WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ноосферна освіта у формуванні нової людини - Реферат

Ноосферна освіта у формуванні нової людини - Реферат

Ноосферна освіта у формуванні нової людини

Головною особливістю нинішнього часу, перехідного процесу, переходу суспільства до нової епохи, яка стане епохою водолію, є суттєві кризові явища в усіх сферах розвитку суспільства в цілому та індивідуально в кожній окремій країні нашої Планети

Криза справді охоплює всі сторони життя Людини і насамперед проблему самого існування Людини на Землі як частинки Всесвіту. В. Вернадський на початку ХХ століття сформулював наукові основи життя всього живого на Землі, розробивши теорію біосфери, або оболонки існування живого.

Власне цим було узагальнено наукові основи нерозривного єднання всього живого на Землі, як частини розвитку Всесвіту.

У статті висвітлюється проблема ноосферної освіти, основною метою якої є формування у молодої людини цілісної ноосферної свідомості (цілісне біоадекватне мислення, поведінка та екологічний світогляд).

Теорія біосфери В. Вернадського - це виведені основні закони гармонійного розвитку всього живого на Землі. На жаль, людина й досі не розуміє чи не хоче розуміти, що, вступаючи в протиріччя із законами гармонійного розвитку Всесвіту, протиставляючи себе законам розвитку Природи, вона поставила під загрозу не лише існування самої себе як продукту Природи, як свідомої істоти, яку створила Природа, але й ставить під загрозу процес розвитку цивілізації в цілому. Для чого творець дав людині, на відміну від тварини, свідомість? У першу чергу для того, щоб саме через розвиток своєї свідомості самоудосконалюватись у гармонії із космосом. Кожна Людина повинна знати своє призначення на цій Землі і ті закони Всесвіту, які вона повинна виконувати. На жаль, історія розвитку суспільства впродовж останнього століття (тепер уже старої епохи), однозначно свідчить, що Людина не розуміє, не усвідомлює найважливішої своєї місії на Землі. Власне, це основне протиріччя ХХ століття: людина, не розуміючи свого призначення на Землі, поставила себе над Природою. Власне сьогодні маємо, що маємо.

Століття, яке закінчилося, характерне тим, що проходили суттєві міни в розвитку знань свідомості людини. Так, зазнала краху класична механіка Ньютона, а на її місце прийшла квантова фізика, яка, власне, визначила розвиток цивілізації в останньому столітті. Ще на початку зародження нової фізики з'явилась робота В. Вернадського, в якій він, визначаючи основні особливості живого, вперше писав, що людина то є квантова система, для якої характерний дуалізм, тобто організм людини - це водночас фізичне тіло і польова структура (духовне тіло). Лише в гармонійній єдності цих двох начал людина як квантова система, як гармонійна, невід'ємна частинка Всесвіту в цілому, можлива. На жаль, ця робота в силу певних обставин залишилась мало відомою громадськості.

Проблема феномену людини згодом розглядалася в таких науках, як психологія, екологія людини, психофізика та інші. Та головна проблема, як виявляється, в тому, що Людина розуміється не як частина єдиного цілого, а як окрема жива структура. Весь досвід розвитку науки про людину, розвиток системи освіти і навчання людини, що формулює і шліфує свідомість людини, протягом кількох останніх століть свідчать, що Людина розглядається не в органічній єдності із Природою, Всесвітом, а осібно, індивідуально, чим власне підсилює свою дисгармонію із ними.

Історія розвитку науки про свідомість Людини дає підстави стверджувати, що головним пріоритетом розвитку суспільства в новому столітті повинна стати Людина, як єдина, гармонійна складова Природи, Всесвіту. Важливим у цьому контексті є те, що саме в проблемі розуміння феномену Людини на землі повинні б зараз поєднуватись усі досягнення науки із релігійними вченнями про людину. Таке поєднання дасть швидше зрозуміти феномен Людини як свідомої живої структури Природи.

