WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Мовленнєва робота на уроках - Реферат

Мовленнєва робота на уроках - Реферат

За орієнтовною схемою-аналогом можна складати веселі римовані нісенітниці, які є узаконеними варіантами нонсенсів. Діти, за спостереженнями Дж. Родарі, швидко опановують техніку складання веселих нісенітниць. Структуру такої нісенітниці легко калькувати. Перша операція - вибір героя (хто це?). Друга операція - визначення риси характеру або зовнішнього вигляду. Третя операція - реалізація присудка - дієслово (що робив або зробив). Четверта операція - добір кінцевого епітета. Спочатку потрібно обрати головних героїв, використовуючи іменник і числівник. Один учень може назвати числівник, а інший - прикметник. Утворене таке словосполучення - п'ятсот лікарів. Треба назвати прикметники. Якими можуть бути лікарі? Наприклад, великі, веселі, пузаті. Що вони робили і де? Треба придумати дієслово та вказати місце (будь яку частину мови), де відбувалась дія - сиділи в кума в хаті. Придумаємо кінцевий епітет - такі всі веселі й пузаті. Діти з великим задоволенням складають багато іронічних або смішних віршиків, використовуючи ті частини мови, які вони вивчають на уроці.

На уроках з розвитку мовлення впродовж кількох хвилин (не більше 3-5-ти) доречно навчати учнів розв'язувати винахідницькі завдання. Це робиться з метою навчити дітей правильно описувати (проговорювати) свої дії та застосовувати добре відомі їм дії в новій ситуації. Тобто діяти за аналогією та проговорювати свої дії. Слід стежити за тим, щоб діти давали вичерпні, розгорнуті дії. Наприклад, дітям можна пропонувати таке питання: що ми можемо зробити, щоб ручки сумки не тиснули нам на руки, коли ми несемо щось тяжке?

Комбінувати мовний матеріал - це значить поєднувати букви та склади у слова, слова в речення, речення в тексти, кілька текстів - у новий текст, що має кілька сюжетних ліній. Для утворення оригінального словосполучення, речення, тексту потрібно знаходити зв'язки між такими словами, що на перший погляд не мають нічого спільного. Трохи подумавши, учні обов'язково знаходять асоціації, за якими їх поєднують. Необхідно слідкувати при цьому, щоб складені конструкції були змістовними. Пропонуючи завдання, спрямовані на вміння комбінувати, необхідно наголошувати, що саме комбінується (які частини слова, частини мови). Наприклад, якщо на уроці вивчаються прийменники, то ці слова треба комбінувати за допомогою прийменників.

Учень над гойдалкою.

Учень на гойдалці.

Учень під гойдалкою.

Складання комічної історії - це наступний вид вправ на комбінування. Головне у складанні таких історій - показати учням, як можна руйнувати стереотипи. Щоб досягти комічного ефекту, потрібно скомбінувати героя розповіді та ситуації, в якій у житті він ніколи не опиниться.

Учні початкових класів здатні аналогізувати й комбінувати. Рекомендуємо їм і вправи на реконструювання. Після кількох разів прочитання й аналізу оповідання дітям пропонується його реконструювати. Можна замінити головного героя оповідання. Скажімо, в оповіданні йшлося про учня першого класу, як він не хотів учити уроки й отримав двійку. Ми замінимо героя (скажімо, буде дівчинка Аня, яка дуже любила ходити до школи та була відмінницею).

Дж. Родарі пропонує змінювати відомі сюжети. Це допоможе учням навчитись придумувати власні розповіді й казки, а за допомогою цієї розповіді знаходити вихідну точку для нової розповіді.

Можна реконструювати слова, які "загубили" букви, загублені букви повинні бути на якесь правило ("і чи и", "е чи і"). Під реконструкцією розуміють ще і зміну слів, сюжетів тощо. До всіх прикметників можна додати префікс "най-" і прочитати відомий текст у новому вигляді.

Педагогічний досвід В. Сухомлинського теж став багатогранною та глибокою спадщиною, що значною метою визначила погляди сучасних дослідників творчої мовленнєвої діяльності. Педагог переконував, що поетична творчість доступна кожному і не є привілеєм особливо обдарованих, що вона - таке саме закономірне явище, як малювання, через яке проходить кожна дитина. У своїх творах В. Сухомлинський неодноразово підкреслював, що дитяче бачення світу - це водночас своєрідна художня творчість. "Казка, гра, фантазія - це животворне джерело дитячого мислення, благородних почуттів і бажань. Воно стає сферою духовного життя дитини, засобом вираження думок і почуттів - живою реальністю мислення. Під впливом почуттів, що пробуджують казкові образи, дитина вчиться мислити словами". Він учив дітей вдивлятись у навколишній світ. Таким чином, у кожного пробуджувався інтерес, без якого немає радості пізнання, радості наукового відкриття. Кожному педагогу треба вірити в те, що кожна дитина розумна, талановита по-своєму, однак у кожної дитини думка розвивається своєрідним шліхом.

