WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Методи вивчення та структура культури організації - Реферат

Методи вивчення та структура культури організації - Реферат

Кожній організації та її співробітникам важливо усвідомити сенс своєї діяльності. Для людини це пов'язано з більш широким поняттям сенсу життя.

Сенс життя - поняття, властиве всякій світоглядній системі, яка обґрунтовує моральні норми й цінності, показує, в ім'я чого необхідна діяльність, що пропонується ними.

В. Франкл доводить, що прагнення пошуку реалізації сенсу свого життя є вродженою мотиваційною здатністю людини як особистості, незалежно від інтелекту, освіти, характеру, релігійності тощо. Багато фахівців з організації й управління також відзначають важливість задоволення потреби людей у тому, щоб їхня діяльність була осмисленою.

У літературі є численні визначення поняття культури взагалі та культури організації зокрема. Деякі з них виділені в рамках. Кожне з цих визначень краще відбиває той чи інший аспект культури, є більш-менш повним.

Заслуговують уваги докладні визначення культури в роботах сучасних культурологів, з огляду на те, що культурологія - це метатеорія стосовно прикладної культурології. Так, наприклад, у статті А. Флієра міститься визначення: "Культура (від лат. - оброблення, виховання, освіта, розвиток, шанування) - сукупність штучних порядків та об'єктів, створених людьми на додаток до природних, заучених форм людської поведінки та діяльності, отриманих знань, образів самопізнання та символьних позначень навколишнього світу". Далі згадується, що культура втілена в "системах соціальних цілей, цінностей, правил, звичаїв, соціальних стандартів, технологій соціалізації особистості та відтворення співтовариств як стійких функціональних цінностей". В іншій книзі цей самий автор наводить стислі відомості про сутнісні й функціональні характеристики культури.

Нижче наводиться визначення культури організації, котре пропонується у стосунку до задач, розглянутих у цьому матеріалі, що враховує вимоги образно-аналітичного вивчення культури. Його особливості такі:

1. Приймаючи позицію системного підходу, можна стверджувати, що КО є системою. Із цим пов'язане уявлення про цілісність культури, з одного боку, та можливості її якоїсь структуризації, з іншого. При цьому вважається, що структура КО - це її складові, взаємозв'язки між ними, а також зв'язки із зовнішнім середовищем, причому кожна складова, у свою чергу, може бути структурована. Таким чином, КО це багаторівнева система. Разом із тим межі складової цієї системи окреслені нечітко, нерідко перетинаються одна з одною, присутні усвідомлені та неусвідомлені явища, як синтетичне образне знання, так і аналітичне логічне знання.

2. Можна дати перелік складових КО чи аспектів її розгляду, що були визнані найбільш важливими для розглянутих задач, наприклад, за результатами експертизи. Однак уважається, що цей перелік можна звузити, розширити чи для інших задач представити інакше, тобто визнається множинність опису.

Можна уявити собі, що КО - це поліедр, просторовий багатогранник (рис.), грані якого бажано хоча б оглянути і для кожної задачі вирішити, які із граней корисно й можливо описати та оцінити. Якщо освітити цей багатогранник одним джерелом світла, то найбільш помітними будуть одна чи невелика кількість граней, так само, як у кожній культурі для кожного сполучення умов існує одна чи невелика кількість домінуючих сторін чи аспектів культур. Частина граней неминуче опиниться в тіні та залишиться неописаною.

3. У переліку складових культури на першому місці не випадково поставлена підсистема цінностей. У широкому сенсі цінності - це все те, що людина особливо цінує в житті й, зокрема, у праці, і тому є джерелом мотивації її поведінки. Серед них можуть бути виділені ті цінності, що являють собою деякий ідеал, еталон належного (високі загальнолюдські цінності), а також цінності самореалізації, особистісного розвитку. Цінності тільки тоді стають цінностями організації, коли вони сприймаються більшістю співробітників.

Поведінка обумовлюється не тільки цінностями, а й уявленнями, звичаями, нормами поведінки, установками, очікуваннями, впливом середовища. Однак ми маємо на увазі розвивати насамперед ціннісну теорію культури організації, тому що саме цінності, будучи найбільш усвідомленими формуваннями, пов'язані з прийняттям довгострокових рішень, стратегічним управлінням, гуманізацією діяльності, значеннєвим полем культури.

Відзначимо, що наведена раніше система цілей організації (див. таблицю) є результатом подальшого усвідомлення та конкретизації цінностей груп людей, причетних до діяльності організації, - її власника й керівника, споживачів товарів і послуг, співробітників організації, постачальників тощо.

