WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Моніторинг розвитку системи освіти - Реферат

Моніторинг розвитку системи освіти - Реферат

У зв'язку з цим стає очевидним відповідь ще на одне "типове" директорське запитання: "Який рівень показників варто вважати "достатнім" чи "добрим" для того чи іншого параметра?". У даній логіці це запитання втрачає сенс. Адже доцільно оцінювати не стільки свої "досягнення", скільки ті нереалізовані можливості, які, таким чином, перетворюються в потенційний ресурс розвитку освітнього середовища. Чи станемо ми прагнути використовувати даний ресурс уже в цьому навчальному році чи "законсервуємо" його, зосередивши увагу на інших сторонах освітнього процесу, залежить тільки від прийнятого управлінського рішення. Таким чином, принципове значення вже при повторній експертизі має кількісний приріст рівня тих параметрів, що були раніше визначені як стратегічно пріоритетні, підвищення показників яких було заплановано.

Стратегія подальшого розвитку освітнього середовища на основі результатів експертизи виробляється на основі всієї сукупності уявлень адміністрації й педагогів про суть і зміст освіти. Власне, вивчення філософії освіти, педагогіки, психології, соціології, фізіології, теорії управління й ін. саме у принципі і спрямовано на науково-методичне забезпечення прийняття такого роду рішень.

Вибір бажаної модальності освітнього середовища - це найважливіший стратегічний вибір шляхів розвитку навчального закладу. Це вибір ідеології освітнього процесу, що визначає "дух" школи, її цілі та цінності, систему взаємодії між педагогами й учнями та між самими учнями, це проектований "портрет особистості" випускника тощо.

Якщо освітня установа розвивається не стихійно, а цілеспрямовано, то освітній процес, так чи інакше, будується на основі якої-небудь педагогічної моделі. Сьогодні змодельовані освітні системи найбільш відомих педагогів - Коменського, Локка, Руссо, Песталоцці, Макаренка, Корчака, що стали класичними. (Ясвін В. Експертиза шкільного освітнього середовища, 2000). Уявлення про модальність спроектованих ними освітніх середовищ дозволить педагогу-керівнику більш усвідомлено й цілеспрямовано приймати стратегічні рішення, пов'язані з напрямом (модальністю) розвитку свого навчального закладу.

Діагностика керуючої системи

Для того щоб відповісти на запитання: "Чому необхідно цілком змінювати або частково обновляти керуючу систему школи?", треба провести її діагностику аж до складання своєрідної дефектної відомості, де, наскільки можливо, повно відбити недоліки (проблеми) управлінських функцій, організаційної структури керуючої системи й організаційного механізму. У підсумку аналітико-діагностичної роботи можна одержати дефектну відомість керуючої системи школи для того, щоб ліквідувати ті недоліки результатів, які були породжені саме дефектами в керуванні.

Алгоритм аналізу у вигляді запитань, на які повинен відповісти собі будь-який керівник, може бути таким:

Які освітні результати роботи школи, які ми зараз маємо, нас не задовольняють і ми хочемо їх змінити?

Яких результатів ми хочемо досягти?

На основі розбіжності бажаних і наявних результатів формулюємо проблеми результатів. Через які недоліки (проблем) навчально-виховного процесу виникли проблеми результатів?

Через які недоліки (проблеми) умов (кадрових, науково-методичних, матеріальних, фінансових, мотиваційних, нормативно-правових) виникли проблеми навчально-виховного процесу?

Через які недоліки (проблеми) керуючої системи школи виникли проблеми умов і навчально-виховного процесу?

Керівник, створюючи (вибудовуючи, формуючи) керуючу систему своєї конкретної школи, спочатку визначає зміст управлінської діяльності у вигляді повного переліку функцій управління, тобто всього того, що треба робити для розвитку школи. Нагадаємо, функція представляє одну з опредмечених управлінських дій, тобто дію (планування, організація, керівництво й контроль), що відноситься до конкретного об'єкта.

Інакше кажучи, керівник спочатку виписує всі функції, пов'язані з плануванням:

планування відновлення навчальних програм;

планування роботи з педагогічними кадрами в інтересах розвитку школи;

планування роботи з батьками у класах, які працюють за новими програмами.

