WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Музей історії школи - Реферат

Музей історії школи - Реферат

Відмінною рисою історії школи від багатьох документів інших рівнів є те, що історія школи повинна доходити до сьогоднішнього дня, а тому в історії школи неминуче будуть фігурувати персонажі, які живуть зараз. Це випускники та педагоги школи. При спілкуванні з цими дорогими нам людьми треба користуватись відомим у медицині принципом "не нашкодь". З огляду на те що перед нами виникла безліч питань, для викладу яких потрібна ціла серія виступів, дамо їх у короткому викладі, тільки у вигляді самообмеження.

Психологічні аспекти. Відомо, що люди гостро реагують на знайомі прізвища, відбиті в публікаціях. Іноді болісно. У багатьох укорінилось уявлення, що згадування в опублікованому тексті знайомої особи сприймається як нагорода. І починаються пересуди. При цьому люди, які не приймають точку зору автора історії з цього окремого питання, можуть не прийняти всієї історії цілком. І навіть можливий прояв ворожості до автора-укладача.

Політико-соціальні аспекти. Абсолютно неприпустимо, щоб у тексті історії школи були елементи, що можуть викликати всередині школи конфронтацію на базі політичних пристрастей, націоналістичних, релігійних, етнічних та інших протиріч, що існують поза школою.

Морально-етнічні аспекти. Шкільні педагоги у своїй переважній більшості з відразою сприймають телевізійні вільності, де насильство, розпуста, інша гидота тиражуються постійно. Укладач історії школи повинен не допускати викладу таких мерзенностей в оповіданні. Бажано не викладати подробиць неприємних подій, що не прикрашають школу.

Юридичні аспекти. Вони відбиті в державних і галузевих нормативних документах. Розглянемо деякі з них.

Закон про архіви. У законі введені обмеження, зокрема про публікації відомостей про особисте життя та здоров'я особистості. Цей закон не поширюється безпосередньо на шкільні музеї. Але існують галузеві нормативні акти, згідно з якими кожна школа зобов'язана передати у відповідний архів свої справи. Питання про права шкіл з використання своєї ж документації не відбиті прямо в нормативних актах. Про всякий випадок, треба знати закон про архіви.

Закон про авторські права. У законі відбиті права авторів та їхніх правонаступників на опубліковані твори. Це закон прямої дії і він вимагає, у випадку публікації історії даної школи, дотримання авторських прав на матеріали, використані в тексті. І одночасно закон закріплює права на опубліковану історію школи за автором.

Закон про музеї. Цей закон знаходиться на розгляді. Малоймовірно, що він буде затверджений у найближчому майбутньому. Але й у випадку затвердження він мало що дасть музеям шкіл, тому що орієнтований на музейну мережу, куди школи не входять.

Закон про культуру. Закон про культуру й інші державні, а також деякі галузеві нормативні акти передбачається вивчати в іншій серії занять.

Узагальнюючи попередній текст, наведемо древню притчу з іудейської книги "Агада". До рабина Гіллеля прийшов іновірець і попросив навчити його мудрості Тори. "Але бажано скоріше, тому що вивчати всю Тору мені ніколи", - сказав він. Рабин відповів: "Тоді запам'ятайте тільки одне: не робити ближньому того, чого собі не бажаєш. Запам'ятай це. Усе інше - тільки тлумачення". Ось на цьому вислові можна й нам побудувати свої обмеження.

Укладач здійснює контакт між поколіннями людей, які зштовхнулися з даною школою. У минулому, сьогоденні й майбутньому. Історію будуть читати й у майбутньому. Тому варто розуміти величезну відповідальність укладача.

Про наслідки. Історик Ігор Данилевський у переказі Олексія Венедиктова (головний редактор радіо "Ехо Москви") помітив: "...ти кажеш, а потім настають непередбачені наслідки". Або ще більш талановито написано: "Нам не дано предугадать, как наше слово отзовется...". Тому в укладача повинен бути внутрішній редактор. Ось тут не можна скласти загальних рекомендацій. Кожний випадок - особливий.

