WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Медіаосвіта: цикл творчих завдань для школярів - Реферат

Медіаосвіта: цикл творчих завдань для школярів - Реферат

естетичний рівень, розрахований на "просунуту" частину аудиторії, для якої формальна майстерність творців медіатексту може бути основою для виправдання, наприклад, натуралістичного зображення насильства й агресії, якщо вони подані "естетизовано", "неоднозначно", "амбівалентно" й т. д.

Маніпулятивний вплив медіа спирається також на такі широко відомі фактори, як стандартизація, мозаїчність, серійність, фольклорність (чарівна могутність персонажів, сталість метафор, символів, щасливий фінал і т. д.). При цьому використовується два види механізмів роботи свідомості - ідентифікація (ототожнення, наслідування) й компенсація ("проекція").

Порівнюючи основні прийоми маніпулятивного впливу медіа на аудиторію, можна використовувати таку типологію:

"оркестровка" - психологічний тиск у формі постійного повторення тих чи інших фактів поза залежністю від істини;

"селекція" ("підтасування") - добір визначених тенденцій, наприклад, тільки позитивних або негативних, перекручування, перебільшення (зменшення) даних тенденцій;

"накладання рум'ян" (прикрашання фактів);

"приклеювання ярликів" (наприклад, обвинувачувальних, образливих і т. д.);

"трансфер" ("проекція") - перенос яких-небудь якостей (позитивних, негативних) на інше явище (або людину);

"свідчення" - посилання (не обов'язково коректне) на авторитети з метою виправдати ту чи іншу дію, те чи інше гасло;

"гра у простонародність", що включає, наприклад, максимально спрощену форму подачі інформації.

Ідеальна аудиторія, на яку ефективно впливають такого роду маніпулятивні прийоми, - люди, позбавлені критичного мислення стосовно медіатекстів, не розуміючі різниці між рекламою й розвагою. Ось чому дуже часто дія медіатексту організована у вигляді калейдоскопа, мозаїки, динамічної зміни ритмічно й чітко організованих епізодів. Кожний з них не може тривати довго (щоби фактура не набридла глядачам), має якусь інформативність, активно спирається на ефект компенсації, впливає на емоційно-інстинктивну сферу людської свідомості.

Виходячи з вищевикладеного, я розробив таку методику розвитку "антиманіпулятивного" критичного мислення аудиторії на медіаматеріалі:

знайомство учнів з основними цілями маніпулятивного впливу на матеріалі медіа;

виявлення й демонстрація соціально-психологічних механізмів, використовуваних авторами медіатекстів, орієнтованих на маніпулятивний ефект;

показ та аналіз методів і прийомів, якими творці того чи іншого медіатексту намагаються домогтись потрібного їм ефекту;

спроба розібратись у логіці авторського мислення, виявлення авторської концепції, оцінка аудиторією даної концепції медіатексту.

Зрозуміло, такий підхід у проведенні занять корисний за певних умов. Насамперед, він повинен спиратись на теоретичну підготовку учнів. Безперечно, таку теоретичну підготовку можна включити прямо у практику безпосереднього проблемного аналізу інформації, але, на мій погляд, попереднє загальнотеоретичне знайомство аудиторії з типовими цілями та прийомами маніпулятивного впливу медіа значно полегшує подальший процес занять.

При проблемному аналізі медіатекстів з учнями використовуються різні методичні прийоми:

"просівання" інформації (аргументоване виділення справжнього й помилкового в матеріалах преси, телебачення, радіо і т. д., очищення інформації від "рум'ян" і "ярликів" шляхом співставлення з дійсними фактами тощо);

зняття з інформації ореола "типовості", "простонародності", "авторитетності";

критичний аналіз цілей, інтересів "агентства", тобто джерела інформації.

Звичайно, якщо для критичного аналізу вибраний не інформаційний телевипуск, а художній медіатекст, треба враховувати особливості художньої структури твору. У протилежному випадку не буде відчуватись різниця між, скажімо, конкретною політичною акцією в реальній дійсності й більш багатогранним впливом твору мистецтва.

Одне із найбільш гострих питань, що стосуються маніпулятивного впливу медіа, - насильство на екрані. Безперечно, деякі підлітки намагаються в реальному житті наслідувати жорстоких героїв бойовиків. Але інших із них "звикання" до насильства, показаного по медіаканалам, бездумне сприйняття епізодів із численними сценами вбивств, катувань і т. д. призводять до байдужості, зачерствіння душі, нездатності до нормальної людської реакції на горе інших людей. Звідси ясна мета розгляду цього аспекту. Наприклад, знайти справжню сутність персонажа-супермена, який легко вбиває десятки людей, показати, у чому шкідливість демонстрації насильства як "гри", "жарту" й т. п.

