WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Організаційні моделі школи - Реферат

Організаційні моделі школи - Реферат

особи з різними освітніми здібностями й обраним профілем навчання (гуманітарний, природничо-науковий, технічний тощо) навчаються в одному приміщенні одним колективом педагогів;

увага до процесу навчання сфальцьована на перших 3-4-х роках навчання (у початковій школі), що задають рівень наступній освітній підготовці;

навчальні групи - змішані (маються на увазі гендерні та інтелектуальні розходження).

1. Сегментна (секторна) організація. Вона являє собою типову бюрократію (сувору субординацію) з вираженими неформальними стосунками (сімейністю). Помітною характеристикою такої організації є наявність авторитарного лідера. Сегментна модель складається з деякої кількості секторів, що куруються заступниками директора, слабко пов'язаними один з одним за родом своєї діяльності. Іноді між ними є прихована конкуренція за право бути більш наближеним до директора, ніж інші. Структура управління підкреслено ієрархічна: директор управляє спілкується в основному із заступниками. Він відповідальний перед інспекцією за все, що відбувається у школі, і виконує головним чином адміністративні функції: забезпечує освітню установу обладнанням, фінансами, підбором кадрів, наглядом за станом навчального закладу, дотриманням законодавства тощо. Внесення змін відбувається в результаті співбесід директора із заступниками. Надалі саме вони спілкуються з учителями з приводу формальних питань діяльності.

Заступники є асистентами директора, які підтримують проведену ним лінію роботи. В організаційному сенсі великої значущості в них немає, і для рішення своїх питань учителі звертаються безпосередньо до директора. Однак по відношенню до вчителів-предметників влада директора невелика. Формально він може втручатись у навчальний процес лише в тому випадку, якщо халатне ставлення вчителя до своїх обов'язків стає очевидним. Директор може позитивно впливати на освітній процес переважно через особистий приклад. Для цього йому потрібно бути вчителем-предметником.

Центральна організаційна характеристика даної моделі - автономна позиція вчителів, що виявляється в розмаїтості методик підготовки до уроку, інтенсивності роботи, оцінці навчальних досягнень учнів. Ізольована позиція вчителів збільшується відсутністю дружніх груп і груп за інтересами. Якщо вони створюються у виробничих цілях (працівники групи), то носять більш формальний характер. Неписаним правилом виробничих відносин уважається закритість власної особистості та діяльності для впливу колег і керівництва. У школі не прийнято, щоб учителі ділились літературою або запрошували один одного на урок. Зовсім немислиме обговорення серед колег виниклих труднощів у спілкуванні з учнями.

Обов'язки класного керівництва виконуються на мінімальному рівні й обмежуються, як правило, плановим проведенням класних годин, доглядом за класом під час перерви та заповненням журналу.

Освітня установа із сегментною організацією найчастіше не здатна досягти прогресивних змін. Уведення серйозних інновацій у школі з такою структурою утруднене. Найбільш важлива нарада - педагогічна рада - часто наочно демонструє модель прийняття рішень, яку називають "сміттєвим кошиком". Виступаючі кажуть тільки про те, що хвилює особисто їх, не слухають один одного, перекладають відповідальність на інших. Рішення виробничих питань раз у раз відкладається на невизначений час.

Відносини з навколишнім середовищем (мікрорайон, громадські організації, сусідні школи тощо) в організації сегментного типу скорочені до мінімуму. Контакти обмежені та мають формальний характер. Сама освітня установа не є ініціатором розширення зовнішніх зв'язків. Це виражається навіть у тому, що вхід у школу представників інших організацій буває ускладнений через уведене директором правило: "Нікого без мого дозволу не пускати", "Суворо запитувати, до кого й навіщо прийшли", "Записатися в охоронця та чекати внизу, поки про прихід не повідомлять; тільки після цього відвідувача можна провести до потрібного кабінету".

Достоїнства установи з такою організаційною структурою відбиті в її ключових характеристиках. 1. Автономність: учитель-предметник має максимальну свободу у виборі засобів і методів навчання. Директор і колеги рідко втручаються у процес його роботи. 2. Рівноправність: визначеною та сталою є норма мати свої власні погляди на викладання, людину, суспільство, і ніхто з адміністраторів не в змозі змінювати їх за допомогою примусу. 3. Стабільність: міжособистісні та ділові взаємини у формальних системах "учитель-учитель" та "учитель-учень" стабільні. 4. Результативність: навчальна діяльність має високі показники за рахунок орієнтації на нормативи та стандарти навчання.

