WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Моральне виховання учнів: педагогічна наука та практика - Реферат

Моральне виховання учнів: педагогічна наука та практика - Реферат

Моральне виховання учнів: педагогічна наука та практика

О. Сухомлинська. Виступ на загальних зборах Академії педагогічних наук України

Винесена на обговорення загальних зборів проблема виховання духовності й моральності в дітей та молоді є особливим предметом розгляду суспільства. Її постійна присутність в ідеологічному, інтелектуальному, культурному полі пояснюється тим, що вона не має однозначного й остаточного вирішення. Розуміння й розв'язання цієї проблеми великою мірою залежать від соціально-економічного та культурного стану суспільства. Особливо вона актуалізується в час трансформацій, коли кардинально змінюються не лише вимоги до освіти й виховання, а й саме суспільство, його структура, організація, ідеологія. Саме ці процеси спостерігаємо нині в Україні.

Трансформаційні зміни властиві й сучасній цивілізації, яка сьогодні живе у складних умовах глобалізації, інтеграції, з одного боку, а з іншого - має у своєму складі суспільства, що орієнтуються на локалізацію, релігійну винятковість, збереження й захист патріархальних канонів, на консервацію історичних соціокультурних реалій.

Усі зазначені процеси призводять до кризових ситуацій у державі, глибинних суперечностей, катаклізмів і потрясінь. Вони спровокували такі явища, як різка поляризація раніше однорідного суспільства, невпевненість у майбутньому, соціальна тривожність, агресивність і жорстокість, нігілізм, скептицизм. Загострилася ситуація з такими соціальними хворобами, як туберкульоз, СНІД, наркоманія, алкоголізм.

Діти живуть, зростають в умовах кризи у сфері книговидання, кіновиробництва, зменшення кількості бібліотек, музеїв і збіднення їх фондів, зменшення мережі позашкільних навчальних закладів, навчальних закладів І-II рівнів акредитації. На цьому тлі виникають такі явища, як дитяча праця, торгівля дітьми, дитяча проституція, бездоглядність і бродяжництво тощо.

Який висновок можна зробити з наведених реалій? Чи можна говорити, що це об'єктивні, незалежні від нас, педагогів, процеси? Звичайно ж, ні. Оскільки духовність і моральність людини - це не лише суспільні, соціальні, а й великою мірою психологічні та педагогічні проблеми, в їх розв'язанні надзвичайне місце належить психолого-педагогічній науці, процесу виховання, системі освіти. Нашим завданням є максимальне пом'якшення цих болісних процесів, максимальне обмеження, нівелювання негативних впливів, збереження й плекання духовно-ціннісних засад розвитку особистості, розробка моральних орієнтирів і духовних засад виховання дітей та молоді.

Чи робилося щось у даній галузі й чи Академія педагогічних наук протистояла соціальним викликам і загрозам, культурній агресії, які стають головними рушіями зростання дитячої злочинності, асоціальної поведінки в усіх перелічених вище проявах? Слід зазначити, що Академія приділяла достатню увагу цим питанням. Сам факт створення в її складі Інституту проблем виховання в 1997 р. свідчить про те, якого значення провідна наукова установа держави в галузі психології та педагогіки надавала вихованню дітей та молоді. Можна стверджувати, що вся науково-дослідна робота, яка виконувалась в Інституті проблем виховання та в інших установах Академії протягом усіх років її діяльності, ставила за мету виховання духовності й моральності дітей та молоді, тому що і освіта, і виховання несуть у собі цінноформуючі смисли.

У 1996 р. Академія педагогічних наук, Міністерство освіти і науки, Рада Європи провели в Києві міжнародні педагогічні читання "Цінності у вихованні підростаючого покоління: проблеми, пошуки, перспективи", в яких узяли участь провідні фахівці України та зарубіжжя. У рамках цих читань відбувся й науково-практичний семінар "Навчання демократичних цінностей у школі" із залученням експертів з Ради Європи. Ці заходи започаткували новий напрям наукових досліджень в Академії, інших наукових установах і ВНЗ країни - духовно-ціннісний вимір освіти й виховання, що спирається на особистість як головну цінність навчально-виховного процесу.

Надалі робота АПН розподілялася за такими напрямами: 1) науково-теоретичні дослідження; 2) науково-методичні дослідження; 3) навчально-методичні пошуки, практичні заходи.

У результаті науково-теоретичних досліджень розроблено такі документи:

- Концепція превентивного виховання дітей та молоді (1998) спільно з представництвом ООН в Україні.

- Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності (2000), затверджена рішенням президії АПН у 2000 р.; обговорювалась протягом 2001 р. у 15-ти регіонах України й дістала схвальну оцінку.

- Концепція художньо-естетичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл (2001).

- Концепція громадянської освіти у школах України (2001) у рамках проекту "Освіта для демократії" в контексті здійснення Трансатлантичної програми підтримки громадянського суспільства, ініційованої Європейським Союзом та урядом США.

За другим напрямом - науково-методичного забезпечення духовно-морального виховання дітей та молоді - розроблені: Комплексна програма формування художньо-естетичної культури учнів загальноосвітніх шкіл (2002); Програма виховання дітей та молоді (2003/2004), яка прийнята Колегією МОН 19 серпня 2005 р. і якій надано статус національної; Програма розвитку й виховання дитини раннього віку "Зернятко" (2004). Її створено вперше в Україні. За наказами МОН програма проходить апробацію в дошкільних навчальних закладах Донецької, Рівненської, Сумської, Хмельницької, Чернігівської областей та міст Києва й Севастополя; Експериментальна базова програма розвитку дитини дошкільного віку (2004) та ін.

