналізу та передачі професійного досвіду.

Збереження традиційного розподілу знання на "академічне", "вузівське" та "галузеве", класно-урочна система викладання предметів уже не відповідають сьогоднішнім реаліям політичного життя, організації господарства; вони неадекватні сучасним принципам управління, ролі і місцю громадянина в конкурентному суспільстві; це гальмує фінансування інноваційних проектів та науково-технологічний розвиток організацій, розпорошує людський потенціал нації.

Г. Корупція деморалізує сферу освіти та дезорієнтує суспільство

Як реакція на карколомне розшарування у доходах, рівні життя у суспільстві з'явилися девальвація академічних цінностей. Перебування кадрів сфери освіти та науки на межі "животіння", практика фальсифікації, "купівлі і продажу" оцінок, дипломів та вчених ступенів за рахунок доступу до фінансових та адміністративних ресурсів дискредитують сферу знання, позбавляють сенсу та руйнують освіту у нашому суспільстві. Це неминуче позначається на стратегічних інтересах країни, оскільки освіта й академічна сфера не обмежені національними кордонами, вони мають устрій світових мереж знання.

У національній системі освіти точиться боротьба за адміністративно-академічні привілеї. Університети змагаються за отримання звань "національних", "автономних", "класичних" заради досягнення високих рівнів, державного та приватного фінансування. Така боротьба на "ринку" освітніх послуг не відображає реальних потреб національної економіки в кадрах, вона не відповідає реальним інтересам громадян і не включена у розвиток міжнародного науково-освітнього середовища.

Світові тенденції

Водночас Європейський Союз, країни Східної Європи та Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD) наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття стали приділяти освіті особливу увагу як стратегічній сфері, яка відповідає за випереджуючий розвиток людських ресурсів своєї країни2.

Держави Центрально-Східної Європи, що вступили до Європейського Союзу, створили національні програми розвитку освіти та підготовки кадрів, відмінною рисою яких є охоплення всіх сфер суспільства та вихід далеко за межі відомчих, корпоративних інтересів галузі. Освітня політика нових членів європейської спільноти передбачає принципово іншу роль держави та ключових учасників освітнього процесу в структурних змінах у суспільстві та в економіці3.

Процес вироблення національних політик та стратегій розвитку освіти й підготовки кадрів розвинутих демократичних країн будується як система консультацій та партнерств органів державного управління, міжнародних організацій, експертних та професійних спільнот, представників ділового світу та громадськості4.

Зовнішні виклики

Глобалізація та економіка знань

Зберігаючи існуючу систему освіти, "виробництва знання" та підготовки кадрів, Україна не зможе впоратись із низкою системних викликів. Формування глобального капіталізму - або "економіки, що ґрунтується на знаннях" - вимагає зовсім іншого ставлення до людських ресурсів, ніж це має місце сьогодні.

Існуюча система освіти не забезпечує необхідних умов для засвоєння сучасних знань, компетентностей та вмінь населення, технологій ведення бізнесу, способів соціальної організації. Водночас, глобалізація та інтеграція в сучасні регіональні, політичні та економічні альянси з користю для своїх громадян можливі лише за умов належної підготовки населення та підсилення за рахунок цього конкурентоспроможності людських ресурсів України.

Інфраструктура системи освіти України не надає рівних можливостей користувачам інтегруватись у міжнародні "простори виробництва знань"5. Це не дозволяє підтримувати сучасний рівень академічної комунікації, освітньої діяльності, формувати необхідну компетентність та мати орієнтири щодо можливостей, які мають місце у світі та країні.

Затиснена в національних кордонах освіта призводить до поступового набуття Україною ролі другорядного регіону, куди каналізуються вторинні технології, звідки вивозяться природні, технологічні, наукові, інтелектуальні ресурси. Існуюча містечковість та ізоляція заважають ефективному стратегічному розвитку сфери освіти, створюють перепони для постійного нарощування людського потенціалу, модернізації господарства та сталого економічного розвитку країни.

Внутрішні виклики

Ринок праці та сфера освіти в Україні мають характер захисту кланових, або вузько місцевих політекономічних інтересів, що створює підґрунтя для оформлення суто "містечкових ідеологій". Низька мобільність трудових та інтелектуальних ресурсів обмежує міжрегіональну і міжнародну співпрацю, позбавляє університетські та академічні спільноти можливості здійснювати масштабні наукові та комерційні проекти у співпраці з бізнесом і владою, що у свою чергу стримує соціально-економічний розвиток регіонів.

Loading...

 
 

Цікаве