WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Методичні матеріали дитячо-юнацької організації - Реферат

Методичні матеріали дитячо-юнацької організації - Реферат

Методичні матеріали дитячо-юнацької організації

Час настав "учора". "Не доведи... вам жити в епоху змін", - каже східна мудрість. Але ми живемо і не можемо вибрати собі іншу. Ця епоха стала для нас переломною не тільки в галузях економіки, політики та права, вона вдарила й по освіті

Ще, на жаль, не прийшов час, коли догмати традиційної радянської освіти поступляться місцем усепоглинаючим ідеям співробітництва та творчості. Але цей час наближається, тому що вже поставлена під сумнів ідея дисципліни та покарань, і все частіше й частіше у ЗМІ зустрічаються висловлення "Не можна навчити, можна навчитись" і "Людині робить добре тільки той, хто хоче робити", тому що все більше й більше педагогів сприймають дитину не як "недо-дорослого", а як повноцінну людину, й не прагнуть розділити освіту на навчання та виховання.

І все частіше й частіше звучать слова: "вільна освіта", "дитяча самостійність", "самоврядування".

Школа - дуже громіздкий механізм. Громіздкий і тому - інертний. І ця інертність - заслуга не тільки чиновників від освіти, а й відсталості нашого мислення. Як приємно проголошувати слова Корчака: "Не бажаючи, щоб він помер, не даємо йому жити" та почувати себе при цьому прогресивним і людяним, і як важко при цьому не схопити за руку власне чадо, котре несеться щодуху бетонними сходами! Як важко подекуди зупинитись і не сказати: "Який ще там шкільний турзліт, ти ще математику не зробив".

Але ми будемо мінятись, щоби зберегти або відродити розуміння цими людьми загадкової країни "дитинство". І будуть мінятись педагоги, якщо вони хочуть бути Педагогами, а не предметниками, і будуть мінятись керівники, щоб їхні школи дійсно "сіяли розумне, добре та вічне".

І починати мінятись треба вже "вчора"! Нехай потихеньку, нехай не скрізь, але хоча б маленькими острівцями в морі педагогічної індустрії, хоча би просто зі шкільної газети чи спільного чаювання вчителів та учнів. Але починати треба!

Острівець творчості. Складно сказати, коли ж виникла дитячо-юнацька організація "Острів скарбів", чи в 96-му, чи в 93-му або ще раніше. А може, це й не організація зовсім, а просто якась спільнота людей, які щось роблять разом? Ніхто, ані діти, які заглядають на перервах в острівний підвал, ані старші інструктори (як називають тут студентів і вчителів - остров'ян) зрозумілої відповіді дати не можуть. Але можна поставити запитання й простіше...

- Чому готую казку для малят? Просто мені це подобається.

- Що значить "хто сказав і кому потрібно"? Їм і потрібно - першокласникам. А не казав ніхто, зібрались і вирішили. І, тим більше, хто її буде готувати, якщо не ми?

- Чому не знаю? Знаю! Адже я молодший інструктор, моя задача зробити так, щоб діти самі придумали кругосвітку.

Діти поки не можуть чітко сформулювати, що ними рухає, чому вони приходять в організацію, чому залишаються в ній, навіть будучи студентами. Дійсно, складно відповісти на запитання: "Як ти живеш?". Для цього необхідно вийти з контексту власного життя та подивитись на себе з боку. А "Острів" - це дійсно ціле життя або, точніше, спосіб життя.

Основа цього образу - острівні закони, але ці закони не догма. Щорічно практично всі закони піддаються на загальних зборах критичному аналізу. Міняються формулювання, народжуються нові, але протягом майже десятиліття суть законів залишається незмінною - поважай у людині Людину. Та й не закони це, строго кажучи. За невиконання дійсного закону настає покарання, а в "Острові" порушення закону вже є покаранням. І це покарання людина призначає собі сама, тому що, порушивши острівний закон, вона насамперед образила себе.

