WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Модернізація освітнього процесу на підставі компетентнісного підходу - Реферат

Модернізація освітнього процесу на підставі компетентнісного підходу - Реферат

Модернізація освітнього процесу на підставі компетентнісного підходу

Компетентнісний підхід може розглядатись як своєрідна відповідь на проблемну ситуацію в освіті, що виникла внаслідок протиріччя між необхідністю забезпечити сучасну якість освіти та неможливістю вирішити це завдання традиційним шляхом за рахунок подальшого збільшення обсягу інформації, що підлягає засвоєнню

Аналізуючи надбання російських колег, редакція дійшла висновку, що підходи до забезпечення рівного доступу всіх до якісної освіти сучасного навчального закладу України та Росії тотожні.

Ключові поняття: компетенція, компетентність, компетентнісний підхід, адитивний підхід, трансформаційний підхід, дійовий підхід, навчальна програма, проектування, освітні стратегії, освітній результат, цілісна система оцінювання.

Структура публікації:

Аналіз сутності компетентнісного підходу.

Вибір концепції модернізації освітнього процесу.

Розробка навчальних програм.

Проектування освітніх стратегій.

Оцінка освітніх результатів школярів при організації навчання за новими програмами.

Створення цілісної системи оцінювання освітніх результатів у школі.

Рекомендації щодо конкретизації задачі модернізації освітнього процесу.

Орієнтація вимог до рівня підготовки випускників шкіл на компетентнісний підхід припускає інше структурування змісту й організації освітнього процесу. В якості центрального, "вузлового" поняття відновлення змісту освіти виступає поняття "компетентність".

Поняття "компетентність" ширше знань, умінь і навичок, не є їхньою сумою, тому що включає всі сторони діяльності: знаннєву, операційно-технологічну, ціннісно-мотиваційну. Більшість дослідників під терміном "компетентність" розуміють складну інтегровану якість особистості, що обумовлює можливість здійснювати деяку діяльність, причому мова йде саме не про окремі знання чи вміння й навіть не про сукупності окремих процедур діяльності, а про властивість, що дозволяє людині здійснювати діяльність в цілому.

Узагальнення вітчизняних і зарубіжних досліджень сутності компетентності привело до такого розуміння цього терміна: компетентність - інтегральна характеристика особистості, яка визначає її здатність вирішувати проблеми та типові завдання, що виникають у реальних життєвих ситуаціях, у різних сферах діяльності на основі використання знань, навчального й життєвого досвіду та відповідно до засвоєної системи цінностей.

З точки зору компетентнісного підходу можна стверджувати, що вчитель повинен по-новому розуміти свою професійну діяльність. Сьогодні вчитель в основному працює не з учнем, а з предметом, і як головне завдання висуває завдання навчити свого предмета. Необхідна зміна такої позиції вчителя на позицію "педагогічної підтримки" учня. Педагогу важливо підтримувати в дитині прагнення до самостійності, самопізнання, самоаналізу та самооцінки, "вирощувати" в неї здатності знаходити опору в самій собі.

Від педагога вимагається не передача учневі готових знань, а насамперед "вирощування" в учня здатностей до самопізнання, самовдосконалення. Учитель стає більшою мірою "координатором" чи "наставником", ніж безпосереднім джерелом знань та інформації.

У навчанні, здійснюваному на принципах педагогічного супроводу (підтримки), акцент робиться не на програмний матеріал, а на організацію індивідуальної пізнавальної діяльності. Учитель аналізує сам і допомагає зрозуміти учневі не тільки зміст того, що він засвоїв, а й як йому це вдалося зробити (за допомогою яких прийомів, технік тощо).

У зв'язку з цим основним результатом діяльності освітньої установи має стати не система знань, умінь і навичок школярів сама по собі, а набір ключових компетентностей в інтелектуальній, цивільно-правовій, комунікаційній, інформаційній та інших сферах.

Предметні компетентності пов'язані зі здатністю учнів залучати для рішення проблем знання, уміння, навички, сформовані в рамках конкретного предмета. Компетентність завжди проявляється у вирішенні життєво важливих завдань. Відповідно вчитель будь-якого предмета має вміти конструювати подібні завдання.

