WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Методологія управління в закладах освіти - Реферат

Методологія управління в закладах освіти - Реферат

Методологія управління в закладах освіти

Розвиток напряму управління в педагогічній науці розпочався у другій половині XX століття. Це напрям педагогіки, який вивчає аспекти управлінської діяльності в освітніх закладах. Пропонуємо ознайомитися з нещодавно виданими монографіями, присвяченими цим питанням

Кожне з представлених видань розглядає феномен педагогічного управління під певним кутом зору. Перша монографія пропонує використовувати у процесі управління системний підхід, стверджуючи тим самим суб'єкт-об'єктну парадигму управлінської діяльності. Інша - спирається на особистісно зорієнтовані управлінські технології, що визначають суб'єкт-суб'єктну парадигму управління. Діалектичне поєднання цих двох напрямів дає керівнику потужний інструмент внутрішньошкільного управління, збагачує методологію управлінської діяльності.

Прокопенко А. І. Наукові основи управління в системі освіти: Монографія / А. І. Прокопенко; Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. - Харків, 2005. - 304 с.

У монографії, що складається з шести розділів, визначаються теоретико-методологічні засади управління закладом освіти. Автор підкреслює, що вивчення роботи закладів освіти продемонструвало, що керівники розробляють засоби управління емпірично, без належного наукового обґрунтування. У той же час більшість існуючих наукових робіт з управління в системі освіти віддзеркалюють лише окремі сторони управління. З огляду на це необхідним є широке контекстне вивчення управління як напряму науки, визначення предмета, функцій, сутності, принципів, змісту тощо. Тому автор ставить перед собою глобальну мету - розроблення концептуальних засад соціального управління в освіті.

Напрям управління в педагогічній науці є достатньо молодим, тому на даному етапі свого розвитку він потребує вибору необхідної сукупності підходів для свого дослідження. У першому розділі книги автор, спираючись на сучасні тенденції інтеграції наукового знання, підкреслює необхідність використання у процесі досліджень управлінських процесів та явищ знань з таких наук, як філософія, психологія, соціологія, що зробили свій внесок у визначення об'єкта, предмета, завдань, методів дослідження. Перспективним напрямом вивчення проблеми управління в педагогічній системі є залучення культурологічних знань.

За думкою автора, окреме місце у формуванні методологічного апарата напряму управління в педагогічній системі належить кібернетиці - науці про загальні закономірності процесів управління, що у другій половині XX ст. зробила вагомий внесок у розвиток як технічних, так і гуманітарних наук, зокрема педагогіки.

Кібернетика встановила, що управління притаманне лише системним об'єктам. Загальна структура кібернетичної системи включає об'єкт управління та орган управління, між якими існують прямі та зворотні зв'язки. Невід'ємною рисою процесу управління є направленість на впорядкування системи. Структура системи визначається розміщенням і взаємозв'язками її елементів або частин при виконанні їхніх функцій. Зазвичай структура залежить від розміру системи та її складності. Розмір системи характеризується не лише кількістю її елементів, а й зв'язками між ними. Щодо складності, то вона визначається різноманітністю, неоднорідністю властивостей елементів та різною якістю зв'язків між ними (прямі, зворотні, нейтральні тощо).

Кібернетика ввела до наукового обігу таке поняття, як системний підхід. Системний підхід - це сукупність методологічних принципів і положень, які дають змогу всебічно розглядати систему як одне ціле з узгодженим функціонуванням усіх її елементів. Системний підхід базується на основних принципах - кінцевої мети, єдності, зв'язності, модульної побудови, ієрархії, функціональності, розвитку, децентралізації, невизначеності. У методологічному відношенні системний підхід базується на ідеях цілісності, цілеспрямованості, організованості об'єктів управління, їхній внутрішній активності й динамізмі.

Системний стиль наукового мислення укорінився спочатку у сфері технічних наук, але з часом почав розповсюджуватись і на гуманітарну галузь знань, що помітно на прикладах культурології, філософії, педагогіки, соціології, економіки тощо. У культурології об'єктом вивчення стала система "Природа-людина-діяльність-суспільство-культура", почали використовуватись методи моделювання, прогнозування тощо. Поняття "система", "елемент", "управління", "структура" та інші стали філософськими категоріями. У соціології предметом науки стала соціальна система, в економіці - економічна система виробництва, регіону, держави тощо.