4. У широкому сенсі культура - це всі штучні духовні та матеріальні об'єкти, створені людиною (артефакти). Звичайно, мається на увазі не сума цих об'єктів, а їх якість - рівень і різноманіття. Якщо це так, то з погляду культури організації, наприклад, не важливо, скільки комп'ютерів має навчальний заклад, але важливо, яка частина з них нового покоління, якою мірою вони оснащені прикладними програмами, яку якість забезпечують, наскільки вони інтенсивно використовуються, є безпечними для учнів тощо. Усе це охоплюється поняттям "технологічної культури". Не розглядаються також усі питання організації та управління в організації, багаточисленні прийоми управління, а лише її концепція - "управлінська культура".

Відповідно до запропонованого визначення управлінська або, як часто її називають, організаційна культура - не синонім культури організації, а її складова частина. Справді, управління кимсь або, тим більше, перебувати під керівництвом когось не може бути сенсом діяльності людей певних психологічних типів. Підміна понять, що існує, обумовлена історично та пов'язана з підвищеною увагою до менеджменту в індустріальну епоху, однак не узгоджується з пріоритетом особистості, образом людини-новатора в постіндустріальну, інформаційну епоху. Запереченням проти зазначеної підміни є захист культури і, навпаки, - згода з такою підміною означає приниження культури.

5. Стверджується, що оцінювати КО можна тільки для певних задач, умов і часу. У загальному випадку не може існувати "доброї" чи "поганої" культури. Культура кожної організації своєрідна, характерна тільки для неї. Вона унікальна, як особистість людини, а тому вимагає розуміння та поваги.

6. У культурі виявляються багато полярних властивостей, протилежності:

суб'єктивне - об'єктивне;

загальне - частка;

ідеальне - матеріальне;

усвідомлене - неусвідомлене;

творче - логічне;

динамічне - статичне;

новаторське - традиційне;

упорядковане - хаотичне;

формалізоване - неформалізоване тощо.

Відповідно до відомого закону діалектики можна обговорювати єдність і боротьбу цих протилежностей, але в рамках розглянутої задачі доцільно говорити про їх взаємодію та баланс. Ці питання будуть по можливості розкриті в подальшому при описі складових КО.

Жодне визначення культури взагалі й навіть КО зокрема не може вичерпати предмет розгляду. Воно є кінцевим, а культура, як феномен, пов'язаний із людиною, нескінченна. Більш-менш чітке, логічне визначення культури правомірно розглядати як словесну текстову модель.

Під моделлю прийнято розуміти ідеалізовану, а виходить, спрощену систему знаків чи об'єктів, що відтворює істотні властивості групи об'єктів-оригіналів, явищ, процесів. Моделювання передбачає абстрагування від деяких другорядних властивостей конкретних об'єктів. Далі будуть використовуватись математичні, графічні та табличні моделі. Якщо образний опис - це прояв ідеографічного (від ідеограма, тобто письмовий знак, що позначає певне поняття - Ред.) підходу, то розробка моделі - етап номотетичного (від номограма, тобто спеціальне креслення, яким зображається функціональна залежність між величинами - Ред.) підходу. Повернувшись до наведеного раніше тексту, можна сказати, що висловлення про культуру Й. Бродського та Р. Рюттінгера є образними описами ("переплетення бахроми", "хмара", "м'яке, котре стає твердим"), а визначення Е. Штейна, К. Камерона й О. Виханського - скоріше текстовими моделями.

На початку введення до спецкурсу, присвяченого досить новій сфері, бажано описати історію формування цього знання. Зробити це досить важко, тому що теорія КО, як багатоаспектна, інтегрована теорія, спочатку розроблялась у рамках багатьох дисциплін: психології, соціології, культурології, теорії організації та управління. При цьому використовувались досягнення філософії, математики, символіка й емблематика, теорія дизайну та інші дисципліни.

Становлення теорії культури організації як самостійної дисципліни можна віднести до середини минулого століття. Формування концепції культури організації значною мірою зобов'язане роботам американського соціолога П. Парсонса, який показав, що культура, цінності, символи складають головну систему факторів, котрі визначають дію людини в соціумі, причому необхідно займатися соціальними системами різної спільності, починаючи з малих груп, через локальні спільності та формальні організації, й закінчуючи всім суспільством. Великий вплив справили дослідження голландського вченого Г. Хофстеда, який зібрав унікальний статистичний матеріал про цінності, вірування, переваги співробітників у багатьох країнах світу (більш докладно про це буде сказано далі). У 1980-х роках головним чином в Америці з'являються видання, спеціально присвячені культурі організацій або такі, що приділяють їй переважну увагу. До них можна віднести книги Е. Шейна, К. Камерона, Діла та Кеннеді, Т. Пітерса та Р. Уотермена й ін., які були використані у відповідних заняттях спецкурсу.

Loading...

 
 

Цікаве