WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Модель стратегічного планування - Реферат

Модель стратегічного планування - Реферат

Модель стратегічного планування

Представлена модель стратегічного планування є адаптованою комплексною моделлю, що використовує загальноприйняті підходи в галузі освіти. Її обрано завдяки чіткості, можливості використання в Україні та дотримання основних рис стратегічного планування: зовнішній спрямованості, зосередженості на результат і пристосованості

Отже, модель пропонує сім етапів, які дозволяють розробити та застосувати ефективний процес стратегічного планування для певної системи освіти загалом і навчальних закладів зокрема.

Перший етап: організувати роботу групи зі стратегічного планування

Виконавши цей етап, учасники процесу стратегічного планування:

Визначають "зацікавлені сторони" організації.

Зрозуміють та застосують такий процес прийняття рішень, де вони сприймаються, а не диктуються "згори", що є фундаментальним моментом стратегічного планування.

Сформують комітет зі стратегічного планування (КСП) і визначать ролі та відповідальність кожного з його членів, необхідні для виконання стратегічного плану.

Визначать, чи існує можливість подальшого навчання для членів комітету.

Як уже зазначалося, стратегічне планування відрізняється від інших видів планування тим, що визначальними для процесу є "зацікавлені сторони". Зацікавлена сторона для організації, що розробляє стратегічний план, - це особа, група та (або) інша організація, яка має справедливі очікування щодо неї. Перелік типових зацікавлених сторін для системи освіти та навчального закладу подано на рис. 2 (Прийняття рішень з урахуванням зацікавлених сторін).

Пам'ятаючи, що для стратегічного планування пріоритетними є зовнішні чинники, до процесу необхідно залучати зацікавлені сторони, зовнішні для організації. Проте залучення зовнішніх зацікавлених сторін до процесу планування не відбувається однозначно. Традиційно рішення приймають декілька людей, які обіймають керівні посади та працюють у самій організації. І хоча першочергова важливість зовнішніх клієнтів загалом визначається, вони майже ніколи не мають офіційного чи безпосереднього впливу на організацію. Визначаючи цю дилему, стратегічне планування використовує модель прийняття рішень "знизу-догори", змінюючи традиційні механізми управління через надання зовнішнім зацікавленим сторонам центрального значення у процесі. У результаті перед початком стратегічного планування особи, які наділені керівними повноваженнями всередині організації, повинні бути готовими визнати провідну роль зовнішніх зацікавлених сторін, а також тенденцій і проблем, які вони демонструють.

Продемонструвати готовність приймати рішення за принципом "знизу-догори"

Для успіху такого підходу керівники установ і навчальних закладів повинні чітко продемонструвати всім зацікавленим сторонам свою готовність працювати за цим принципом. Оскільки він суперечить багатьом традиційним концепціям керівництва, не слід очікувати, що інші керівники відразу приймуть його.

Процес стратегічного планування слід починати тільки тоді, коли керівники організації щиро та повністю підтримують надання повноважень іншим зацікавленим сторонам. Якщо почати без такої підтримки, це тільки необґрунтовано підніме очікування зацікавлених сторін і спричинить розчарування, коли їх не буде досягнуто.

Таким чином, перший крок у процесі стратегічного планування - це демонстрація підтримки з боку керівництва організації. Форми підтримки можуть бути різними, але оскільки процес стратегічного планування документується, керівники повинні за будь-якої можливості демонструвати свою підтримку всім зацікавленим сторонам.

Організувати роботу групи зі стратегічного планування (ГСП)

Відразу після забезпечення підтримки з боку головних посадових осіб організації необхідно переходити до формування групи зі стратегічного планування, яка має бути наділена повноваженнями координувати участь зацікавлених сторін у підготовці стратегічного плану.

Для щоденної координації роботи ГСП з метою завершення стратегічного плану потрібно ввести посаду так званого координатора процесу. В ідеалі цю посаду повинен обіймати хтось із керівників навчального закладу, що демонструвало б зацікавленість у забезпеченні процесу стратегічного планування. Проте зрозуміло, що керівники не завжди можуть знайти час для роботи на цій посаді, що вимагає тривалого залучення. Незалежно від посади координатора всередині організації, ця людина повинна мати достатньо часу, енергії та можливостей для координації розробки стратегічного плану.