Базовою основою словесної творчості є розвиток мовного чуття - тонкого, уважного, вдумливого ставлення до слова, рідної мови. Слово вчить бачити, відчувати, захоплюватись. Завдання вчителя полягає в тому, щоб у душі кожної дитини жило чутливе слово. Мовлення дітей, яке не розвивається на основі конкретного образного бачення світу, є засушеною квіткою. А коли дитина зрозуміє, відчує красу рідного слова, вона проймається любов'ю до мови. Отже, кожний урок рідної мови має нести в собі позитивний заряд, повинен бути насичений красою, любов'ю, радістю. А особливо уроки розвитку зв'язного мовлення, на яких діти вчаться висловлювати свої почуття, думки, будувати речення, писати перші твори.

Для всебічного розвитку творчих здібностей, стійкого інтересу до навчальної діяльності необхідне використання на уроках загадок, шарад, кросвордів, прислів'їв. Треба так організовувати роботу учнів, щоб на уроці були присутні і фронтальна, й колективна, і групова, й парна, й індивідуальна робота, учні мають уміти користуватись не лише підручником, а й додатковою літературою.

Обов'язковою умовою розвитку здібностей та обдарувань дитини, зокрема у творчій діяльності, є її активність під час навчання. На жаль, сьогодні навчання в загальноосвітній школі часто зводиться до механічного запам'ятовування конкретних способів дій, правил, які учень пригадує лише під дією тих умов, які були під час запам'ятовування. За цим механізмом діти отримують певні знання та вміння, які потім використовують для розв'язання типових завдань. Унаслідок такого навчання лише деякі учні за сприятливих умов досягають творчого рівня. Орієнтація на розвиток учня як активної особистості потребує від учителя нових дій, які б сприяли розвитку творчих здібностей молодших школярів. Саме така діяльність принесе задоволення, яке стане джерелом енергії та натхнення. Оскільки важливим психологічним аспектом формування самостійної активності суб'єкта є мотивація, а одним із постійних сильних мотивів активності дитини є інтерес, то для розвитку творчих здібностей учнів рекомендовано використовувати такі методи та прийоми, які б зацікавлювали дітей, викликали в них бажання спробувати свої сили, забезпечували необхідний для творчої діяльності стан дитини (натхнення), активізуючи її емоції. Тому діяльність учня слід організовувати як процес розв'язання творчих завдань різного рівня, наповнених особистісним змістом. Така робота сприятиме пробудженню творчих сил учнів, стимулюватиме розвиток творчих здібностей і перетворюватиме активність і творчість у природний стан. Такі підходи застосування мають ураховувати особливості дітей молодшого шкільного віку, залучати їхні емоції до процесу творчості, спонукатиме учнів відображати свій чуттєвий досвід у повному обсязі, даватиме можливість самостійно творити.

Як відомо, ні мотиви, ні потреби безпосередньо не регулюють діяльність учнів, вони реалізуються за допомогою педагогічних стимулів. Дії вчителя під час організації дитячої творчості мають обмежуватись інформуванням, інструктуванням, навіюванням, сприянням створенню мотивуючої ситуації, впливом власного прикладу творчої діяльності. Ефективним педагогічним стимулом самостійної творчої активності учнів може стати використання емулятивного (від лат. emulation - змагання) потенціалу творчого процесу. Саме змагання часто забезпечує той стан, у якому дитина активізує свої внутрішні резерви, щоб досягти успішних результатів. Слід зауважити, що для розвитку творчих здібностей стимуляцію механізмів лідерства в ситуації змагання слід використовувати обережно: не бажано влаштовувати змагання між учнями. Прагнення "позмагатися" з видатними митцями, довести іншим свої можливості може забезпечити високу результативність творчого процесу.

Таким чином, творчою є кожна особистість, яка прагне до самовираження в цілеспрямованій діяльності, критеріями якої є оригінальність і новизна. Відповідно до освітньої галузі "Мова та література" Державного стандарту початкової загальної освіти галузь "Українська мова" будується за такими змістовими лініями: мовленнєвою, мовною, соціокультурною. Одним із завдань соціокультурної змістової лінії є написання творчих робіт. Початкова освіта як складова частина загальної середньої освіти спрямована на всебічний розвиток дитині, який включає розвиток творчого потенціалу. Оскільки необхідною передумовою формування творчої особистості є розвиток її творчих здібностей, важливим питанням постає дослідження структури творчих здібностей, процес їх розвитку та закономірностей перебігу з раннього віку впродовж усього навчально-виховного процесу. Творчі здібності - це стійкі індивідуально-психологічні властивості особистості, які є необхідною внутрішньою передумовою її успішної діяльності, зокрема творчої. Природною основою їх виникнення й функціонування є такі задатки, як анатомо-фізіологічні особливості мозку й нервової системи. Творчі здібності, як і інші здібності, формуються в діяльності, зокрема у процесі навчання, та зумовлюють кількісні та якісні показники знань, умінь і навичок. Важливим є те, що творчі здібності мають загальний характер, тобто сформовані в певній галузі, можуть використовуватись і в інших видах творчої діяльності.

Дидактичні ігри, з одного боку, сприяють формуванню уваги, спостережливості, розвитку пам'яті, мислення, самостійності та ініціативності. З іншого, розв'язують чітке дидактичне завдання: сприяють засвоєнню нового матеріалу чи повторенню та закріпленню вивченого, формуванню навчальних умінь і навичок. Гра стимулює пізнавальну активність учнів, викликаючи в них позитивні емоції у процесі навчальної діяльності, сприяє розвитку асоціативного мислення та фантазії.

Loading...

 
 

Цікаве