WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Нові можливості школи в умовах модернізації освіти - Реферат

Нові можливості школи в умовах модернізації освіти - Реферат

У статуті школи чітко визначено, у чому полягає право учнів на свободу думки, совісті та релігії.

У статуті школи чітко визначено, у чому полягають права учнів на особисте життя. Інформація про особисте життя учнів, ситуації в родині, результати психологічного тестування є закритою. У школі неможливе публічне обговорення питань, що стосуються особистого життя учнів. У школі існує заборона на читання особистих щоденників, листів і записок учнів.

Педагоги школи готові допомогти учням на їхнє прохання в рішенні існуючих у них особистих проблем.

У школі існують і реально функціонують органи учнівського самоврядування.

У школі чітко визначені права й обов'язки кожної групи учасників освітнього процесу. У ній немає місця адміністративному та педагогічному свавіллю.

У школі неприпустимі образа або приниження кого-небудь із боку персоналу, а також із боку учнів. Діти можуть не боятися, що їх хтось скривдить у школі.

У школі здійснюються заходи, що попереджають травматизм учнів.

У школі є охорона, що виключає можливість проникнення у школу сторонніх.

У школі неможливі продаж наркотиків, куріння, уживання спиртних і слабоалкогольних напоїв, поширення порнографічної продукції.

Учні мають можливість отримати у школі допомогу в рішенні значущих для них проблем, включаючи допомогу в розв'язанні конфліктів у самій школі й у родині.

Імідж школи

Перераховані вище 30 позицій можуть бути уточнені та доповнені. Але в кожному разі було би важливо сформувати образ школи, заснований на дотриманні прав дітей. Очевидно, що перейти від реально існуючої школи до школи, що наближається до бажаного образа, не так просто і навряд чи такий перехід відбудеться швидко. Відразу усунути всі фактори, що перешкоджають реалізації прав дітей у системі освіти, неможливо.

Разом із тим варто враховувати, що імідж школи в очах громадськості, батьків, учнів і самих педагогів є одним з головних факторів її розвитку. Від іміджу школи багато в чому залежать суспільна підтримка школи, вибір школи батьками, ставлення педагогів і дітей до виконання своїх обов'язків.

Уявлення про школу, що складається в різних групах учасників освітнього процесу та громадськості, виражається у відповіді на запитання, чому саме в даній школі приділяється головна увага. У зв'язку з цим має сенс відзначити, що в результаті дослідження, проведеного наприкінці 90-х років у ряді регіонів, з'ясувалося, що, з погляду опитаних учителів, максимальна увага в їхніх школах приділялась: веденню шкільної документації (26 % опитаних), рівню знань учнів (21 %), чіткому плануванню роботи (19 %), урахуванню успішності (18 %), ретельності вчителя (18 %). На увагу до умов роботи вчителя вказало від 4 до 15 % опитаних, самоосвіти вчителя - від 7 до 16 %, спільної роботи з родиною - від 4 до 12 % опитаних.

Реалізація програми модернізації освіти може стати істотним фактором зміни суспільного уявлення про сучасну школу в цілому та про конкретну освітню установу. В очах суспільства школа може стати соціальним інститутом, що захищає право дітей на щасливе життя й успішно готовить їх до ефективного вирішення "дорослих проблем".

Зрозуміло, що зміна іміджу школи можлива в тому випадку, якщо школа зможе здійснити дійсні кроки в даному напрямку. Здійснення програми модернізації освіти залежить від ефективності управління якістю освіти на всіх рівнях - від держави до освітньої установи.

Від управління на основі приписів до вибору власної програми розвитку

Для забезпечення ефективності управління процесом модернізації освіти необхідна модернізація самого управління. Найбільш помітні зміни у сфері управлінської діяльності відбуваються в галузі економіки. Вони стосуються принципів управління, його методів, організації, змісту управлінських завдань, а в остаточному підсумку - самої стратегії управління.

У галузі освіти зміни менш помітні. Це стосується й управління освітніми установами й управління освітніми системами більш високого рівня (муніципальними, регіональними, федеральними). Найбільш помітні зміни у взаєминах федеральних і регіональних управлінських структур, у визначенні сфер компетенції кожної зі структур. Аналогічні зміни мають місце й у взаєминах регіональних і муніципальних структур, хоча в цьому випадку ситуація в різних регіонах може мати відмінності.

