WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Об'єктивне оцінювання - фундаментальна задача освіти - Реферат

Об'єктивне оцінювання - фундаментальна задача освіти - Реферат

Об'єктивне оцінювання - фундаментальна задача освіти

Проблема об'єктивного оцінювання результатів навчання учнів у загальноосвітній школі в даний час не вирішена. І не тільки в нашій країні

Спроби вирішити цю проблему відбувались десятиліттями, але жодна школа в жодній країні так і не має простих і надійних засобів, які забезпечують об'єктивне оцінювання.

Відсутність об'єктивного оцінювання результатів навчальної діяльності компенсується наданням права учням і батькам оскаржувати оцінку вчителя. Це робить уразливим учителя, утверджуючи в очах суспільства його провину в необ'єктивності оцінювання. У дійсності це не провина вчителя, а біда суспільства, в якому не забезпечена об'єктивність оцінювання навчальної діяльності.

У школі вчитель постійно знаходиться у процесі тотального оцінювання: властивостей, якостей, відносин, дій дитини, учня, вихованця, їх поведінки, навчальної діяльності, навчальних дій, різних робіт учня, успішності, знань, умінь - оцінюється все, що виявляється залученим у сферу відносин "учитель-учень". Учитель є носієм безлічі власних оцінок, від яких його ніхто звільнити не може, та й сам він не може звільнитись, і десятки мільйонів суб'єктивних оцінок панують у шкільній системі наших днів точно так само, як і кілька століть тому. Не об'єктивне оцінювання призвело до того, що в загальноосвітній школі не реалізується основний принцип дидактики "від відомого до невідомого", тому що вчитель змушений починати кожний урок, не маючи точних даних про те, що відомо і що не відомо з уже вивченого кожному його учню.

Якщо вчитель виконує навчальну діяльність і сам же оцінює її результати, не маючи для цього жодних інструментів, то усунути суб'єктивізм не тільки важко, а й неможливо. Отже, проблема об'єктивного оцінювання в рамках сформованої системи навчальної діяльності (навчання) нерозв'язна. Незважаючи на настільки безвихідне становище, пропонуємо рішення проблеми об'єктивного оцінювання, якого дійшли в результаті практичної роботи.

Спочатку визначимось, що під об'єктивним оцінюванням будемо розуміти особливий вид діяльності з установлення цінності (рівня) досягнутого учнем. Саме встановлення проводиться шляхом порівняння початкового рівня з досягнутим і досягнутого рівня з еталоном. Щоби порівняти один рівень досягнутого з іншим рівнем, щоб це порівняння мало об'єктивний характер, насамперед саме досягнуте повинно вимірюватися з використанням засобів, що містять заздалегідь установлені одиниці виміру. Отже, об'єктивній оцінюючій діяльності передує діяльність з об'єктивного вимірювання досягнутого. Варто зауважити, що діяльність із вимірювання досягнутого в загальноосвітній школі відсутня. Оцінююча діяльність відбувається без вимірювання досягнутого учнем, на розсуд учителя, і тому оцінювання стає суб'єктивним.

Суб'єктивізм оцінювання в навчальній діяльності може бути переборений винесенням оцінювання за межі відносин "учитель-учень". І в суспільстві вже існує прецедент: створено Центр тестування, служби якого вирішують проблему об'єктивного оцінювання підготовленості випускників загальноосвітньої школи, об'єктивність оцінювання в цій службі досягається тим, що оцінювання відбувається за межами відносин "учитель-учень", тобто оцінює учнів не той, хто їх навчав. Функціонування Центру тестування знаходиться не тільки поза відносинами "учитель-учень", а й поза загальноосвітньою школою. А це означає, що проблема об'єктивності оцінювання в самій школі залишилась невирішеною.

Наявність прецеденту дозволяє стверджувати, що перший крок у рішенні проблеми об'єктивного оцінювання й у загальноосвітній школі зроблений, він полягає в тому, щоб оцінювання вивести за систему відносин "учитель-учень", тобто зробити оцінювання незалежним від учителя. Цим можна було би припинити прояви суб'єктивізму вчителя в оцінці. Але ліквідувавши таким способом суб'єктивізм учителя в оцінюванні, проблема об'єктивного оцінювання в навчальній діяльності школи залишають не вирішеною. Проблема об'єктивного оцінювання складається не тільки в подоланні суб'єктивізму: у навчальній діяльності не достатньо чітко визначено не тільки те, як оцінювати, а й те, що треба оцінювати.

Будемо виходити з того, що оцінювати маємо не дитину, не учня, не вихованця, не їх поведінку чи стосунки, не навчальну діяльність, не навчальні дії, не успішність, не знання й уміння як такі, а роботу учня. Під роботою учня ми розуміємо певний продукт, а в даний час такий продукт учень не виготовляє. Оцінюючи продукт учня, оцінюємо його знання й уміння, але не самі по собі, а як необхідні елементи й інструменти, що забезпечили виготовлення продукту. Таким чином, продукт учня є тим, що має та може бути об'єктивно вимірюване й оцінене.

Для виготовлення таких продуктів учню пропонуються спеціальні завдання, ми називаємо їх діагностуючими завданнями (ДЗ). Виконане діагностуюче завдання - це і є продукт діяльності учня. У ДЗ, що містять той чи інший елемент культури, призначений для оволодіння, виділяються істотні елементи понять, уміння, чітко виділяються теоретична частина та практична частини. Загальна кількість цих елементів визначає обсяг завдання. Представлення всіх елементів ДЗ у спеціальній формі служить еталоном виконання цього завдання, що дозволяє тому, хто перевіряє, виміряти й оцінити продукт учня з однозначною інтерпретацією та математичною точністю за кількістю представлених елементів у теоретичній і практичній частині.