Цими проблемами і пояснюється активність, що зараз виявляється в пошуках концепцій нової школи й системи освіти, зокрема на основі синтезу космічного, біосферного, антропосферного і культурнотворчого початків життя. Поза сумнівом є те, що лише оновлена й удосконалена система освіти дасть змогу людині органічно увійти до нової сфери життя на Землі.

Уже в перші роки ХХ віку В. Вернадський почав говорити про те, що вплив Людини на оточуючу Природу зростає настільки швидко, що не за горами той час, коли вона перетвориться в основну геологоутворюючу силу. Людина повинна взяти на себе відповідальність за майбутній розвиток Природи.

Процес розвитку оточуючого середовища і суспільства стане нерозривним, Біосфера перейде в сферу розуму, в ноосферу, коли розвиток планети буде направлятись силою Розуму.

Слід зауважити, що сам термін "ноосфера" не належить В. Вернадському. Уперше він прозвучав у 1924 р. в Парижі на науковому семінарі, де обговорювалась доповідь В. Вернадського про концепцію розвитку біосфери. Його запропонував Е. Леруа, а потім цими поняттям користувався П. Тейяр де Шарден. Сам термін "ноосфера" В. Вернадський почав вживати в останні роки свого життя.

Учення В. Вернадського про ноосферу стало тим завершуючим етапом, що поєднав еволюцію живої речовини зі світом неживої матерії, створивши тим самим загальну схему єдиного процесу розвитку матеріального світу.

Нагадаємо, що освіта - це, в першу чергу, спосіб орієнтації суспільства на якісні людські ресурси, передові технології в економіці, врешті, на положення та роль держави в суспільстві. Природні основи освіти даються людині світом природи, світом людей і світом мистецтва. Власне система освіти забезпечує передачу знань, вміння і звичок від покоління до покоління.

Саме передова система освіти робить можливим новий технологічний прорив у всіх сферах життя, перехід суспільства на новий екологічний, соціальний, політичний, культурний рівень. Можна сказати, що всебічне використання життєво важливих інновацій у сфері освіти повинно стати основою етичного, економічного та стратегічного завдання України у ХХІ столітті.

В Україні почато реформу в системі освіти, яка в першу чергу торкається самої системи навчання (кількість років навчання і семестри) та системи оцінювання навчальних досягнень учнів. Не претендуючи на хліб освітян, хочу торкнутися питання розвитку освіти з боку природничих наук, і, особливо, враховуючи сьогоденні проблеми екології людини.

Традиційна система освіти, яка склалася в ХІХ столітті, та була оновлена в 30-70 роки ХХ століття, повністю зорієнтована на імператив підготовки людини знаючої. Нині світ має потребу в людині, яка розуміє і усвідомлює себе, суспільство і культуру, як минулих епох, так і сучасності. А сьогодні школа готує людину, якій важко вписати себе в цей складний оточуючий світ.

У чому основні протиріччя нинішньої освіти? Традиційне розділення школою цілісних знань на окремі дисципліни, що закріплено і в системі вищої освіти, призвело до втрати самого суб'єкта освітянської діяльності людини. Має місце конфронтація суб'єкта освіти і системи, концепції і практики освіти. Практично втрачено необхідність відповідності між біосоціальною природою людини та її погребами в адекватній їм системі освіти. Втрата відповідності призвела до насилля з боку системи. А будь-яке насилля відкидає саму сутність людинознавства.

Окрім того, повсякчас декларується важливість інформатизації та комп'ютеризації в суспільстві, без належної уваги до проблем самореалізації, самовиховання та педагогічної, якщо хочете, енергоінформаційної дії на молоде покоління. Не можна забувати про світоспоглядні функції знань, які здатні виконувати регулятивну функцію в діяльності та поведінці людини, перетворюючи знання на переконання.

Loading...

 
 

Цікаве