WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Методи вивчення та структура культури організації - Реферат

Методи вивчення та структура культури організації - Реферат

Методи вивчення та структура культури організації

Кожна наука, у тому числі прикладна культурологія, до якої відноситься наука про культуру організації, має свою методологію - систему методів теоретичного й емпіричного пізнання - сукупність прийомів, операцій, процедур

Методи культурології можуть бути розділені на дві великі групи методів: ідіографічні (від грець. idies - власний, своєрідний) і номотетичні (грець. nomothetiche - законодавче мистецтво), як вони визначені в роботах М. Вебера, Віндельбанда, Ріккерта, Р. Штаммлера, або методів гуманітарного культуроведення та соціального культуроведення за термінологією вітчизняної наукової думки. Перша група включає методи історії та теорії культури, філософії, етики, мистецтвознавства, а друга - методи соціології, економіки, політології. У психології використовуються методи як першої, так і другої групи.

Перша група пов'язана з "розуміючим входженням у культуру", вживанням у внутрішній зміст її явищ і цінностей, відображає слабко розчленований потік культурного досвіду, виявляє індивідуальне. Друга тяжіє до принципів природничо-наукового аналізу й інструментально-проектного способу його застосування, використовує загальне.

М. Вебер одним із перших привернув увагу до необхідності спільного використання цих груп методів у науках про культуру й суспільство, з'єднання інтуїтивного розуміння та логічного пояснення.

Окреме застосування "більш наукового" аналітичного підходу небажане. Так, Й. Бродський у своєму есе писав: "Гублять тебе твої ж концептуальні й аналітичні замашки, наприклад, коли за допомогою мови анатомуєш свій досвід і тим позбавляєш свідомість усіх благ інтуїції. Тому що при всій своїй красі чітка концепція завжди означає звуження змісту, відсікання всілякої бахроми. Тим часом бахрома - те, що і є найважливішим за все у світі феноменів, тому що вона здатна переплітатись".

Окреме застосування образного опису також недостатнє, зокрема для рішення конкретних задач організації. Воно не дає можливості намітити конкретні шляхи позитивного розвитку культури організації. Дійсно, спочатку "схопитися за хмару", як каже про вивчення культури організації Р. Рюттінгер, можливо, й цікаво. При цьому існує можливість відчути "дух організації". Далі ж виникає практична необхідність упорядкувати цю хитку форму знання, внести елементи формалізації й одержати якісь кількісні показники.

Слід зазначити, що у ХХ столітті з'являються такі загальнонаукові напрями, як загальна теорія систем, кібернетика, синергетика, теорія інформації, семіотика, що завжди створювались і розвивались як методи одержання і природно-наукового й соціально-гуманітарного знання. На деякі положення цих дисциплін ми будемо спиратись при подальшому викладі матеріалу.

Методам вивчення культури стосовно прикладних задач присвячено вступний матеріал. Якоюсь мірою його можна вважати введенням у теорію культури організації, тому що в ній стисло, можна сказати, ескізно, розглядаються склад предмета, його образний лад, понятійний апарат, основні концепції, моделі, головні взаємозв'язки, методи організації здійснення досліджень, перевірки гіпотез, реалізації результатів досліджень. Тут на конкретних прикладах розвивається методологія комплексного образно-аналітичного підходу.

Спочатку необхідно дати визначення деяких ключових понять у тому сенсі, в якому вони будуть використовуватись далі.

Згаданий раніше комплексний образно-аналітичний метод вивчення культури організації є відображенням системного підходу, котрий широко використовується в сучасній науці.

Системний підхід - один із найбільш важливих принципів методології, що означає необхідність комплексності, широти охоплення та наукової обґрунтованості організації робіт. Він вимагає структуризації об'єкта дослідження, вивчення його взаємозв'язків і взаємодії із середовищем, міждисциплінарності досліджень, органічної єдності формалізованого й неформалізованого в цих дослідженнях.

Ми ставимо за мету розглянути культуру організацій та їх підрозділів. При цьому під організацією мається на увазі соціальна система, створена для досягнення певних цілей. Це може бути підприємство, державна установа, навчальний заклад, громадська організація тощо. Організація може бути малою (наприклад, сімейною), середньою, великою (майже міжконтинентальною), а також представляти різні форми власності.

Цілі організації можуть бути комерційними та некомерційними.

Під метою зазвичай розуміють усвідомлений образ результату, що передбачається, на досягнення якого спрямована дія людини чи групи людей. Зокрема це може бути формальний опис кінцевих ситуацій, до досягнення яких прагне будь-яка саморегулююча система, наприклад, установа. Звичайно, якоюсь мірою передбачається не тільки корисний результат, а й засоби його досягнення.

Мета організації може бути представлена як система, в якій мета поділяється на підцілі, останні, у свою чергу, розділяються на складові й т. д. Підставою такого розподілу, наприклад, може бути відношення груп людей до діяльності організації.

Власник і керівник господарської організації в основному переслідують загальні економічні цілі. Споживачі очікують високої якості товарів і/або послуг за малу ціну. Співробітники організації прагнуть до високих заробітків, але їх цікавить і можливість самореалізації, й багато чого іншого. Суспільство також очікує від організації реалізації різноманітних цілей. Однак організація діє успішно тільки в тому випадку, коли мета її зберігає цілісність, тобто коли вона збалансовано враховує цілі всіх згаданих сторін, і цей баланс приймається сторонами.

