WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Моделі управління інноваційними процесами - Реферат

Моделі управління інноваційними процесами - Реферат

Доцільність контролю та оцінювання досягається за умов відбору та групування такої інформації, яка дає можливість прокоментувати протікання процесу, винести судження та прийняти відповідне рішення. Об'єктом контролю та оцінювання є не статичний елемент, а той, що знаходиться в русі та здатний трансформуватись. Це залежить від кількості даних, відстежених у процесі змін. Порівняння таких даних забезпечує об'єктивну оцінку: важливо відмітити, що один зріз дає лише цифру для контролю. Тобто контролювати можна результати, тоді як оцінювати - рух і процес. Лише співвідношення між контролем та оцінюванням інноваційного процесу забезпечує його ефективність.

Модель регіонального управління інноваційними процесами передбачає оновлення функцій управлінської діяльності.

Як бачимо, функції згруповані за такими блоками: стратегічно-цільові функції, операційно-управлінські та соціокультурні функції. До стратегічно-цільових функцій віднесені ті види управлінської діяльності, що забезпечують можливості для виявлення перспективних цілей та напрямів розвитку інноваційного середовища в освітньому регіоні: діагностична, аналітична, цільова, стратегічна, прогностична.

Блок операційно-управлінських функцій передбачає реалізацію таких видів управлінської діяльності, які забезпечують ефективний науково-методичний та організаційний супровід інноваційних процесів: проектно-програмна, суб'єктно-мотиваційна, організаційна, узгоджувально-координаційна, інформаційно-комунікативна та контрольно-оцінювальна.

До соціокультурних функцій нами віднесені ті види управлінської діяльності, які на основі набутого інноваційного досвіду, отриманого інноваційного продукту водночас впливають на розвиток освіти в регіоні та сприяють формуванню якісно вищого рівня соціокультурного середовища великого міста. Блок функцій соціокультурного спрямування складається із презентаційної та інноваційно-розвивальної діяльності.

Модель регіонального управління інноваційними процесами передбачає впровадження спеціальних технологій управління, свого роду організаційних структур управління, вибір яких залежить від специфіки нововведення, широти охопленості навчальних закладів, інформаційних контактів і компетентності суб'єктів інноваційного пошуку.

У межах регіонального управління нами були використані таки структури управління: лінійно-функціональне, лінійно-штабне, матричне, програмно-цільове, проектне, інтегративне, неформальне.

Форми організації інноваційного пошуку розглядаються в моделі як регламентована спільна діяльність суб'єктів інноваційного процесу, яка здійснюється на основі встановленого порядку. Формами організації інноваційного пошуку визначено експеримент, програмно-проектну форму, моніторинг і презентацію.

Експеримент визначено нами основною формою реалізації нововведення. Доцільність його використання полягає в необхідності відтворення нової ідеї у практиці шкільної освіти та доведення її продуктивності. Застосування експерименту дозволяє заздалегідь спланувати порядок дій, фіксувати особливості протікання процесу, вивчати результати змін. Програмно-проектна форма дає змогу комплексного підходу до планування інноваційного процесу, тобто розглядається як сукупність та ієрархія політико-управлінських дій (внутрішніх і зовнішніх), вивірених у своїй послідовності та прогнозованих за наслідками.

Застосування моніторингу в інноваційному процесі забезпечує умови для постійного спостереження за його ходом, поточними та кінцевими результатами. Організація моніторингового дослідження передбачає відбір і розробку діагностичних методик, адекватних упровадженому нововведенню. На основі моніторингових даних здійснюються аналіз і корекція, обґрунтовується доцільність масового поширення інноваційного продукту, виявляються нові перспективні ідеї розвитку шкільної освіти.

Форма презентації, яка у практиці роботи отримала назву "семінар-презентація", розглядається нами як засіб багатостороннього зв'язку й обміну інформацією під час заходу. Ефективність цієї форми залежить від уміння суб'єктів інноваційного пошуку презентувати досвід і результати своєї діяльності. Основні елементи сценарію семінару-презентації: визначення мети, передбачення та аналіз якісного складу аудиторії, яка буде брати участь у семінарі, розробка плану основного виступу, підготовка та вибір варіантів використання візуально-демонстраційних матеріалів, письмовий виклад виступу, передбачення запитань і варіантів відповідей.

Під час дослідження та розробки моделі регіонального управління інноваційними процесами ми звернули увагу, що нововведення вступають в активну взаємодію із соціально-культурним середовищем регіону: їх упровадження викликає інтерес, формує установки, цінності, стереотипи, а також нові запити мешканців столиці щодо освіти школярів. Тому нами обґрунтовано положення про інноваційне середовище як складову системи загальної освіти регіону, як комплекс соціально-культурних і психолого-педагогічних чинників, спеціально організованих педагогічних умов забезпечення інноваційних перетворень, результатом взаємодії з якими є розвиток особистості. Наше визначення є родовим від загального поняття "освітнє середовище", й запропоновано В. Ясвіним, яке розглядається як система впливу та умов формування особистості за даним взірцем, можливості для її розвитку, що знаходяться в соціальному та просторово-предметному оточенні.

У широкому регіональному контексті інноваційне середовище є тією соціально-педагогічною сферою, що сприяє формуванню освітньої політики та освітньої культури, виступає об'єктом інноваційної діяльності педагогів, забезпечує різноманітність освітніх потреб та інтересів. У вузькому значенні інноваційне середовище - це результат змін освітньої культури в навчальному закладі.

Основним принципом структурування інноваційного середовища є принцип керованого переходу від стихійної організації інноваційного пошуку до формування нових соціально-педагогічних умов управління інноваційним розвитком шкільної освіти.

Отже, інноваційне середовище формується за такими параметрами: стратегічна спрямованість, широта охопленості, інтенсивність, формалізованість, упорядкованість, когерентність, інформативність, професійність, соціально-культурна активність.

Виявлені параметри в загальному контексті розкривають: визначеність перспектив стратегії розвитку освіти регіону (ЗНЗ); включеність педагогів, учнів, батьків, громадськості до реалізації нововведень, залучення інших освітніх процесів та явищ; міру насиченості інноваційного середовища різними чинниками, умовами, впливами в концентрованому вираженні; надання інноваційним процесам загальноприйнятої форми (розробка програм, концепцій, використання діагностичних методик); рівень керованості змінами в освіті; гармонійність інтеграції інноваційного середовища із запитами та потребами особистості; рівень інформаційного насичення; інноваційну компетентність педагогів для змін; здатність впливати на соціокультурне середовище регіону.

Інноваційне середовище активізує професійну ініціативу педагогів, дає можливість подолати межу у сприйнятті нового та стереотипи професійного мислення. Оскільки джерелом розвитку інноваційного середовища є інноваційні процеси, то освітнє середовище регіону загалом збагачується поліваріантністю. Для педагогічної практики це дає можливість вибрати, трансформувати існуючий інноваційний досвід, а також продукувати, алгоритмізувати власні педагогічні ідеї.

Тому результатом моделі регіонального управління інноваційними процесами є розвиток готовності педагогів до професійної діяльності в умовах перманентних змін, рівень якої, у свою чергу, впливає на ефективність упровадження нововведень і формування інноваційного середовища.

Loading...

 
 

Цікаве