Наприклад, для рішення природничо-наукових проблем доцільно планувати дослідження відповідно до поставлених природничо-наукових питань або гіпотез, описувати та виявляти характеристики правильно спланованого дослідження з урахуванням вимірюваних і контрольованих змінних, причинно-наслідкових зв'язків, приймати рішення стосовно вимірів чи процедур, які повинні бути використані у процесі проведення дослідження, тощо.

Реалізація компетентнісного підходу припускає зміни на різних рівнях організації освітнього процесу.

Вибір концепції модернізації освітнього процесу

Перша реакція багатьох освітніх установ, що бажають використати компетентнісний підхід, виражається у введенні в навчальні плани нових галузей знань. Такий адитивний (тобто пов'язаний з додаванням - Ред.) підхід, реалізований за допомогою спеціальних програм та окремих курсів чи додаткових модулів у курсі, часто застосовується школами на початковому етапі внесення змін у навчальні плани. Він не спричиняє істотного перегляду традиційної та базової орієнтації самих навчальних планів, не ставить під сумнів традиційні погляди та припущення, не вимагає нового мислення, не обумовлює створення нової концепції навчальних планів у світлі нових знань, результатів наукової праці та способів осягнення світу.

Існують різні концепції (підходи), які можуть використовуватись для вбудовування нового компонента в навчальні плани:

метод корисних внесків, який полягає в тому, що у процес навчання додаються нові навчальні курси, де моделюються події (завдання), пов'язані з рішенням конкретних проблем, що відпрацьовують ті чи інші компетентності;

адитивний підхід, що виражається в додаванні нового змісту у традиційні навчальні програми без зміни їхньої базової структури;

трансформаційний підхід, за допомогою якого змінюються стратегії освіти (упроваджуються модульні, проектні, кейсові методи навчання - навчання через аналіз типізованих ситуацій), у результаті чого школярі отримують можливість розглядати проблеми, події, теми в перспективі, що допомагає їм зрозуміти, яким чином створюється знання;

дійовий підхід - змінюється освітня програма в цілому (навчальні плани, навчальні програми, технології та оцінка досягнень школярів тощо), у результаті чого школярі вчаться приймати рішення з важливих цивільних, соціальних та особистих проблем, уживають дії, що сприяють рішенню таких проблем.

Зміни в освітньому процесі відносяться до таких компонентів, як цілі навчання, зміст, освітні стратегії, оцінка досягнень (просування) школярів.

Рівні змін і компоненти взаємно перекриваються. Вони є для вчителя засобом вироблення підходу до впровадження в навчальний процес тих чи інших змін.

Будь-яка модель планування змін вимагає конструювання нових підходів до створення та трансформації навчальних програм. Звернемося до сучасних підходів до проектування навчальних програм.

Розробка навчальних програм нового покоління

Учитель користується типовими або орієнтовними програмами з усіма їхніми достоїнствами та недоліками. Разом із тим він має право на створення робочого варіанта орієнтовної програми, авторської програми. У зв'язку з цим на рівні школи необхідно визначити можливі зміни в навчальних програмах.

Програми нового покоління проектуються на основі відбору завдань, орієнтованих на досягнення школярами ключових компетентностей.

Загальний недолік майже всіх існуючих навчальних програм у тому, що вони наголошують на сукупності відомостей, а не на процедурах засвоєння способів діяльності школярами. Відомо, що зміст освіти застаріває, його не можна розширювати без кінця. Звідси виходить, що при формуванні програм необхідно інакше розставити пріоритети: на перше місце винести характеристики компетентностей як цілі програми, потім способи його формування, надалі зробити відбір інформації, що сприяє вирішенню конкретних завдань і розвиває компетентності. У цілому стратегія побудови нового покоління навчальних програм має бути вмонтованою в логіку засвоєння способів діяльності, що ускладнюються.

Головне завдання зміни навчальних програм полягає в переносі уваги з предметного змісту дисципліни на умови цього змісту.

Для рішення цього завдання необхідне включення у програмний зміст проблем, що не мають однозначного рішення.

Структура навчальної програми

Програма навчального курсу описує:

чітко означені цілі викладання даного предмета, включаючи передбачувані в ході курсу зміни в характеристиках школярів;

відбір досліджуваного матеріалу, структурований під процес рішення різних завдань і проблем;

очікувану навчальну діяльність із боку школярів та особливі види діяльності для придбання досвіду рішення завдань в умовах реальних ситуацій;

Loading...

 
 

Цікаве