WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Об'єктивне оцінювання - фундаментальна задача освіти - Реферат

Об'єктивне оцінювання - фундаментальна задача освіти - Реферат

3. Налагодити вимірювання й порівняння з еталоном певних продуктів учнів за межами відносин "учитель-учень" і надходження даних вимірів і порівняння певних продуктів учнів до вчителя в той же день до закінчення його робочого часу.

При функціонуванні такої системи відновлюється природний характер навчання, оскільки вчитель, отримуючи об'єктивні дані про зміни, які щодня відбуваються в результатах навчальної діяльності учнів, одержує реальну можливість починати кожний урок (навчання) від відомого учням до невідомого. Щоденна самостійна робота учнів та її об'єктивна оцінка вчителем на основі об'єктивно вимірюваних продуктів підвищують відповідальність учнів за свою діяльність на уроці, підвищується рівень засвоєння програмного матеріалу учнями класу в цілому на 20-40 %, згідно з нашою статистикою, а для окремих учнів ці відсотки означають підвищення засвоєння у два й більше разів.

Ця система прекрасно функціонує, позитивно вирішуючи питання об'єктивної оцінки й одночасно підвищуючи рівень навченості учнів, навіть силами одного вчителя-предметника, якщо в нього клас із 10-12-ма учнями. За наявності в учителя кількох десятків учнів і більше об'єктивне оцінювання щоурочного продукту кожного учня стає не тільки обтяжливим, а й нездійсненним.

Ці труднощі також переборні, якщо ввести у школі спеціальну службу, що відповідає за якість навчання, як це має місце на виробництві, де виробник відсторонений від оцінювання якості свого продукту. Служба ця - ВТК (відділ технічного контролю). Службу, що забезпечує навчальний процес у школі об'єктивними даними вимірювання певних продуктів учнів, ми називаємо відділом дидактичного діагностування (ВДД). Головною задачею шкільного ВДД є незалежне від учителя точне вимірювання, еталонне оцінювання продуктів діяльності учнів, своєчасне надання вчителю результатів вимірювання й оцінювання.

Авторський досвід роботи в системі "учитель-учень-ВДД-учитель" дозволяє стверджувати, що служба ВДД необхідна школі, оскільки вирішує задачу об'єктивного вимірювання й оцінювання, яку не може вирішити кожний окремий учитель. А рішення цієї задачі підготовляє рішення багатьох задач, які накопичились у період роботи без об'єктивного вимірювання й оцінювання, і насамперед переборюється стихійність педагогічної практики у сфері цілепокладання.

Оздоровлюються відносини "учитель-учень-батьки", тому що вчитель та учень не протистоять один одному в оцінці. Оцінка вимірюваного зрозуміла й учню, й батькам, вона виходить не від учителя. В організованому навчанні зі службою ВДД учитель перестає карати й милувати учнів своїми оцінками-оцінюванням. Оцінка продуктів учнів у ВДД є об'єктивною оцінкою роботи й учня, й учителя, тому вони стають співробітниками у справі досягнення більш високого результату навчальної діяльності.

Учитель звільняється від маси непедагогічної роботи, пов'язаної з перевіркою та суб'єктивною оцінкою щоденного певного продукту учнів, і може дійсно зайнятись педагогічною діяльністю: переглядаючи й аналізуючи результати, що надходять зі шкільного ВДД у формі, яка дозволяє бачити засвоєння кожного елемента кожним учнем, визначає цілі, задачі та методи роботи в наступній навчальній діяльності. Це вже педагогічна діяльність, яка вимагає дійсно педагогічних знань і вмінь.

Робота в системі "учитель-учень-ВДД-учитель" дозволила зрозуміти, що діяльність із вимірювання й еталонного оцінювання щоденних продуктів учнів не є педагогічною роботою. Як робота шкільного лікаря чи психолога не є педагогічною, хоча вони обслуговують учнів і вчителів, так і робота шкільного ВДД не є педагогічною, хоча й обслуговує навчальний процес. І якщо вчитель змушений виконувати цю роботу, то він розтрачує свої сили на роботі, яка вимагає іншої кваліфікації.

Запропонована організація навчання не тільки вирішує проблему об'єктивного вимірювання й оцінювання щоурочних продуктів учнів, а й дозволяє реально досягати можливого та необхідного рівня підготовленості всіх учнів з навчальних програм загальноосвітньої школи. А будь-яка новація в навчальній діяльності не зможе отримати навіть можливості заявити про себе серйозно, якщо не одержить позитивного статистичного підтвердження зі служби ВДД.

Отже, проблема об'єктивної оцінки не проблема рядового вчителя, це проблема спеціальних, ще не створених структурних підрозділів, що забезпечують об'єктивність оцінки якості навчання. Іншого рішення для масової школи не має, у будь-якому разі нам воно поки невідоме.

На нашу думку, Центр тестування має всі підстави (моральні, правові, фінансові, наукові, технічні), щоб вирішити проблему об'єктивного оцінювання результатів навчання, корені якої знаходяться в загальноосвітній школі, там, де протягом 10-ти років відбувається закладка підготовленості майбутніх випускників, а не там, де ані школа, ані суспільство вже нічого не можуть змінити.

