WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Богдан Лепкий - Сценарій

Богдан Лепкий - Сценарій

цвинтарі в 1929 -1930 рр. За проектом архітектора Романа Грицая (1887-1968), доброго знайомого Б. Лепкого.
На стелі пам'ятника викарбовано слова Б.Лепкого з вірша "Що то за грім?":
Спіть, хлопці,спіть!
Спіть,хлопці, спіть!
Про долю-волю тихо сніть.
Про долю-волю вітчизнм -
Чи ж можуть бути кращі сини?
10 вересня 1938 р. Б.Лепкий оглядав розкопки у Крилосі і сфотографувався біля саркофагу князяЯрослава Осмомисла.
На іншій фотографії бачимо Б.Лепкого професора Фрая із Бреслава, радника Станіслава тілля із Кракова,Андрія Петренка, що оглядають розкопки у Крилосі під проводом Я.Пастернака 10 вересня 1938 р.
Якщо в Яремчі, будинок де писав і відпочивав зачарований красою Карпатських гір письменник, що оспівав те зачарування в багатьох поетичних перлинах, на початку другої світової війни знищила бомба, то в Черче, де війна пощадила віллу "Богданівку", побудовану на кошти шанувальників таланту Богдана Лепкого і подаровану йому в його 60-річчя, уже в 1988 році, на третьому році ПЕРЕБУДОВИ (!), знесено з лиця землі прислужниками пекельної сусловської русифікаторської машини. Щоб ніщо не нагадувало народові нашому про того, хто відродив дух мазепинський, дух непокори, прагнення боротьби за свободу і незалежність. Запустіння й глушина... Позаростало високими бур`янами те місце, де була вілла, отруйними чагарниками заросло мальовниче озерце, на якому колись граціозні човники плавали, де й народилася відома пісня "Човен хитається серед води", де дзюрчала мінеральна цілюща водичка з трьох джерел- бюветів, а на березі було казино для веселого товариства курортників. З джерел і сліду немає, а струмочки, над якими були грайливо ажурні мостики, перетворилися на стічні канави. Ніде ні квітки, ні альтанки...
Але жителі села Черче згадують, що Б.Лепкий був дуже скромною і ввічливою людиною. Про зустрічах зі знайомими чи незнайомими першим знімав капелюха.Любив тишу спокій. Дуже кохався у квітах - влітку біля "Богданівки" цвів цілий квітник. Любив уставати рано та йшов до своїх квітів і розмовляв з ними, як із живими. Потім сідав на лавці і почмнав писати.
Свої враження від перебуванняна курорті в Черчі Б.Лепкий описав у статті "Черче", що була опублікована в газеті "Діло" від 1 вересня 1932 року, та в мемуарних записах "Заки вдарили громи" ("Краківські вісті", червень - липень 1941 року).
Перша стаття, писана під впливом справжніх вражень, вся пройнята духом емоційного піднесення, захоплення світлим настроєм і душевним спокоєм. Опис мальовничого довкілля чергується з розгорнутою характеристикою черченського санаторію, а вся розповідь зіткана з емоційних вражень автора.
Спогади "Заки вдарили громи" були написані Б. Лепким у Кракові і за своїм характером суттєво відрізняються від першої статті. Це психїологічні роздуми автора про вересневі події 1939 р.; коли людство опинилось на грані нової світової війни. Звичайний уклад життя курортників порушився: колишнє емоційне піднесення змінилося душевними переживаннями, радість - зажурою і неспокоєм, тиха і спокійна атмосфера - тривожними очікуванням лиха. Незабаром після переходу більшлвиками кордону Б. Лепкий разом із братом Левком таємно покиеули Черче.
Як спомин про перебування письменника у Черче збереглося чимало фотографій. На одній із них (1936 р.) бачимо Б. Лепкого, письменницю О. Дучимінську, на іншій - підвечірок у "Палатці" ( зліва направо: К. Левицький, Л. Лепкий, Б. Лепкий та інженер Ю. Нижанківський). Збереглася світлина Б. Лепкого з дружиною і суддею зі Станиславова М. Сміхом під час прогулянки в парку в Черче. На фото з 1938 р. бачимо письменника і отця-радника В. Дубицького. А на світлині перед віллою "Богданівка" Б. Лепкий знявся в колі друзів. В центрі стоїть письменниця зі Станиславова Дарія Столярчук-Ярославська, авторська повість "Полин під ногами".
Нашого читача ще чекає ознайомлення з творчістю Богдана Лепкого в повному її обсязі, нашу літературознавчу науку - осмислення його багатогранної творчості на тлі літературного процесу його епохи, сповненої складних історичних процесів і важких випробувань. Він хотів бачити молоде покоління фізично здоровим, духовно багатим, національно свідомим. Письменник розумів душу читача, який відкриває для себе світ через його твори, прагнув допомогти йому пізнати, що таке добро, правда, справедливість, намагався прищепити людям пошану до праці , повагу до людей, якої б нації вони не були, виростити в їхніх душах глибокі почуття любові до України.
Починав він у кінці ХІХ століття, під опікою І. Франка, а в надвечірню годину його привітав молодий Б.-І. Антонович віршем, що закінчується рядками:
Похилився поет над минулим,
доторкнувся до споминів струн.
Аж раптово над ним промайнуло
старосвітське: "Не ввесь я умру".
Ці слова можна повторити й сьогодні, коли творчість Богдана Лепкого знову приходить до нас. Коли письменнику повернуто його чесне ім'я.
Його могила у Кракові не стала місцем паломництва, як є це в цивілізованому світі. Ніколи на неї не покладали квіти делегації з України. Навіть найбільш відважні не зважувались відкрито приходити сюди, на оцю тиху місцину Раковецького кладовища, де на варті вічного спокою великого українського письменника стала чужа береза і чужа смерека. Тільки уява може домалювати собі цю забуту могилу: налітає вітер і шумить верховіттям та пролітають над нею шнурком журавлі. Туди, у чужину - з рідних країв та навесні назад. Додому. Його еміграція триває по смерті.
Чи колись журавлі, що пролетять над його могилою, покличуть і його додому? Чи оте сонце, якому так важко пробитись крізь чуже віття, колись таки прорветься, аби зігріти сірий надгробок його могили, наповнити усе навколо теплом і створити ту рідкісну хвилю в житті людини аби впасти на коліна і повторити його молитву Всевишньому: "Сонце, ти Боже всевидюще око! Не ховайся перед нами грішними за хмари! Осіни ці поля , луги і левади, випий сльози і висущи кров винну і невинну , що, мов пісня розлилась широко. Дай силу ланам нашим, щоб вони покрились збіжжям, лавою густою на пожиток людям і худобі. Осіни голови мужів і жінок, братів і сестер наших, зазирни їх очі і серце глибоко, щоб вони прозріли і пізнали, яка безплодна ненависть і роздор. А, побачивши, яка гарна і благодатна ця Батьківщина наша, щоб полюбити її силами й усіма мислями своїми та щоб постояти за її волю, цілість і незайманість від роду до роду.
Бібліографія
1. Енциклопедія українознавства. Львів - 1994
2. Уляна Скальська. Лепкіана. Івано-Франківськ, Грань - 2002
3. Петро Арсенич. Карпатськими шляхами Богдана Лепкого. Івано-Франківськ -1999
4. Богдан Лепкий. Крутіж. Київ, Веселка - 1992
5. Богдан Лепкий. Поезії. Київ, Радянський письменник - 1990
Loading...

 
 

Цікаве