WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Наступність між ланками освіти: реалії та перспективи - Реферат

Наступність між ланками освіти: реалії та перспективи - Реферат

Наступність між ланками освіти: реалії та перспективи

Багато років вона широко обговорюється вченими, фахівцями органів управління освітою, педагогами, батьками, але позитивно розв'язується лише на рівні окремих талановитих вихователів і вчителів. Спробуємо виділити деякі аспекти проблеми з урахуванням соціальної ситуації, досягнень психолого-педагогічної науки та практики.

У педагогіці існують різні підходи до визначення наступності в навчанні. Ряд дослідників уважають її загально педагогічним принципом (О. Андріянчик, С. Годник, Ю. Кустов, О. Мороз, В. Черкасов та ін.), інші - загальнопедагогічною закономірністю (Н. Олейник, Д. Ситдікова та ін.), треті - методологічним принципом (О. Киверялг, В. Ревтовіч, Я. Умборг та ін.).

Більшість сучасних дослідників розглядають наступність у навчанні як дидактичний принцип (С. Годник, Ю. Кустов, О. Кухта, О. Киверялг, М. Махмутов, З. Михайлов та ін.). О. Киверялг і З. Михайлов пишуть, що наступність як дидактичний принцип характеризується такими якостями: загальність, дидактичність, взаємозв'язок і взаємопроникнення з іншими принципами, наприклад, науковості та доступності, профспрямованості тощо.

У дослідженні проблеми наступності в навчанні й вихованні виокремилось кілька напрямів. Перший із них відбитий у дослідженнях О. Блауса, Ш. Ганеліна, С. Годника, Б. Гершунського, В. Сенько тощо та пов'язаний із вивченням ролі наступності в цілісному педагогічному процесі.

Другий напрям досліджень присвячений вивченню наступності між такими ступенями безперервної освіти, як дошкільні виховні установи та початкова школа (О. Аніщенко, М. Костікова, О. Шабаліна та ін.).

Третій напрям пов'язаний із вивченням предметної наступності між різними ланками загальної освіти (П. Олейник, Е. Павлютенков, І. Самойленко та ін.), між загальноосвітньою та професійною школами (О. Батаршев. В. Башарін, Ю. Кустов, О. Киверялг та ін.).

Реалізація цих зв'язків є одним із напрямів стратегії розвитку системи освіти Донецької області, в якій вже устоялась тенденція: старша ланка диктує свої вимоги попередній. Із цієї точки зору всім здається очевидним, що ВНЗ указує школі, якого випускника готувати, старша школа ставить свої вимоги основній, а та, у свою чергу, - початковій. До сьогодні ще існують претензії з боку школи на адресу дошкільних установ, а з боку працівників дитячих садів - до вчителів початкової школи. У чому ж причина суперечностей між найважливішими, основоположними ланками освіти?

На думку психологів (Г. Ляміна, Г. Петроченко, Т. Тарунтаєва), "наступність" на дошкільному етапі розвитку означає забезпечення передумови до шкільного навчання, інакше кажучи, загальну готовність дитини до школи без будь-яких негативних наслідків для психіки.

У сучасній психолого-педагогічній літературі (Р. Буре, Л. Венгер, О. Запорожець, Г. Кравцов, Г. Ляміна, Г. Петроченко, Т. Тарунтаєва) поняття готовності до школи розглядається як багатогранний розвиток особистості з позиції взаємопов'язаних "загальної" та "спеціальної" готовності.

Загальна готовність до школи виявляється в досягненні дитиною такого рівня фізичного, розумового, етичного й естетичного розвитку, який створює необхідну основу для її активного входження в нові умови шкільного навчання та свідомого засвоєння навчального матеріалу. Спеціальна готовність до школи є важливим доповненням загальної готовності. Вона визначається наявністю в дитини спеціальних навчальних компетентностей, необхідних для вивчення ряду навчальних предметів, таких, наприклад, як математика й українська мова.

У вітчизняній психології встановлено, що будь-які психічні властивості та здібності формуються лише в тій діяльності, для якої вони потрібні. Тому якості, необхідні для школи, не можуть скластись поза процесом шкільного навчання. Отже, готовність до школи полягає не в тому, що в дитини виявляються вже сформованими самі ці якості, а в тому, що вона оволоділа передумовами для їх подальшого розвитку.

Ряд педагогів виділяють фізичну готовність, яка охоплює фізіологічну, діяльнісну, розумову та психологічну готовність: особистісну, інтелектуально-пізнавальну, емоційно-вольову. Зараз у ряді дошкільних освітніх установ виникає негативна тенденція дублювання цілей, завдань, форм і методів початкової школи. Зміст дошкільної освіти будується у "шкільній логіці" - логіці майбутніх навчальних предметів. Практикується раннє навчання дітей письма, читання, ускладненої для дошкільників математики тощо. Створюється неправомірна диспропорція у провідних змістовних лініях освіти, що полягає в перевазі пізнавального розвитку над художньо-естетичним, фізичним і соціально-особистісним. Гра й інші специфічні для цього віку види діяльності витісняються заняттями, які стають домінуючою формою навчання та виховання. При цьому ігноруються об'єктивні вікові закономірності розвитку дитини, характерні для дошкільного віку, а отже, й інтереси самої дитини.

Дані медицини також свідчать про те, що подібне раннє навчання призводить до перевтоми та перевантажень маленьких дітей, негативно позначається на стані їхнього здоров'я, провокує неврози та інші небажані явища при переході до шкільної освіти.

Подібні явища значною мірою провокуються вимогами батьків, які вважають, що раннє навчання дитини в дошкільному віці забезпечує успішність шкільної освіти, позитивне ставлення вчителів і визнання з боку однолітків. Саме тому батьки прагнуть, щоб їх дитина в будь-якій освітній установі, чи то початкова школа чи дитячий садок, нарощувала навчальні досягнення впродовж усього періоду дитинства - чим раніше вона почне шкільне навчання, тим краще. При цьому недооцінюється такий негативний наслідок, як утрата в дітей інтересу до навчання.

Сьогодні технологія навчання досягла такого рівня, що будь-які знання можна дати дитині незалежно від її віку. Наслідком цього стало те, що шляхи розв'язання проблеми навченості не завжди відповідають науковим уявленням про самоцінність кожного періоду розвитку дитини, а процес виховання та навчання не орієнтується на вікові особливості та можливості дітей. Більше того, розуміння вікового періоду розвитку ставиться в залежність від організаційних чинників системи навчання. У цьому, на наш погляд, основна причина протиріч у наступності на всіх ланках шкільної освіти.

Відштовхуючись від сучасного трактування поняття "наступність", яке характеризується ширше - як безперервний процес виховання та навчання дитини, що має загальні та специфічні цілі для кожного вікового періоду, ми позначили найважливіші аспекти проблеми наступності: цільовий, змістовний, технологічний, психологічний, управлінський і структурно-організаційний.

Цільова наступність забезпечується узгодженням цілей виховання, навчання та розвитку на рівні дитячого саду, початкової, середньої та старшої школи, тобто підпорядкуванням усього освітньо-виховного процесу загальній ідеї становлення особистості дитини, розвитку її загальноінтелектуальних умінь, креативності, ініціативності, допитливості, самосвідомості, самооцінки тощо.

Loading...

 
 

Цікаве