WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Модель процесу виховання в закладах освіти - Реферат

Модель процесу виховання в закладах освіти - Реферат

З метою більш чіткого та глибокого розуміння суті запропонованої моделі процесу виховання особистості розглянемо зміст окремих понять. На сучасному етапі розвитку нашого суспільства однією з основних складових соціального замовлення системи освіти є виховання громадянськості як інтегративної якості особистості. Відповідний розвиток цієї якості дає можливість людині відчувати себе юридично, соціально, морально й політично дієздатною. Громадянськість включає в себе моральну та правову культуру, почуття власної гідності, дисциплінованість, поєднання патріотичних, національних та інтернаціональних почуттів.

Мета виховання у вигляді логічної моделі фіксує бажаний результат соціально-психолого-педагогічної взаємодії. Має виняткове значення для організації процесу виховання, формування гармонійно розвиненої особистості. Гармонійний розвиток передбачає співрозмірність, злагодженість, внутрішню й зовнішню упорядкованість, цілісність і чітке поєднання різних сторін і функцій свідомості, поведінки та діяльності особистості.

Під змістом виховання слід розуміти інтелектуальні джерела інформації, на базі яких у процесі соціально-психолого-педагогічної взаємодії у вихованців, як суб'єктів взаємодії, формуються навички самопізнання, самооцінки, самовиховання, самоосвіти, життєтворчості. Процес самопізнання як складова процесу розвитку особистості зводиться до дослідження, пізнання самої себе, нарощується одночасно з розумовим розвитком, сприяє правильній адаптації індивіда до соціального середовища, його соціалізації. Самооцінка відображає судження людини про міру наявності в неї тих чи інших властивостей у співвідношенні з ідеалом. Це вияв оцінного ставлення людини до себе, основний структурний компонент самосвідомості особистості, що відіграє значну роль у саморегуляції поведінки в діяльності.

Самовиховання - систематизований усвідомлюваний процес удосконалення людиною самої себе. Цей процес виникає на певному рівні розвитку свідомості та самопізнання. Він спрямований на вироблення в себе позитивних якостей, навичок.

Самоосвіта являє собою невід'ємну складову систематичного неперервного навчання, процес і результат удосконалення здібностей та поведінки особистості, засіб прискорення процесу соціалізації. Основним засобом самоосвіти є самостійна робота індивіда в інформаційному полі соціального оточення.

Завдання виховання являють собою складові змісту освіти та спрямовані на розвиток здатності індивіда до соціальної адаптації, аферентації, антиципації та саморефлексії.

Поняття соціальної адаптації використовується для означення пристосування індивіда до групових норм існування та соціальної групи до окремої людини. Під аферентацією слід розуміти один з механізмів процесу випереджаючого відображення індивідом зовнішнього та внутрішнього світу. Цей механізм зумовлює здатність біосистеми до самоорганізації і є першою стадією цілеспрямованого акту поведінки. Фактично це той механізм відображення, який забезпечує індивіду на рівні несвідомого "передбачати" наслідки своїх цілком певних дій. Антиципація виступає також як механізм процесу випереджаючого відображення і проявляє себе у здатності індивіда уявляти результати своїх дій, учинків ще до того, як вони здійснені. Розмова йде про процес уявлення, тобто це означає, що індивід "передбачає" на рівні свідомого.

Поняття саморефлексії достатньо складне та надзвичайно важливе для чіткого розуміння суті процесів розвитку особистості, процесів її навчання. Психологічний словник процес рефлексії визначає як "осмислення людиною передумов, закономірностей і механізмів власної діяльності, соціального та індивідуального способу існування". Саморефлексія - це механізм процесу самоусвідомлення суб'єкта, це не тільки інтроспекція власної психіки, а й осмислення власної життєвої програми, цілей, системи цінностей. Процеси пізнання, переживання, спілкування неможливі без рефлексивного усвідомлення, яке виступає як засіб психічного самоконтролю та самовдосконалення особистості.

Саморефлексія - основний механізм процесу самоорганізації особистості.

Соціально-психолого-педагогічна взаємодія суб'єктів процесу управління розвитком особистості учня – це складна, багатомірна система педагогічних впливів. Суть цих впливів, принципи та методи їх утілення описуються теорією виховання.

У результаті СППВ у структурі особистості в аспектах психологічного, інтелектуального, фізичного та духовного розвитку відбуваються передбачувані метою зміни. Рівень цих змін зумовлений багатьма факторами.

Таким чином, у запропонованій нами функціональній моделі процесу виховання мета виступає як системоутворюючий фактор. У залежності від суті мети виховання структура та зміст процесу будуть різними. Система (у тому числі й система виховання) являє собою певну цілісність, до якої входять функціонально пов'язані елементи. Кількість елементів системи має бути обмеженою, кожен із них має однозначно чітко виконувати свою функцію. Поява невластивих системі елементів (сторонніх елементів) і нечітке виконання своїх функцій власними елементами ведуть до зриву діяльності системи в цілому. Це означає, що зміст складових запропонованої нами моделі виховного процесу має бути підпорядкований досягненню мети.

Структура, зміст і завдання виховного процесу повинні бути такими, щоби на певному етапі процес виховання трансформувався у процес самовиховання. Самовиховання - свідомий цілеспрямований процес удосконалення індивідом самого себе. Складовими процесу самовиховання, як системи, виступають підсистеми:

самопізнання (розуміння на рівні самоусвідомлення мотивів, мети життєтворчості, власного ідеалу, переконань, світогляду, суті пізнавальних психічних процесів);

самооцінки, суть якої полягає в порівнянні себе з власним ідеалом;

самопорівняння; суть цього процесу, підсистеми процесу самовиховання, полягає в порівнянні себе із соціумом;

самозобов'язання, що передбачає систематичну корекцію процесу діяльності з метою вибору оптимальніших шляхів досягнення мети життєтворчості. Без включення у процеси саморефлексії це навряд чи можливо;

самоуправління, суть цього процесу зводиться до набуття навичок психічної саморегуляції, звичок відповідної соціальної поведінки;

самонавіювання - аутотренінг.

Отже, виховання - це процес трансляції суті здобутків старших поколінь, соціуму в питаннях науки, культури, життєтворчості в індивідуальне життя молодого покоління;

виховання - це процес управління розвитком особистості, і він має бути системним;

головна мета виховання - щаслива людина, мірою вихованості якої є її інтелігентність;

метою всіх педагогічних впливів системи на особистість у процесі її виховання має стати становлення життєво активного, гуманістично спрямованого громадянина, який би у своїй життєтворчості керувався національно-культурними та вселюдськими цінностями.

Мети виховання можна досягти лише при дотриманні психологічних вимог до організації виховного процесу:

виховує вчинок, а не слово. Слово лише пояснює суть вимог;

включення індивіда в особистісно значущу діяльність;

урахування домінуючої мотивації особистості при конструюванні виховного процесу;

цілеспрямоване створення емоційно збагачених виховних ситуацій;

здійснення спілкування на рівні емпатії;

обов'язкове включення індивіда у процес саморефлексії.

Loading...

 
 

Цікаве