Проблема об'єктивного оцінювання навченості (результатів навчання) учнів у загальноосвітній школі в даний час не вирішена. І не тільки в нашій країні. Спроби вирішити цю проблему відбувались десятиліттями, але жодна загальноосвітня школа в жодній країні так і не має простих і надійних засобів, які забезпечують об'єктивне оцінювання. Відсутність об'єктивного оцінювання результатів навчальної діяльності створює умови, в яких укорінюється та панує суб'єктивне оцінювання досягнень учнів. А надання можливості учням, батькам, іншим учителям заперечити оцінку вчителя, власне кажучи, є засобом нейтралізації пануючого суб'єктивізму в оцінюванні. Ця можливість - вимушений захід, що не вирішує самої проблеми об'єктивності оцінювання, а робить уразливим учителя, утверджуючи в очах суспільства його провину в необ'єктивності оцінювання. У дійсності це не провина вчителя, а біда суспільства, в якому не забезпечена об'єктивність оцінювання навчальної діяльності.

Але довге існування необ'єктивного оцінювання призвело до того, що вчитель загальноосвітньої школи не має можливості практично реалізувати основний принцип дидактики "від відомого до невідомого", тому що змушений починати кожний урок, не маючи точних даних про те, що відомо і що не відомо кожному його учню.

У даний момент у масштабах країни розпочато спроби вирішити цю проблему, і створений Центр тестування вирішує задачу об'єктивного оцінювання рівня підготовленості випускників загальноосвітніх установ, обслуговуючи експеримент з організації та проведення єдиного державного іспиту. Звісно, розробка засобів, що дозволяють об'єктивно оцінювати рівень підготовленості випускників, - це серйозна задача. Але не можна забувати, що сама ця задача виникла тому, що в загальноосвітній школі відсутня система об'єктивного оцінювання результатів навчальної діяльності учнів.

Розглянемо особливості проблеми об'єктивного оцінювання в загальноосвітній школі, яке дозволить зробити досить підбадьорюючий висновок, що в суспільстві існує реальна можливість позитивно вирішити вічну проблему об'єктивного оцінювання навченості учнів, і зруйнувати нарешті помилкові уявлення про провину вчителя в існуючому суб'єктивному й часто несправедливому оцінюванні. У шкільній практиці вчитель постійно знаходиться у процесі тотального оцінювання: властивостей, якостей, відносин, дій дитини, учня, вихованця, їх поведінки, навчальної діяльності, навчальних дій, різних робіт учня, успішності, знань, умінь - оцінюється все, що залучається у сферу відносин "учитель-учень". Учитель є носієм сукупності безлічі оцінок, від яких його ніхто звільнити не може, та й сам він не може звільнитись.

Як бачимо, реально існуюче оцінювання у школі стосується дуже багатьох сторін, а офіційно оцінюванню підлягають тільки знання й уміння учнів, для чого й визначена обов'язкова форма фіксації результату оцінювання у вигляді п'ятибальної системи оцінок. Але оцінюючи знання чи вміння, учитель не може виключити впливу на цю оцінку вже наявних у нього оцінок інших сторін, властивостей та якостей цього ж учня, від чого в оцінці і з'являється так званий суб'єктивний елемент. Така оцінююча діяльність не тільки призводить до необ'єктивних оцінок, а й породжує "важкі педагогічні явища". "Наші способи оцінки учнів, - у свій час відзначав С. Шацький, - є досить грубими... на практиці ми дуже часто до оцінки роботи учня приєднуємо й цілу низку суджень, що стосуються його уваги, старанності, ліні, тупості тощо. За допомогою цих оцінок, для яких... не має достатніх основ, ми даємо привід для створення досить важких педагогічних явищ".

Із цього можна зрозуміти, що якщо людина здійснює навчальну діяльність і сама ж виконує оцінюючу діяльність досягнень своїх учнів, то усунути суб'єктивізм не тільки важко, а й неможливо. Як би не підсилювались вимоги до вчителя в об'єктивній оцінці, вони не можуть змінити становище, тому що можливості людини, яка виконує діяльність учителя, не безмежні. Отже, проблема об'єктивного оцінювання в рамках сформованої системи навчальної діяльності (навчання) нерозв'язна.

Оцінююча діяльність не зазнала істотних змін: учитель оцінює своїх учнів, не маючи для цього жодних інструментів, і десятки мільйонів суб'єктивних оцінок, що не мають "достатніх основ", панують у шкільній системі наших днів точно так само, як і кілька століть тому. Незважаючи на настільки безвихідне становище, нам хотілось би запропонувати рішення проблеми об'єктивного оцінювання, якого ми дійшли в результаті практичної роботи.

Але спочатку визначимося з тим, що будемо розуміти під оцінюванням, об'єктивним оцінюванням. Оцінювання в навчальній діяльності - це вид діяльності з установлення цінності досягнутого учнем. Саме встановлення цінності проводиться шляхом порівняння початкового рівня з досягнутим і досягнутого рівня з еталоном. Але щоби порівняти один рівень досягнутого з іншим рівнем, і щоб це порівняння мало об'єктивний характер, насамперед саме досягнуте треба виміряти, виміряти з використанням засобів, що містять заздалегідь установлені одиниці вимірювання. Отже, насамперед необхідна діяльність, у якій проводиться вимірювання досягнутого. Таким чином, об'єктивній оцінюючій діяльності передує діяльність з об'єктивного вимірювання досягнутого. А в оцінюючій діяльності порівнюються вже об'єктивно виміряні досягнення.

Loading...

 
 

Цікаве