Про сміття в тексті історії. У чисто інформативних текстах "сміття" з'являється через непрофесіоналізм. А в ліричних відступах воно досить можливе.

Про вірогідність тексту. Коли укладач одержує відомості з вуст людей, завжди можливі помилкові дані. Іноді можна убезпечити себе тим, що в тексті вказати першоджерело. Але краще ніколи не публікувати неперевірені дані. Вірогідність історії повинна бути граничною. Усі дані треба багаторазово перевіряти.

Про неупередженість. Коли-небудь, коли підуть із життя поточні покоління, люди забудуть, що таке "соціалістичний реалізм". А це - більшовицький стиль відображення дійсності. За концепцією більшовиків, у кожному викладі факту повинна бути націленість на торжество комунізму. Соціалістичний реалізм помер, але інші тенденційності, ідеології окремих груп чи крайності періодів можуть знайти прояв у тексті. Цього варто уникати.

Про аберації свідомості, тобто про криві суждення в тексті. Сучасна епоха збагатила нас поняттями комп'ютерної мови: файл, уведення інформації, стирання інформації. Епоха ГУЛАГу "збагатила" нашу свідомість поняттями, що ввійшли в нас із табірної мови, а тепер стали повсякденними: блат, туфта, закосити, темнити, філонити, стукати.

Історія школи охоплює період, що перевищує наше свідоме життя. Поняття й уявлення колишніх років сьогодні важко уявити. Ми переживаємо за своє життя кілька епох. Симпатії й антипатії мінялись багаторазово. Міняються поняття. Сьогодні ми бачимо події не так, як учора. Виникає небезпека, з одного боку, відтворити по інерції тодішні уявлення, відбиті у спогадах, а з іншого - існує небезпека відкинути й розтоптати минуле з позицій поглядів сучасників. Треба дуже обережно минати Сциллу й Харибду, не впадати у крайності, не шукати правих і винних, не позначати періоди Добра і Зла жирними позначками. А це значить, нам, укладачам історії школи, треба по можливості не давати оцінок подіям. Текст повинен бути по можливості без оцінок. На жаль, я сам не зміг у своїй діяльності, у тексті уникнути оцінок подій. Тому, ймовірно, варто віднести це питання до дискусійного.

Головне, що запропоновано в даному матеріалі. Основним вихідним документом, що складається на найпершому етапі робіт за назвою "Набір попередніх фактів історії школи", є перелік фактів - фундамент історії школи. Він повинен бути гранично продуманим.

Методичною основою процесу написання (складання) історії школи є сполучення справжніх документів, з одного боку, і спогадів педагогів і випускників школи, зафіксованих письмово або повідомлених в усній формі.

Засоби для пошуку інформації з історії школи, що складаються у процесі написання цієї історії, - це картотеки, списки, довідки, добірки, досьє. Вони всі цілком переходять у науковий фонд музею й будуть використовуватись у музеї постійно. Треба максимально чітко готувати їх, забезпечивши повноту та строгість викладу.

Стислість цього повідомлення та слабка вивченість деяких питань не дозволяють мені викласти масу нюансів у розділах:

- психології людей, які дають інтерв'ю укладачеві історії школи, або людей, про яких пишуть чи, навпаки, не пишуть в історії;

- етики укладача історії, який стикається з долями людей;

- законодавства в галузі авторського права, в архівній справі при написанні історії школи.

Автор навмисно уникав викладання літературних прийомів, рекомендацій, не будучи фахівцем. Якщо після прочитання цього матеріалу ви вважаєте, що вам ясно, як написати текст історії школи, то можу вважати свою задачу виконаною. І одночасно буду вважати, що я вас добряче обдурив, створивши ілюзію простої роботи.

Loading...

 
 

Цікаве