Недоліки організаційної моделі сегментного типу пов'язані зі слабкістю внутрішньої комунікації. Учителі мало поінформовані про діяльність колег, звідси - мінімальна можливість для обміну досвідом і поліпшення взаємин у колективі. Глибокі перетворення можливі тільки при порушенні кордонів сегментної організації й установленні більш тісного співробітництва. Позитивні та швидкі зміни можуть відбутись тільки в тому випадку, якщо директор і група адміністраторів більш підготовлені до введення інновацій, ніж інші співробітники.

Ще одним недоліком сегментної моделі є неможливість оперативного коректування якості освіти. Незадовільна робота частини вчителів може бути прихована, а неуспішність учнів буде віднесена на рахунок поганого набору останніх.

2. Лінійна організація. Організаційна ієрархія, установлена в освітній установі, являє собою так звану "лінію". Тут, окрім вертикального підпорядкування, заснованого переважно на оцінці праці працівників адміністратором, є горизонтальні зв'язки між керівниками підрозділів (завучами) та педагогами (методичними об'єднаннями, кафедрами тощо). Предметні об'єднання вчителів існують у формі нарад і консультацій. Методичні об'єднання та кафедри беруть на себе деякі управлінські функції, частіше пов'язані з навчальним процесом (приймальні й екзаменаційні комісії) та реалізовані найбільш підготовленими вчителями, які пройшли спеціальні курси.

Директор виступає як особа, відповідальна за реалізацію шкільної стратегії, схваленої інспектуючим органом. Стратегія стосується не тільки матеріальних і ресурсних можливостей (як у сегментній), а й загальних питань освіти, які виносяться на обговорення в педагогічному колективі. На першій стадії вироблення стратегії директор шукає підтримки в заступників і керівників організаційних підструктур (методичних об'єднань, кафедр, інформаційної та психологічної служб тощо). У системі роботи школи їхні ролі та завдання чітко визначені. Стабільність у роботі школи забезпечується шляхом взаємного контролю. Завдяки йому скорочується кількість помилок у роботі та підтримується взаєморозуміння. Дух і почуття справедливості знаходять своє місце в системі цінностей лінійної організації.

У той же час в освітній установі превалюють цінності бюрократичної організації: узаконена авторитарність, формалізація стосунків, непорушність статусних позицій і внутрішньогрупових ролей. Мета діяльності директора складається у введенні координуючих правил і стандартів, які створюються на основі вивчення стану справ і постійного поповнення інформації про процес функціонування школи. Ролі та посадові обов'язки заступників директора чітко визначені. Приймають рішення в основному директор і його заступники, педрада має невелику дорадчу владу. Заступники звітують про зроблену роботу перед директором. За лінійною організацією, нерідкі випадки, коли авторитет заступника перевищує авторитет директора. Як правило, сам заступник розуміє це й намагається таке становище замаскувати.

Усередині організації дух співробітництва підтримується завдяки ініціативним учителям, які одержують підтримку від керівництва. Партнерські стосунки серед учительства з їх ініціативи успішно переносяться в систему відносин з учнями. Про результат праці викладача судять за досягненнями та промахами учнів: "Чому навчили, то й одержали". Приблизно про це ж говорив Дж. Ліхтенберг: "Такі речі то саме, що дзеркало, - якщо туди заглядає мавпа, то апостол відтіля не вигляне".

Лінійна організаційна структура дає можливість застосовувати диференційоване викладання й інтенсивне управління. Завдяки цьому здатність освітньої установи до змін збільшується. Вона стає відкритою для одержання допомоги від зовнішнього консультанта (ученого, колеги з іншого міста або країни і т. ін.). Справедливості заради слід зазначити, що здатності лінійної організації до змін не можуть бути названі значними, а вплив директора на вчителів найчастіше мінімальний.

Як достоїнства лінійної організації варто назвати такі. 1. Можливість проведення змін: відносна гнучкість організаційної культури дозволяє в короткий термін поліпшити виробничі відносини, якщо це необхідно для рішення стратегічних завдань школи. 2. Демократичність управління: елементи колегіальності в управлінні дозволяють делегувати частину управлінських функцій заступникам, керівникам підрозділів та активним педагогам.

Як недолік варто розглядати ослаблення незалежної позиції вчителів. Лінійна організація з чітким підпорядкуванням і консультаційною структурою може розцінюватись учителями як загроза їхній автономії. У такій ситуації вчителі можуть перешкоджати проведенню об'єднуючих нарад і групових консультацій. Іншим недоліком є неузгодженість діяльності адміністрації та працівників. Учителям іноді здається, що адміністрація "витає у хмарах" з її новими проектами, а інші працівники виконують за неї чорнову роботу.

Loading...

 
 

Цікаве