Педагогічні системи є різновидом соціальних систем. Кожна соціальна система функціонує згідно з метою, характеризується ієрархічною будовою та наявністю управління. Метою педагогічної системи є навчання, виховання, розвиток, соціалізація особистості. Кожна педагогічна система має ієрархічну будову: індивідуальна педагогічна система, система учнівського колективу, сукупності колективів, усього навчального закладу.

Автор присвятив свою монографію аналізу феномена педагогічного управління з використанням методології системного підходу. В його контексті автор з'ясовує зміст таких базових понять, як об'єкт і суб'єкт управління в педагогічній системі. Він намагається довести, що науковий напрям управління в педагогічній системі має об'єкт - організовану діяльність педагогів та учнів у цій системі, і предмет - механізм процесу навчання, який полягає в управлінні навчальною діяльністю. Відповідно до цього, суб'єктом управління є вчитель, педагог.

Педагогічна система закладу освіти належить до складних, тому що вона має багато компонентів (колективи педагогів, учнів), зв'язків між ними, характеризується наявністю кількох процесів (навчання, виховання тощо), які не є детермінованими, описуються багатьма критеріями й обмеженнями. Функціонування педагогічної системи здійснюється за законами управління: необхідної різноманітності, зворотного зв'язку, екстремальності, зовнішнього доповнення, цілого й частини.

Обґрунтовуючи з точки зору системного підходу склад категорійного апарата напряму управління в педагогічній системі, автор пропонує оперувати такими фундаментальними поняттями-категоріями, як педагогічна система, педагогічний процес, педагогічне управління, спільна діяльність, пряме управління, співуправління, самоуправління, що характеризують закономірні, сталі, суттєві зв'язки та відносини в педагогічній системі.

Другий розділ монографії автор присвятив практичному застосуванню системного підходу у вивченні навчальної діяльності учнів, яка в рамках цього підходу розглядається як об'єкт педагогічного управління.

На відміну від сучасної педагогічної теорії, де компоненти педагогічної системи (зміст, методи, форми та ін.) розглядаються безвідносно до вирішення проблеми формування діяльності учня, автор пропонує застосовувати саме діяльнісний підхід як найбільш ефективний та перспективний. Автор розглядає навчальну діяльність учнів як взаємопов'язану систему діяльностей, що складається з окремих діяльностей - орієнтованої, пізнавальної, перетворювальної, контрольно-корекційної тощо.

Результатом системного аналізу навчальної діяльності є побудова її моделі. Офіційна педагогічна наука сьогодні у процесі вибору принципів, змісту, методів і форм та при обґрунтуванні рішень, що приймаються в педагогічній ситуації, не оперує моделлю навчальної діяльності учнів. Вона спирається лише на модель традиційного навчання, що декларує засвоєння готових знань, відчужених від діяльності. Автор у контексті системного аналізу намагається побудувати нову модель, описати критерії її ефективності (оптимальності), а також визначити її обмеження (матеріальні, часові, інтелектуальні). Обґрунтована автором модель навчальної діяльності представлена у вигляді спрямованого графа, який містить такі компоненти: суб'єкт, потреби, мотиви, цілі, завдання, дії, операції, результати, умови їх досягнення. Підкреслюється важлива роль чинника особистісної рефлексії у процесі навчання. Автор доводить, що завдяки її наявності учень виступає не тільки об'єктом управління з боку педагога, а й суб'єктом самоуправління у процесі навчання.

Розширюючи площину системного аналізу, третій розділ своєї книги автор присвятив розкриттю категорії педагогічного управління як управління всією сукупністю педагогічних процесів, таких як навчання, виховання, розвиток, соціалізація особистості. Розглядаються сутність, структура, функції педагогічного управління.

Автор формулює загальні філософські й галузеві принципи управління в педагогічній системі. Принципи об'єктивності, системності, комплексності описують сталий стан об'єкта, фіксують його властивості та відношення. Принципи детермінізму та історизму переводять увагу дослідника на аналіз процесів, виявлення змін, установлення закономірностей.

Loading...

 
 

Цікаве