WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Модель процесу виховання в закладах освіти - Реферат

Модель процесу виховання в закладах освіти - Реферат

Модель процесу виховання в закладах освіти

Розбудова Української держави ставить на порядок денний надзвичайно важливе та невідкладне завдання - виховання справжнього громадянина, патріота рідної землі

Усі, хто проживає в Україні, до якого б етносу вони не належали, по-перше, мусять чітко усвідомити, що альтернативи незалежності Української держави нема. По-друге, успішна розбудова Української держави залежить від кожного з нас. Лише самосвідомість, згуртованість, наполеглива праця виведуть нас у число високорозвинених країн.

Викладене підводить до думки, що найактуальнішою проблемою сучасної системи освіти, і в першу чергу школи, є проблема виховання.

На сучасному етапі розвитку системи освіти в Україні виховний процес має ряд особливостей:

спрямованість на формування всебічно розвиненої особистості учня, на його індивідуальний розвиток у рамках класно-урочної системи;

посилення українського національного компонента;

лібералізація громадської думки учнів і студентів у межах законних дій;

демократизація управління освітою;

відмова від форм і методів ідейно-політичного виховання.

Саме врахування цих особливостей дозволяє забезпечити повноцінне демократичне виховання на основі руху до демократизації всього суспільства.

Український педагогічний словник дає таке визначення категорії виховання: "Виховання - процес цілеспрямованого систематичного формування особистості, зумовлений законами суспільного розвитку, дією багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів. У широкому розумінні виховання - це вся сума впливів на психіку людини, спрямованих на підготовку її до активної участі у виробничому, громадянському й культурному житті суспільства".

Національна доктрина розвитку освіти стверджує, що держава повинна забезпечити виховання особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу, шанобливо ставиться до національних святинь, української мови, а також до історії та культури всіх корінних народів і національних меншин.

Ключовим поняттям у щойно наведених визначеннях процесу виховання є поняття особистості. Особистість є категорією для таких наук, як філософія, психологія, педагогіка, соціологія, політекономія, юриспруденція тощо.

Особистість є людським індивідом, суб'єктом взаємин, свідомої діяльності. Вона володіє стійкою системою соціально значимих рис, що характеризують індивіда як людину певного суспільства. Особистість з'являється тільки з виникненням у людини свідомості й самосвідомості.

Особистість - це соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин. Вони (властивості) формуються та виявляються у процесі свідомої діяльності та спілкування. Особистість опосередковує та визначає рівень взаємозв'язків індивіда із суспільним і природним середовищем. На відміну від індивіда, який освоює надбання попередніх поколінь, у формі образу відтворює світ і на цій підставі діє, особистість виробляє власне ставлення досвіду, прагне втілити його.

Особистість - феномен суспільного розвитку, конкретна жива людина, яка наділена свідомістю та здатністю до самопізнання. Це здатна до саморегуляції динамічна функціональна система неперервно діючих між собою властивостей відносин і дій, що складаються у процесі розвитку людини.

Особистість - системоутворююча характеристика індивіда, що опосередковує його взаємодію із соціальним оточенням і визначає стратегію його поведінки у навколишньому світі.

Особистість - соціальне утворення системи, основною характеристикою якої є її спрямованість.

Спрямованість - це інтегруюче ядро особистості, яке пов'язує різні психічні процеси індивіда з послідовністю та стійкістю її поведінки. Вона (спрямованість) включає в себе: потреби, ставлення особистості до діяльності, до інших людей, до себе самої, до природи, самосвідомість, образ власного "Я", самооцінку.

Спрямованість особистості зумовлена рядом факторів:

домінуюча мотивація - основні потреби, інтереси, ідеали, переконання, установки;

основні сенси розуміння свого місця, ролі в суспільстві;

зміст і рівень домагань (що я хочу, що можу, що я повинен);

основні стійкі цілі, задачі, перспективи.

Деталізований зміст цих факторів визначає систему цінностей і ціннісну орієнтацію особистості.

Одним з основних елементів у структурі спрямованості особистості є потреби.

Потреби є станом організму особистості, який виражає залежність від об'єктивного змісту умов її існування й розвитку. Потреби особистості обумовлені соціальною природою діяльності людини, її ігровою, навчальною, трудовою діяльністю, зумовлюють її активність і мотивацію поведінки. Вони опосередковані процесами виховання й залучення особистості до людської культури.

Автори навчального посібника розглядають три види потреб:

біогенні (їжа, спрага, моторна активність, відпочинок, статевий потяг);

психогенні (інтелектуальні, естетичні, досягнення успіху, професійні, сенсаційні, мрійництва);

соціогенні (користь іншим людям, користь іншим людям і собі, користь самому собі).

З нашої точки зору, найбільш оригінальний підхід до проблеми потреб індивідуума здійснений одним із представників "гуманістичної психології" А. Маслоу. Цей підхід дозволив автору не лише систематизувати потреби людини, а й описати їх певні властивості. А. Маслоу стверджує, що кількість різного виду потреб людини необмежена, але існує певна ієрархія потреб і в цій ієрархії слід виокремити такі:

фізіологічні потреби (органічні) - спрага, голод, дихання, статевий потяг тощо;

потреба безпеки - прагнення відчувати себе захищеним, мати притулок, позбавитися страху за особисту безпеку;

потреба в належності та любові - прагнення належати до якоїсь спільноти, бути разом з людьми, приймати участь у соціальній взаємодії, бути членом соціуму;

потреба поваги (шанування, визнання) - прагнення до компетентності, досягнення успіхів і певного соціального статусу;

пізнавальні потреби - прагнення до знань, що дозволяє багато чого вміти, розуміти, досліджувати;

естетичні потреби - прагнення до гармонії, порядку, краси;

потреба самоактуалізації (самореалізації) - прагнення до якомога повнішої реалізації себе через здібності.

Ці потреби утворюють систему семи рівнів (піраміду), вищий з яких - потреба в самоактуалізації.

Перша й основна риса всякої потреби полягає в тому, що будь-яка потреба має свій предмет задоволення.

Друга риса - уся потреба набуває конкретного змісту в залежності від того, в яких умовах і яким чином вона задовольняється.

Третя риса - потреба, здатна виникати повторно, циклічно.

Четверта риса - потреба, здатна до розвитку. Розвиток потреби відбувається шляхом зміни кола предметів, що задовольняють цю потребу.

Найбільш цікавою в піраміді потреб є потреба самоактуалізації. Самоактуалізація - це основний, а по суті - єдиний мотив людського життя. Самоактуалізація - це сукупність дій, учинків, спрямованих на задоволення всієї піраміди потреб, вона - основа розвитку та вдосконалення організму людини й особистості в цілому. Потребу самоактуалізації особистості слід розглядати як процес самореалізації особистості, як такий процес її розвитку, при якому людина звільнена від дефіциту проблем особистісного зростання. А. Маслоу стверджує, що самоактуалізацію слід розглядати як прагнення людини до самовтілення, актуалізації наявних у неї потенцій. Таким чином, самореалізацію людини слід розглядати як складову більш складного процесу - процесу розвитку особистості.

Розвиток у цілому слід розглядати як процес послідовного переходу системи з рівня з певними показниками стану на рівень з більш вагомими показниками. Для системи, яку ми назвали особистістю, цей процес включає в себе три складові:

дозрівання - зміни індивіда або окремих його функцій у процесі розвитку під дією внутрішніх уроджених причин (генетична, біологічна пам'ять);

Loading...

 
 

Цікаве