WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Оновлення змісту початкової освіти - Реферат

Оновлення змісту початкової освіти - Реферат

Головна мета школи - допомогти дитині знайти себе в житті, відчути свою необхідність. А ще навчити працювати, реалізувати всі ті позитивні якості, які вона принесла із собою у світ. І тут майбутня педагогіка повинна орієнтуватись насамперед на особистість. Але чи можна досягти вирішення цієї задачі, якщо у класах навчається до 30-ти, а інколи й більше учнів? Звичайно, ні.

Щоб дитина почувалась особистістю із самого початку навчання й відчувала певні зобов'язання, які є природними щодо тих людей, які її оточують, та враховуючи широкий діапазон вікових особливостей молодших школярів, уважаю, що в системі навчання 2010 року контингент класу не повинен перевищувати 15-20 учнів, і комплектуватись вони мусять за інтересами.

Неодмінно ці зміни спонукатимуть учителів замислитись над упровадженням у роботу дітьми інтерактивних методик (Вальдорфської школи, А. Ніла, Л. Занкова, В. Давидова та ін.), розрахованих не на запам'ятовування, а на вдумливий творчий процес пізнання світу, на постановку проблеми та пошук її розв'язання, а також створення нових навчальних програм і підручників для індивідуальної роботи зі школярами.

З усіх відомих технологій найбільш успішною в опануванні знань, а також для збереження здоров'я дітей є модульна система навчання. Учитель бачить не тільки роботу дітей, а й їхній стан: стомились - миттєво змінює вид роботи. Здоровий ритм і позитивні емоції - чи не найважливіша умова розвитку творчих здібностей особистості. Тому вважаю, що модульно-розвивальна система повинна зайняти одне з провідних місць у системі освіти Донеччини 2010 року.

Незвичними повинні бути поурочні плани, точніше, я б їх назвала проекти або сценарії уроків. Очікувані події та їх наслідки вчителю необхідно "побачити уявно", показати їх логіку та послідовність, розгортання, конкретику дій і кроків дітей, "побачити" і своє місце в цих "подіях", чітко знати свої задачі на кожному етапі навчального дня.

Зміст сценарію й повинен відбивати попереднє бачення вчителем тих подій, які йому треба буде оживити в очікуваний робочий день.

Багато можливостей дає безоціночна система навчання. Багаторічний досвід безоціночного навчання в початкових класах у ряді шкіл, ліцеїв засвідчив його доцільність та ефективність як в організаційному, так і у психологічному плані. Учні повинні ходити до школи за знаннями з радістю. Результативність навчального, виховного процесу вирішується в контакті вчителя й учня. Тому вважаю, що система початкової освіти Донеччини 2010 року має будуватися саме на системі безоціночного навчання.

Особистісно зорієнтоване навчання передбачає нову педагогічну етику, визначальною рисою якої є взаєморозуміння, взаємоповага, творче співробітництво. Ця етика утверджує не рольове, а особистісне спілкування (підтримка, співпереживання, утвердження людської гідності, довіра); зумовлює використання особистісного діалогу як домінуючої форми навчального спілкування, спонукання до обміну думок, вражень, моделювання життєвих ситуацій; включає спеціально сконструйовані ситуації вибору, авансування успіху, самоаналізу, самооцінки, самопізнання. Для повноцінного розвитку людини потрібно гармонізувати стосунки між школярем і вчителем, створити психологічну атмосферу плекання духовно здорової, інтелектуально розвиненої особистості, яка вірить у свої можливості. А це можливо лише в умовах толерантного підходу до організації навчально-виховного процесу. На сьогодні ж практика свідчить, що провідне місце у відносинах учителя з учнями посідає авторитарний підхід. Тому я вважаю, що система початкової освіти Донеччини 2010 року повинна будуватися саме на відносинах співробітництва учня й учителя, що передбачає взаєморозуміння, взаємоповагу, взаємодію.

Науковцями загальновизнано, що виховний аспект процесу навчання складає сферу найбільших педагогічних зусиль. Це зумовлено, з одного боку, складністю виховання, пов'язаного, перш за все, з неможливістю в умовах традиційної класно-урочної системи навчання враховувати своєрідність індивідуальності певної дитини.

Шкільне життя - лише частина цілісного процесу життєдіяльності дитини. На кожному ступені школи слід сповна реалізовувати такі фактори навчання й виховання, як навколишнє соціокультурне середовище, вплив засобів масової інформації, сучасна техніка, створювати умови для повноцінної життєдіяльності малюка. Принципово важливою є орієнтація на розвиток пізнавальної активності молодшого школяра, його творчого мислення.

Творчість - це властивість особистості. Це самостійна діяльність кожної окремої людини. Тому вона не завжди має розвиток в умовах колективу. У зв'язку з цим наука відмічає досить позитивні наслідки індивідуалізації навчання. Навчання, яке максимально індивідуалізоване, не абсолютне, а відносне. Саме така форма нині набуває поширення. Уважаю, що завдяки своїй ефективності та гнучкості в системі освіти 2010 року вона повинна посідати якщо ще не провідне місце, то більш-менш значне.

Діюча система навчання передбачає в основному теоретичну діяльність учня та вчителя. Навчання практичним діям, які базуються на отриманих знаннях, розвиток практичних навичок учнів посідають досить скромне місце. У результаті ми щоденно стикаємося з фактами, коли учні, знаючи правила та закони, не вміють їх використовувати у практичній діяльності. Тому я вважаю, що школа 2010 року буде звільнена від цього недоліку. Практичний компонент займе чинне місце в новій системі. І не тільки через навчальну діяльність на уроках, й завдяки заходам у позаурочний час. А для цього в кожній школі будуть функціонувати технічні, літературні, театральні, музичні, хореографічні, спортивні гуртки, при кожній школі будуть географічні площадки, оранжереї, теплиці. А в сільській місцевості - пришкільно-дослідні ділянки.

Зміни у змісті та структурі освіти мають глибинний характер і потребують розв'язання проблем підготовки вчителя, який усвідомлює свою соціальну відповідальність, постійно дбає про своє особистісне та професійне зростання, уміє досягти нових педагогічних цілей.

Якість уроку, його ефективність, нестандартність багато в чому залежать не лише від зрілості інтелектуального рівня викладача, здатності творчо вирішувати педагогічні та методичні завдання кожного уроку, а й від його фахової підготовки. Це вимагає кардинальних змін у первинній і післядипломній професійній освіти вчителя. Зокрема, реформа у вищій школи пов'язується з утвердженням фундаментальності педагогічної освіти, гармонізації в ній науково-предметних і світоглядно-методологічних, дидактичних, психологічних знань, що дозволить фахівцю повніше реалізувати гуманітарну, культуротворчу функції, виробити професійні цінності, оволодіти сучасним інструментарієм вивчення особистості дитини.

Акценти в підготовці вчителя мають бути також перенесені з вивчення стандартних, інваріантних станів на механізми володіння новим, прилучення до перспективних моделей педагогічного досвіду й набуття власного в широкій і різноманітній практиці.

Підготовка спеціаліста має бути гнучкішою й адекватною запитам практики.

Loading...

 
 

Цікаве