Виділяючи у продукті учня наявну кількість заданого змісту, ми вимірюємо продукт. Якщо продукт можна виміряти, то процедура оцінювання принципово не відрізняється від оцінювання продукту в будь-якій іншій діяльності. Співставляючи вимірювану кількість змісту у продукті учня з тим, що має бути, з еталоном, ми оцінюємо. При збігу змісту продукту з належним констатуємо позитивний результат, при розбіжності - негативний.

Діяльність учня відбувається на кожному уроці, і на кожному уроці його діяльність завершується виготовленням продукту. Чи мусимо об'єктивно оцінювати ці щоурочні та щоденні продукти учнів? Безсумнівно, відповість кожний на це запитання. Але чи можна ці продукти об'єктивно оцінювати в усіх учнів на кожному уроці? На це запитання педагогіка в різний час давала негативну відповідь: "...У вчителя не один учень, як це буває в репетитора, а 35-40. Він не має можливості одержувати безперервний потік зворотної інформації від кожного учня, не може опитувати кожного учня після кожного "кроку" в навчанні (а треба би!)" (Крутецкий В. Основы педагогичкой психологии. - М., "Образование", 1972), або "...Викладач учить одночасно в середньому 20-30 учнів. При цьому він може... на високому професійному рівні викладати свій предмет... Але він не може й ніколи не зможе: 1) кожного учня вчасно перевірити з кожної досліджуваної теми; 2) вчасно коректувати засвоєння програмного матеріалу..." (Дьяченко В. Коллективно-групповые способы обучения // Педагогика, 1998).

У логіці сучасної педагогічної парадигми це правильна відповідь, але саме ця відповідь оголює "ахіллесову п'яту" сучасної педагогіки. Педагогіка, яка стверджує, що вчитель - головна фігура навчальної діяльності, не у змозі вирішити проблему об'єктивного оцінювання, проблему забезпечення вчителя об'єктивною інформацією про те, який матеріал і в якому ступені опанував кожний учень на кожному уроці.

Сформульовану в педагогіці проблема об'єктивного оцінювання - оцінка роботи (продукту) всіх учнів у класі на кожному уроці - не можна вирішити педагогічними засобами. Хоча вона сформульована педагогами, поставлена перед педагогами, насправді це не тільки педагогічна проблема, не тільки проблема вчителів.

Проблема оцінки що урочного продукту діяльності учня пронизана духом і містить ідею діагнозу, тому мета що урочного оцінювання складається не у виставлянні учню оцінки, а в тому, щоби вчасно допомогти учню опанувати зміст навчального матеріалу. Але тут виникає запитання про об'єктивність виготовлення визначеного продукту, тобто про самостійне виготовлення продукту кожним учнем.

З педагогічної точки зору, об'єктивність оцінювання полягає в тому, що якість і кількість продукту учня треба обов'язково співставити з продуктом, виготовленим раніше тим же учнем. І якщо інший продукт буде містити меншу кількість елементів, ніж перший, то результат діяльності - негативний, а якщо більше, ніж перший, то результат діяльності позитивний. Позитивний навіть у тому випадку, якщо цей результат не досягає еталона. У цьому педагогічний зміст об'єктивного оцінювання: особисте досягнення учня не повинно оцінюватись негативно. Порівняння вимірюваного продукту учня не з еталоном, а з аналогічним продуктом, виготовленим раніше тим же учнем, і його оцінка є прерогативою вчителя.

Таким чином, за межі відносин "учитель-учень" варто вивести тільки вимірювання продукту та його еталонне оцінювання.

Нерозв'язаність проблеми об'єктивного оцінювання - оцінки продукту всіх учнів у класі на кожному уроці - означає, що вчитель не мав і не має в даний час об'єктивних даних про зміни, які щодня відбуваються в результатах навчальної діяльності учнів. Не маючи таких даних, учитель не міг і не може ефективно планувати та здійснювати навчальну діяльність, свою й учня.

Відчуваючи та усвідомлюючи неможливість самостійно планувати й ефективно здійснювати навчальну діяльність, учитель постійно відчуває потік негативних емоцій, що викликають незадоволеність своєю роботою (діяльністю). І, прагнучи перебороти незадоволеність, учитель спрямовує свої зусилля на пошук ефективних форм подачі, пред'явлення, викладання програмного навчального матеріалу й нових форм діяльності учнів. Це було доступно кожному вчителю, оскільки майже не вимагало додаткових фінансових засобів і приносило деяке задоволення. Цей напрям оформився як новаторський рух, але не одержав і не міг одержати масового поширення, тому що спирався тільки на особисті властивості й можливості конкретних учителів і не вирішував проблеми об'єктивного оцінювання. Але проблема ця має рішення, і рішення її полягає в такому.

1. Обов'язковим структурним елементом уроку повинно стати виготовлення певного продукту кожним учнем. У нашій практиці 5-10 хвилин. Час, що відводиться на ДЗ, є і часом навчальної діяльності, в якій учень неодноразово виготовляє той самий продукт, удосконалюючи при цьому свої знання й уміння.

2. Необхідні діагностуючі завдання з навчальних предметів, що представляє основи наук; еталони для вимірювання виконаних завдань; умови, що забезпечували б кожному учню самостійність у виготовленні визначеного продукту.

Loading...

 
 

Цікаве