Потім складають весь перелік функцій, пов'язаних з іншими управлінськими діями. Зрозуміло, тут можливі, а іноді й необхідні інтегративні записи типу: "Планування, організація, керівництво та контроль (чогось)", хоча не всі об'єкти управління й не завжди мають потребу в одночасному застосуванні всіх управлінських дій. Повнота функцій визначається потребами об'єкта, інакше кажучи, директор школи повинен бездоганно знати свою школу як об'єкт розвитку, бездоганно знати, які нововведення підлягають розробці, освоєнню, відновленню (розвитку) цього року.

Визначивши в такий спосіб зміст управлінської діяльності, керівник вибудовує його в певному порядку, формі, що називається організаційною структурою керуючої системи. Дефекти в об'єкті розвитку можуть з'явитись і через недоліки оргструктури керуючої системи.

І, нарешті, причиною недоліків керуючої системи школи, які призводять до дефектів умов, процесу, результатів, можуть бути дефекти організаційного механізму керуючої системи, які і з'ясовуються в ході аналізу.

Розглянемо приклад, де аналітичні міркування будуть виходити з дефектів об'єкта (результатів, процесу, умов): адже якщо управління неякісне, то в об'єкті ми завжди будемо спостерігати дефекти.

Якщо аналіз об'єкта знайшов дефекти в цілепокладанні, з'ясовуємо:

Які цілі суб'єкти керування не ставлять? (Виявляється, не ставлять цілей розвитку, коли це необхідно);

Які цілі поставлені, але не узгоджені, дезінтегровані (за ланками, за предметами, за ступенями освіти)?

Саме суб'єкт (особистість чи орган - кафедра, наприклад) зобов'язаний ставити цілі й інтегрувати їх для узгодженої, злагодженої управлінської діяльності.

Або ще приклад. У проблемному аналізі встановлено, що деяка функція виконується погано. Подумаємо, чому це може бути? Чи її нікому не запропонували (немає суб'єкта, що повинен її виконувати), а якщо запропоновано в обов'язках, причина невиконання може бути в нестачі прав для її здійснення чи в недосконалості оргмеханізму.

Керуюча система школи сама може й повинна бути об'єктом проблемного аналізу. Вона характеризується змістом, структурою та способами її реалізації, що в сукупності й відбиває процес управління. Стосовно й цього процесу буде доцільно поставити знайоме з методики проблемного аналізу запитання: "Через які недоліки умов (кадрових, фінансових, матеріальних, мотиваційних, науково-методичних, правових) виникли недоліки процесу управління?"

Тут можуть виявитись недоліки:

організаційного забезпечення (в організаційній структурі немає індивідуальних чи колективних суб'єктів, які б керували новими об'єктами, й т. п.);

методичного й нормативно-правового забезпечення (нерозробленість функцій, прав і відповідальності суб'єктів; статуту, положень, інших документів, що регламентують діяльність різних органів (структур) шкільного управління, тощо);

матеріального забезпечення керуючої системи (кожному заступнику директора, психологу, соціологу, кафедрі тощо потрібні кабінет, меблі, засоби оргтехніки, засоби зв'язку, комп'ютер та ін.);

фінансового забезпечення (багато видів управлінської, організаторської роботи, що раніше не виконувалась у школі або виконувалась на громадських началах, тепер вимагають оплати, тому що віднімають багато часу);

може не вистачати грошей (для оплати роботи тих чи інших посадових осіб або для виконання тих чи інших управлінських дій потрібні додаткові кошти, яких немає);

мотиваційного забезпечення (люди, які працюють у тих чи інших ланках управління школою, не зацікавлені в успіху або між ними не склались доброзичливі відносини тощо).

З усіх виявлених недоліків можна побудувати розгалужене "дерево проблем". Після того як виявлені всі ці недоліки, необхідно продумати ідеї, за допомогою яких проблеми можна було б вирішити. Із цієї маси ідей відбираються ті, котрі можуть дати найбільш швидкий ефект, і робиться спроба "виліпити" (вибудувати) з них концепцію керуючої системи нової школи. Далі, якщо потрібно, визначається поетапна стратегія переходу до неї, операціонально ставляться цілі модернізації організаційної структури й організаційного механізму управління, готується план дій.

Методологія та методика проблемного аналізу в повному обсязі можуть застосовуватись і для виявлення дефектів керуючої системи школи. Коли останні виявлені (зафіксовані в дефектній відомості), то стає ясно, що і як треба змінювати, обновляти, модернізувати, словом, розвивати керуючу систему школи так, щоб вона відповідала програмі перетворення об'єкта (тобто самої школи).

Loading...

 
 

Цікаве