WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Організація процесу навчання в умовах полісистемної школи - Реферат

Організація процесу навчання в умовах полісистемної школи - Реферат

У школі Л. Н. Толстого також не було окремих уроків розвитку мови, тому що сільські діти були усної мовної культури: вони володіли нею до 8-9 років на рівні прислів'їв і приказок, тобто на рівні узагальнення життєвих ситуацій текстом, стиснутим до одного висловлення. Це було дуже важливим для Толстого, тому що при написанні програми Яснополянської школи він неодноразово використовував ці уміння.

Сучасні діти в дошкільному віці здобувають навички усного мовлення, як правило, під час спілкування з дорослими в побутових ситуаціях або рольових іграх з однолітками. Далеко не завжди в їхньому житті присутні словесні ігри на фонетичному, лексичному, етимологічному рівнях. Украй рідко діти стикаються з міфологічним прошарком мови у вигляді сімейних переказів, легенд, спогадів. Це неможливо переоцінити, не говорячи вже про духовний потенціал такого спілкування. Підкреслимо лише, що через подібні тексти "схоплюється" жанрова природа розгорнутих етичних текстів.

Уведення в шкільну програму предмету "Розповідання" учителі вільної педагогіки (керівник групи Л. М. Долгова) намагалися удержати і підсилити основні сфери формування усного мовлення дошкільника.

Робота на уроці будується за трьома основними напрямками.

Словесна гра з малими жанрами (загадки, віршована "пере-плутанина", дразнилки, веселі вірші сучасних поетів). Діти вигадують, придумують, заучують "на слух". Паралельно відкриваються такі особливості тексту, як рима, ритм, збереження предмету і змісту невеличких текстів, обговорюється проблема закінченості тексту.

Драматичне постановка примовок і віршів (як форма тілесно-інтонаційно-образного "вживання" в текст).

Організація міфологічного простору - оповідання вчителем етимологічних казок, легенд (жанр народної прози), міфів (античних і слов'янських), етнографічних і історичних легенд про рідні місця з відвідуванням деяких видатних місць і подальшим переказом легенд дітьми.

Ця робота припускає два етапи: спочатку - інтенсивне розповідання дорослими цілісних текстів з наступним наслідуванням (переказом їх дітьми); потім - вихід у більш глибокий шар власне дитячої міфології (історії з власного життя, життя родини, страшні історії, страшні або "віщі" сни і т. п.). Основним способом роботи на таких уроках є наслідування.

За визначенням Л. С. Виготського: "Наслідування є один з основних шляхів у культурному розвитку взагалі. Процес наслідування припускає розуміння значення дії іншого".

Організація мови в штучному педагогічному просторі насамперед пов'язаний із проблемою мотивації мови.

Мотивація спілкування на уроках складається з багатьох факторів: це, по-перше, відчуття дорослим значимості подібних уроків (носій самостійного слова, без підказки); по-друге, якість текстів-посередників, які учитель обирає для спілкування; по-третє, воля входження й виходу із ситуації спілкування (ніхто "не тягне за мовою", дитина забуває в такій ситуації про рамки уроку, захоплюється спілкуванням).

"Міфологічна" частина уроку відбувається в ігровому просторі класу, на килимі: у когось в руках іграшка, хтось слухає осторонь, але по напруженій увазі дітей відчувається, що це - кульмінаційний момент уроку.

Таким чином, розробляючи в початковій школі новий шкільний предмет "Розповідання", учителі вільної педагогіки вважають, що усне мовлення як форма культурного поводження людини, до якого він прилучається в дитинстві, має потребу в подальшому розвитку в початковій школі і сама по собі, і як матеріал для переходу до письмової форми.

Організація процесу навчання в класах вільної педагогіки в початковій школі "Еврика-розвиток" для всіх школярів, що почали своє навчання саме в цій освітній системі, ґрунтується на матеріалах відновлених підручників Л. Н. Толстого. Кожен підручник - це навчальний текст, тобто єдина (і неподільна) цілісність, вибудована відповідно до освітнього руху. Такий текст, за задумом автора, не повинний розчленовуватися, скорочуватися, інакше він втрачає те, заради чого був написаний - освітній потенціал.

На жаль, сьогодні фрагменти "Абетки" і "Книги для читання" витягуються з контексту підручників і друкуються розрізнено, вони сприймаються читачами як занадто дидактичні і малохудожні. За задумом же автора ці фрагменти не є закінченими добутками, а служать лише сходинками руху до розгорнутої повноцінної художності.