Взаємини освітніх установ та управлінських структур більш високого рівня багато в чому залишилися колишніми. Закони про освіту включають кілька десятків позицій, що визначають компетенцію та відповідальність освітньої установи. На практиці компетенція освітньої установи нерідко обмежується. Це стосується й матеріально-технічного оснащення освітнього процесу, і затвердження навчальних планів, і розробки робочих програм, і встановлення штатного розкладу, і встановлення ставок заробітної плати, і формування контингенту учнів, і вибору навчальних посібників.

Якісь обмеження пов'язані з дефіцитом бюджетних засобів, частина яких може розподілятися на розсуд органу управління освітою. Багато обмежень існують у силу традиції, інерції відносин минулих років. Нерідко керівники освітніх установ при порушенні законних прав установи воліють уникати конфліктних ситуацій, побоюючись негативних наслідків. Варто підкреслити, що характер взаємин освітньої установи та органу управління освітою багато в чому залежить від позиції керівника установи, що, у свою чергу, визначається не тільки його характером і рівнем професійної компетентності, а й тією суспільною підтримкою, на яку він може розраховувати.

Управління самою освітньою установою також багато в чому зберігає риси минулих часів. Значною мірою воно ґрунтується на приписах "зверху", які трансформуються у приписи персоналу установи. У силу цього управління найчастіше носить реактивний характер - такий термін використовується в теорії управління для характеристики управлінської діяльності, що являє собою реакцію на поточні події: отримана вказівка, виникає конфлікт, відхилення від звичних норм. Внутрішньошкільне управління, як і раніше, є переважно адміністративним управлінням. Таку ситуацію не можна ставити за провину шкільним адміністраторам, хоча особистість керівника визначає багато чого.

Характер управління освітньою установою визначається ступенем його автоматизації, роллю місцевого соціуму в управлінні та вибором стратегії управління керівниками установи освіти.

Здійснення програми модернізації освіти буде сприяти створенню об'єктивних передумов для переходу від стратегії виконання приписів до стратегії вибору власної програми розвитку освітньої установи.

Існуюче законодавство створює правову базу для автоматизації освітніх установ, для прийняття ними самостійних стратегічних рішень у сфері як освітньої, так і фінансово-господарської діяльності. Програма модернізації припускає, що установи освіти не тільки зберігають право на самостійність, а й зобов'язані реалізувати це право, тому що, як показав попередній аналіз, буде розширюватися коло питань, з яких установи освіти приймають самостійні рішення.

Програма модернізації припускає розвиток державно-суспільного управління у сфері освіти. Тенденції переходу до державно-суспільного управління проявляються у створенні піклувальних рад, розвитку міжрегіонального співробітництва та значних масштабів інноваційної діяльності у сфері освіти. При цьому треба враховувати, що об'єктивні умови будуть "підштовхувати" установи освіти до використання форм державно-суспільної установи, будуть усе сильніше залежати від суспільної підтримки та власної ініціативи. Розвиток державно-суспільного управління стане одним із факторів модернізації змісту освіти, забезпечення її відповідності сучасному соціальному замовленню.

У ситуації, коли буде зростати самостійність установи освіти в організації освітнього процесу й одночасно зростати її відповідальність за освітні результати, буде зростати й необхідність у формуванні кожною освітньою установою власної програми управління якістю освіти, тому що буде потрібна тривала, протягом декількох років, діяльність зі створення умов для досягнення бажаних результатів "на виході".

Шкільну програму управління якістю освіти не слід розглядати як особливий "документ". Вона може бути відбита в перспективній програмі розвитку освітньої установи, а найголовніше - у практичній діяльності шкільної адміністрації та педагогічного колективу в цілому з досягнення нової якості освіти. Можна сказати, що шкільна програма управління якістю освіти - це програма розвитку школи, спрямована на створення умов, необхідних для досягнення нової якості освіти, і сама практична діяльність з її реалізації.

Loading...

 
 

Цікаве