Особа, обрана координатором процесу, має:

повністю розуміти мету та завдання стратегічного планування, уміти організувати сам процес планування;

мати право передавати повноваження членам ГСП та забезпечувати виконання завдань;

мати можливість заохочувати діяльність зацікавлених сторін протягом процесу стратегічного планування.

Таким чином, координатор процесу не мусить бути головною особою в організації, проте повинен мати повноваження (власні або передані) для забезпечення ресурсів, необхідних для завершення плану.

Після успішної розробки регіонального стратегічного плану особливої ваги набуває відтворення процесу стратегічного планування на рівні навчальних закладів. Незалежно від того, на якому рівні відбувається планування - регіональному чи на рівні навчального закладу, - ГСП повинна рівно представляти зацікавлені сторони. У різних організаціях не буде однакових зацікавлених сторін. Тому групи зацікавлених сторін на регіональному рівні відрізнятимуться від представників зацікавлених сторін окремих навчальних закладів.

Робота в ГСП вимагає від кожного члена групи значної витрати часу та зусиль. Це можна очікувати від представників самої організації, що проводить стратегічне планування. проте зовнішні члени ГСП часто-густо не можуть приділити час і ресурси, необхідні для роботи в якості повних членів ГСП. Тому до ГСП слід включати тільки тих внутрішніх і зовнішніх представників, які повністю готові виділити необхідний час і ресурси. Подальші етапи процесу передбачають безпосередні консультації з внутрішніми та зовнішніми зацікавленими сторонами, тому в разі виникнення труднощів їх внесення до складу ГСП не є абсолютно обов'язковим.

Гонорар для зовнішніх членів ГСП не передбачається, а мотивом членів ГСП повинно бути щире бажання зробити внесок у покращення системи навчання, а не фінансове заохочення.

Призначення членів ГСП

Як правило, ГСП в цілому призначається рішенням відповідного органу влади (наприклад, розпорядженням голови облдержадміністрації чи міського голови). Окрім цього ГСП може мати положення та регламент своєї діяльності, що також затверджується рішенням відповідного органу влади. Кожен член ГСП призначається листом від організації, який визначає повноваження ГСП загалом і конкретні повноваження даного члена комітету зокрема. Лист від кожної організації має складати особа з відповідними повноваженнями. Листи-призначення чітко визначають, що ГСП має повноваження проводити процес стратегічного планування в межах своєї організації.

Додаток 3 надає зразок положення та регламенту роботи ГСП на прикладі Дніпропетровської області.

Передбачається, що всі члени ГСП повинні пройти навчання для проведення ефективного процесу стратегічного планування. Програми навчання, як правило, тривають від одного до трьох днів.

Другий етап: розробити повноваження та місію

Виконавши цей етап, учасники процесу стратегічного планування:

Зрозуміють різницю між "повноваженнями" та "місією", а також як ці два поняття стосуються процесу стратегічного планування.

Сформулюють своє коло повноважень і місію й узгодять їх із зацікавленими сторонами.

Відразу після створення ГСП й отримання нею дозволу з боку посадових осіб почати процес стратегічного планування група повинна перш за все визначити "коло повноважень" організації та її "місію".

Розробка кола повноважень організації

"Коло повноважень" відповідає на два найсуттєвіших запитання:

що від організації вимагається та (або) що їй дозволено робити;

на основі яких повноважень вона функціонує.

Таким чином, коло повноважень організації - це набір зовнішніх вимог та обмежень. Коло повноважень для державних закладів освіти визначається, як правило, законодавством зокрема та державною політикою загалом.

Коло повноважень перш за все стосується ролей і повноважень внутрішніх зацікавлених сторін. Воно демонструє підзвітність посадових осіб і чітко визначає зобов'язання організації в межах державного сектору.

На додаток до двох вищезгаданих ключових питань, коло повноважень також може відповісти на такі запитання:

Loading...

 
 

Цікаве