Підручники Толстого - це посередники між дитиною і культурою; їх мета - утворювати, не придушуючи. А це можливо лише тоді, коли кожен пізнавальний крок школяра одночасно виявляється і створенням продуктивної дії.

Проілюструємо опис цих загальних властивостей навчальних текстів конкретними прикладами, що застосовуються сьогодні кожним учителем класу вільної педагогіки при організації процесу навчання в початковій школі.

Складаючи "Абетку", Л. Толстой йшов від потреби дитини в самостійному читанні. Тому звук одразу ототожнюється з буквою, тобто дитина зустрічається з тим, що їй знайомо й у чому є потреба (букву як значок учитель з дітьми може обігравати, малювати, зображувати рухами). Цікаво, що й у самій "Абетці" дається не одне, а шість зображень букви (різні шрифти, великі і маленькі букви, намальовані й друковані).

Навчивши на папері й у книзі розрізняти букви, учителі вільної педагогіки пропонують школяру такий буквений матеріал, "читати який йому під силу". Це матеріал для механічного читання - від двоскладових сполучень до п'яти-складових і важковимовних сполучень звуків (для тренування мовного апарату).

На етапі механічного читання не важливо, що читає дитина (зміст усвідомлюється під час уроків), а важливо, що він читає, важлива сама дія читання. Таке читання для дорослого не є продуктивним, на відміну від дитини, що опановує читанням на першому етапі. Тому в перший розділ "Абетки" Толстим свідомо не введені пропозиції (тим більше тексти), бо на цьому етапі процес складання слів доводиться до автоматизму.

Внаслідок сполучення букв учителями вводяться окремі слова. Таким чином формується уявлення, що за буквено-звуковою стороною слова прихована значення. У той же час така гра підтримує інтерес дитини до читання: коли серед буквених сполучень раптом з'являється слово. Наприклад, їла, пла, плю, слю, аку, лзя, брешу і т. п.

"Російські книги для читання" являють собою чотири збірки добутків Л. Н. Толстого для дітей, виданих у 1872-1875 роки. Багато текстів входили до складу опублікованої раніше "Абетки", але видані поспіль, вони істотно відрізняються. При їхньому створенні автор не обмежився лише формальним складанням. Цю роботу він вважав дуже важливою у своїй творчості. "Розповіді, байки, написані в книжках, є просіяна мною двадцять разів кількість написаних розповідей, і кожна з них була перероблена по десять разів і коштувала мені більшої праці, ніж який-небудь уривок з моїх писань".

Як ми вже згадували раніше, читання розділялося Толстим на механічне і поступове. "Механічність читання - мистецтво зі знаків швидко складати слова... Поступове ж читання має на меті знання літературної мови".

Для поступового читання Тол-стой пропонував таку організацію навчання. Діти спочатку записували на дошці фрази, складені ними, а потім читали їх. Поступово вони перейшли до читання найпростіших казок Худякова й Афанасьєва. При їхньому прочитанні діти за допомогою вчителя спочатку обговорюють усі незрозумілі місця, слова, а потім намагаються переказати зміст найбільш повно й наближено до тексту. Наскільки повно і правильно діти можуть переказати викладене в тексті, Толстой робив висновок про правильне або неправильне розуміння ними мови, засвоєння його форми.

На наступному етапі Толстой пропонував дітям літературу таких авторів, як Карамзін й Пушкін. Тут виникла проблема: діти не розуміли, що вони прочитали, тому що "мова ця була їм незрозуміла за формою". Діти плуталися, не могли чітко переказати, цілісно не запам'ятовували, невірно вживали слова і т. п.

Аналізуючи цю ситуацію, Толстой прийшов до думки, що труднощі в освоєнні літературної мови полягають в тому, що на перехідній стадії від мови й казок, зрозумілих дітям, до більш складної мови літературного твору розрив такий великий, що дитина не може його самостійно подолати. Тоді і з'являються окремо від "Абетки" "Російські книги для читання" (1,2,3-я книги - у 1872 році, а 4-а книга - у 1875), у яких утілилися два різних задуми автора - педагогічний і літературний.

Ці спеціальні навчальні тексти, що і сьогодні з не меншим успіхом застосовуються вчителями в класах вільної педагогіки, мають такі властивості:

на перший план висуваються факти, логічні зв'язки між описуваними подіями, учинками героїв (фактична інформація);

Loading...

 
 

Цікаве