До результатів роботи за третім напрямом досліджень проблем духовно-морального виховання - навчально-методичного, практичного слід віднести: підручники для старших класів загальноосвітньої школи "Ми - громадяни України" (9-10-ті кл.) та "Громадянська освіта" (9-11-ті кл.) у комплекті з посібниками для вчителя (2002); підручник "Практичне право" та посібник для вчителя; навчальні посібники для етичного, громадянського виховання тощо; підручники з мистецьких дисциплін для початкової та загальноосвітньої школи.

Підготовлено Програму з етики для учнів 5-6-х класів і підручник "Етика" для 5-го класу, який з цього навчального року вперше впроваджується у зміст шкільної освіти.

Проводиться робота з розв'язання практичних проблем виховання в різних регіонах України, в основі якої лежать науково-теоретичні та навчально-методичні напрацювання, що спираються на інноваційну творчість учителів. Академія патронує діяльність 25-ти експериментальних майданчиків, серед яких, наприклад, гімназія № 2 м. Хмельницького, де за рішенням МОН проводиться всеукраїнський педагогічний експеримент із громадянського виховання.

Результати роботи висвітлюються в численних публікаціях, на міжнародних і всеукраїнських конференціях, методологічних семінарах, які щороку проводяться в Академії.

Беручи до уваги нинішню ситуацію щодо духовності, варто підкреслити, що у 2000 р. Академія педагогічних наук, відстежуючи різноманітність підходів до духовного виховання особистості, почала й продовжує активно співпрацювати з громадськими організаціями, які опікуються вихованням дітей та підлітків. Так, у 2002 р. підписано угоду про співробітництво Міністерства освіти і науки України, Академії педагогічних наук і Фонду сприяння розвитку християнської культури й освіти "Добро" про підтримку освіти, культури, духовного розвитку дітей і молоді, формування їхньої життєвої компетентності. Відповідно до спільного наказу МОН та АПН затверджено Положення про навчально-виховний Центр духовної культури на базі центрів дитячої творчості, творчих студій, музеїв, тобто винесених за рамки загальноосвітніх закладів. У 2003 р. розроблено "Концептуальні засади формування духовності особистості на основі християнських цінностей", де виховний процес спирається на християнські морально-етичні цінності як загальноєвропейські та загальнолюдські.

Робота з фондом "Добро" і сьогодні не припиняється. Створені та працюють на базі позашкільних закладів п'ять центрів духовної культури.

Водночас ми усвідомлюємо, що зроблено недостатньо, що виховання духовності й моральності завжди має незавершений, процесуальний характер і результати його лежать за межами освітніх установ, переважно в майбутньому. До цього додається необхідність приділяти постійну увагу тлумаченню понять духовності, моральності, духовно-морального виховання, бо духовно-моральні цінності, з одного боку, є цивілізаційними реаліями сучасного світу, а з іншого - потребують постійного уточнення пріоритетів, які мають бути першочерговими для освіти та виховання дітей і молоді.

Загалом питання, що таке духовність, лежить за межами педагогічної науки. Це філософська, метафізична категорія, як і моральність. Але для педагогічної науки вкрай важливо педагогізувати цю категорію, щоби знати достеменно, які орієнтації, уподобання, якості й переконання виховувати в дітей та молоді.

АПН як наукова установа представляє напрям духовно-морального виховання з орієнтацією на особистість як головну цінність виховання; на визнання унікальності, своєрідності кожної дитини, її духовного, внутрішнього світу; на гуманізм, повагу до гідності та прав дитини на свободу, щастя, усебічний розвиток, прояв її здібностей як основи всього навчально-виховного процесу. Цей напрям у сучасній педагогічній науці, виростаючи з власного вітчизняного коріння, із творчого спадку К. Ушинського і М. Пирогова, С. Русової та Я. Мамонтова, А. Макаренка і В. Сухомлинського, активно засвоює, переосмислює і плідний зарубіжний досвід М. Монтессорі, Р. Штайнера, С. Френе, науковий доробок А. Маслоу, К. Роджерса. Е. Фромма, В. Франкла, Л. Кольберга та ін. Він ліг в основу державної політики в галузі освіти, реформування й модернізації освітнього простору, Національної доктрини розвитку освіти. Науково-методичне обґрунтування та науково-методичний супровід сучасної освіти лежать саме в гуманістично-антропологічній, особистісно орієнтованій спрямованості. Вона приділяє велику увагу розвитку культури особистості, її духовного світу, що розглядає як багатство інтелектуального, морального й емоційного потенціалу особистості. У цій концепції великого значення надається гуманітарній складовій і, на жаль, недостатня увага приділяється формуванню наукової раціональності, науковому світосприйманню. Про це свідчить той факт, що оголошений ЮНЕСКО 2005 р. як рік Ейнштейна, ученого, який зробив кардинальний поворот у розвитку всього людства, змусив по-новому підійти до матерії, руху, пройшов непомітним для педагогічної науки й освіти.

Loading...

 
 

Цікаве