Організація здійснює різні види діяльності: технологічну, пов'язану з безпосередньою функцією організації (для заводу - виробництво, для навчального закладу - навчальна робота, для магазина - торгівля й т. д.), управлінську, економічну. Час вимагає, щоб до цього переліку була включена й соціальна робота.

Необхідність цих видів діяльності очевидна. Однак нерідко упускається з виду той факт, що існує інша сфера, яка часто визначає ділову поведінку співробітників і, окрім того, важлива сама по собі. Це - культура організації (КО). Вона є найбільш стійким формуванням, що могутньо впливає на всі види діяльності, відбиває, для чого, як і в ім'я чого працює організація. Тому в сучасних організаціях існує такий вид діяльності, як періодична оцінка стану культури організації, сприяння адаптації нових співробітників до існуючої культури, розробка й реалізація заходів з її розвитку. Цю роботу часто відносять до управлінської діяльності чи соціальної роботи, але при цьому губиться самостійне значення КО, її гуманістична спрямованість, інтегрований, почасти надраціональний характер. Тому її доцільно розглядати як самостійну проблему, хоча й тісно пов'язану з іншими видами діяльності, середовищем та іншими факторами.

Вище вже говорилось про використання образного опису культури. Образ - результат цілісного відбиття одного об'єкта в іншому, перетворення первинного буття у вторинне, укладене в чуттєво-доступну форму. Для наук про культуру поняття образу надзвичайно важливе, тому що культура у своєму походженні та змісті є перетвореним первинним буттям - природним, людським або божественним.

Починаючи вивчати культуру, ми мимоволі входимо у світ символів. Символ - це образ, який у лаконічній формі віддзеркалює інші, як правило, досить різноманітні образи, змісти та відносини, у тому числі невідомі, котрі можна лише передчувати. Найбільш загальні символи, "символи символів" мають джерела в далекій давнині та відбивають високі поняття, що важко коротко й неможливо вичерпно описати словами. Графічний символ - сконцентрована умовна абстрактна форма відображення та фіксації наукових знань чи релігійних уявлень людини, а також несвідомої частини її психіки за допомогою стилізованого знака.

Символьне зображення - це знаковий символ чогось конкретного. Він більш визначений, ніж символ символів. У цьому значенні можна говорити і про символи організації чи її підрозділів, а також про зміну символів організації у процесі її розвитку. Часто символьні малюнки включають символи символів. Деякі символи-знаки можуть відбивати змісти, наприклад, символи організації - її місію й основні принципи.

Може використовуватись і символьний текстовий опис, словесний символ - стислий образний опис чи найменування типу культури організації, що має те саме значення, що й символьне зображення.

При вивченні культури організації широко залучаються аналітичні методи, характерні для кваліметрії. Кваліметрія - наука про вимірювання якості об'єктів. На початку виникнення цієї науки ставилася задача оцінки якості продукції. Однак згодом значення кваліметрії переросло задачі, які ставили розробники. Так, за допомогою її апарату почали оцінювати якість праці, якість працівника, якість освіти тощо. Можна вважати, що кваліметрія перетворюється в загальну науку про вимірювання, оцінку об'єктів різної природи - матеріального й нематеріального продукту, явища, процесу.

Кваліметрія передбачає структурування об'єкта вивчення (об'єкт у цілому - перший рівень спільності), поділ його на складові частини (другий рівень), які у свою чергу поділяються на частини (третій рівень) і т. д. При цьому виходить ієрархічна система, що зазвичай відбивається схемою чи таблицею. Далі виробляється оцінка експертами або іншим шляхом ("вимір") кожної складової та встановлення її вагомості (важливості) й, нарешті, поєднання цих оцінок за певними правилами в загальну оцінку об'єкта.

Поняття "вимірювання" трактується досить широко, як це робиться, наприклад, у психології. Вимірювання у найширшому сенсі може бути визначене як приписування чисел об'єктам чи подіям, що здійснюється відповідно до певних правил. Вимірюваний об'єкт порівнюється з деяким еталоном і одержує чисельне вираження в певній шкалі. Згідно зі С. Стівенсом, існує чотири типи шкал: номінативна (шкала найменувань), порядкова (рангова), інтервальна й шкала відносин.

Результати вимірювань, що здійснюються за допомогою двох перших шкал, уважаються якісними, а за допомогою останніх - кількісними. Використання тільки першої шкали - це лише класифікація та віднесення досліджуваного об'єкта до того чи іншого типу.

Психологи описують різні види мислення, наприклад: логічне, наочно-образне, наочно-діюче. Усі види мислення, особливо наочно-образне, включають емоційний компонент. Одна з особливостей культурології - використання метахудожнього мислення, суть якого у створенні за допомогою уяви цілісного символічного образу з урахуванням знання лише деяких частин. Термінологічно тут було би більш правильно говорити про метахудожню "свідомість". При цьому свідомість - вищий рівень психічного відображення та саморегуляції, притаманний тільки людині, емпірично виступає як безупинно змінювана сукупність почуттєвих і розумових образів, які передбачають практичну діяльність. Свідомість характеризується активністю, інтенціональністью (від слова інтенція, тобто намір - Ред.), здатністю до рефлексії, самоаналізу, а також мотиваційно-ціннісним характером.

Loading...

 
 

Цікаве