Але зовсім не закони залучають в організацію дітей. Заглянувши в будь-який довідник із психології, нескладно визначити основні потреби підліткового віку: спілкування та самореалізація. І де, як не в різновіковому колективі, у традиціях якого вже вкоренилась інтенсивна діяльність, можливо задовольнити ці потреби? Тут ніхто не знає, як треба, тут кожна нова справа - це відкриття. І нехай не ховає старшокласник посмішку від того, що молодші діти ось уже в який раз заново придумували нову форму проведення творчої справи "кругосвітка", він уже знає, що сьогоденна творчість - це "коли ти сам", але не "коли тобі сказали". Він уже визначив свою роль в організації - роль помічника молодшим і творця нового з однолітками. Він уже зрозумів, як і багато хто його з попередників, що дійсне спілкування можливе тільки через діяльність, але поки не скаже нікому про своє маленьке відкриття, а підсяде та допоможе реалізувати молодшим їх "щойно придуману кругосвітку".

Старшокласники (або ж молодші інструктори) підтримують свободу творчості молодших, інакше їм буде важко сформувати в собі поважне ставлення до праці та творчості інших людей. Один з острівних принципів каже: "Будь-яка ідея гідна бути вислуханою й обговореною". Але не принципи визначають подібне ставлення. Старшокласники діють так майже на інтуїтивному рівні, це визначається острівною атмосферою. І ось молодий остров'янин, який п'ять хвилин тому і слухати не став би однокласника, раптом зацікавлюється його ідеєю й навіть підтримує та розвиває її. Може, це обумовлюється тим, що інструктори завжди з увагою ставляться до всіх, нехай навіть найбільш марних, ідей, або тим, що коли говорить один, усі інші мовчать? А якщо хтось помиляється й упирається у своїй омані? Що ж, будь ласка! Кожний має право розбити собі чоло або спіткнутись, але при цьому, упавши, відразу побачить протягнуту руку.

Як усе налаштовано. Так само як й інші остров'яни, педагоги "Острова скарбів" постійно "винаходять велосипед". Пробують різні форми роботи, описані іншими педагогами, поважаючи в дитині Людину, розробляють нові методики, асимілюють старі. У результаті постійних пошуків на дійсний момент склалась така картина.

Потрапляючи до організації, дитина вибирає, в яку з існуючих структурних одиниць вона хоче вступити. Вона вільна у своєму виборі, вона може піти туди, де їй здається найбільш цікаво й затишно, а може створити нову структурну одиницю. Це може бути "п'ятірка" - різновікове об'єднання від 3-х до 7-и осіб, основною діяльністю якої є участь у системі ЧТД (чергування традиційних доручень, методика, розроблена засновником фрунзенської комуни Ігорем Івановим), може бути профільний загін чи рада справи. Профільні загони, на відміну від "п'ятірок", постійно займаються вузькоспрямованою діяльністю, наприклад, загін журналістики займається протягом року випуском газет та іншої друкованої продукції, театральний - організацією концертів і постановкою спектаклів, рольовий - розробкою та проведенням рольових і ділових ігор тощо.

Якщо профільні загони та "п'ятірки" - це постійно діючі об'єднання, то ради справ збираються спеціально для підготовки чергового заходу. І після проведення й аналізу справи розпадаються. При цьому остров'янин може як бути членом ради справи, так і брати участь у "п'ятірці" чи профільному загоні. Міру своєї участі й відповідальності кожний вибирає собі сам. Оперативне управління справами "Острова" здійснює рада чергових командирів, які переобираються кожного місяця, а більш довгострокові рішення про життя організації приймає рада посвячених, що складається з найбільш досвідчених остров'ян.

Структура "Острова" не постійна: за час існування організації "п'ятірки" (а разом з ними й системи ЧТД) "умирали" та "народжувались" близько п'яти разів, у різні роки функціонували різні профільні загони, недавно виникла ідея доручити виконавчу владу в "Острові" президенту. Організація постійно міняється, а значить, живе!

Не заважайте бути щасливим. Відомий німецький філософ і педагог, засновник вальдорфської школи Рудольф Штайнер казав, що школа, зорієнтована на потреби та проблеми конкретних дітей і йде від дитини, в якій дитина буде не тільки вчитись, а і жити повним життям, випустить зі своїх стін здорових, зацікавлених повноцінних людей і тим самим виконає своє справжнє призначення: бути могутнім фактором позитивного розвитку суспільства та культури.

Loading...

 
 

Цікаве