З метою більш різноманітного проведення заняття застосовується ефективна ігрова форма - "розслідування", суть якої в такому. Аудиторії пропонується розслідувати злочини героїв кількох медіатекстів, що містять сцени насильства. Дається завдання виявити непорядні, незаконні, жорстокі, антигуманні дії персонажів, що можуть, крім усього іншого, подаватись авторами у "веселій" і "жартівливій" формі. Таким чином, зібравши вагомі "докази", аудиторія вибудовує підсумкове обвинувачення проти авторів ("агентств") тих чи інших медіатекстів, що маніпулюють сценами насильства.

У цьому випадку представляються досить корисними рекомендації американського вченого Б. Бейера: учні "повинні вміти визначити: 1) розходження між заданими та загальновідомими фактами й потребуючими перевірки; 2) надійність джерела; 3) точність визначення; 4) припустимі і неприпустимі твердження; 5) розходження між головною та другорядною інформацією, твердженням; 6) упередженість судження; 7) установлені й невстановлені судження; 8) неясні та двозначні аргументи; 9) логічну несумісність у ланцюзі міркування; 10) силу аргументу" [Beyer, 1984, p. 56].

Безперечно, для аналізу інформаційних медіатекстів уміння, запропоновані Б. Бейером, можуть дати добрі педагогічні результати, виробляючи своєрідний імунітет до бездоказовості, "фігур умовчання" та неправди. Не можна не визнати, що людина, не підготовлена до сприйняття інформації в її різних видах, не може повноцінно її зрозуміти й аналізувати, не в силах протистояти маніпулятивним впливам медіа, не здатна до самостійного вираження своїх думок і почуттів. Однак для художнього аналізу будь-якого, нехай навіть найпримітивнішого твору "захисту" від маніпулятивного впливу, звичайно ж, недостатньо.

Розроблена нами методика проведення медіаосвітніх занять, на наш погляд, цілком порівняна із закордонним досвідом у цій сфері. Медіапедагоги Великої Британії переконані, що з розширенням сучасних цифрових технологій критичне мислення стосовно кіно, відео, телебачення стає невід'ємною частиною грамотності в цілому, "тому так важливі вміння створювати та використовувати медіатексти". У зв'язку з цим пропонується педагогічна методика, покликана полегшити британським учителям медіаосвіту школярів. Дана методика містить вісім базових підходів, заснованих на розгляді вищевикладених ключових понять медіаосвіти.

Так, методика "Заморожування кадру" полягає в тому, що вчитель за допомогою кнопки "Стоп" зупиняє зображення відеострічки, і учні намагаються аналізувати композицію, освітлення, колір, ракурс у кадрі тощо. Таким чином, досягається педагогічна мета: учні розуміють, що кожний елемент візуального образу має своє значення.

Методика етапу "Звук і зображення" побудована на тому, що педагог закриває екран монітора, і учні чують тільки звукову доріжку медіатексту. Після чого їм треба вгадати зміст, жанр, стиль запропонованого фрагмента, спробувати порозмислити над тим, якими ще можуть бути варіанти музичного й шумового супроводу в цьому медіатексті. Тут учні на практиці розуміють важливість та особливості звукового рішення фільму або телепередачі.

Методика "Місця та кадру" розрахована на підсумкове розуміння учнями того, що кожний кадр несе визначену інформацію, що існує монтажний ритм кадрів і т. п. Тобто тут знову вивчається мова медіа.

Методика "Початку й кінця" передбачає перегляд учнями початкових/заключних титрів/кадрів медіатексту, з яких вони повинні визначити/угадати жанр твору, поміркувати над тим, хто є його автором, власником твору й т. д.

Методика вивчення механізмів "Залучення аудиторії" розрахована на те, що учні зможуть зібрати пакет різного роду інформації з медіакультури (рецензії, рекламу, фотографії, саундтреки тощо), на підставі якої можна підготувати групову "презентацію" того чи іншого медіатексту або скласти колаж на його тему. І все це заради того, щоб зрозуміти причини успіху медіатексту в аудиторії.

Методика "Видових трансформацій" розвиває в учнів уміння "переведення" медіатекстів з одного виду в іншій (тобто з літературного тексту в екранний, і навпаки - з газетного у віршований і т. д.).

Методика "Порівняння медіатекстів" полягає в тому, що учням пропонується співставити два фрагменти різних творів, призначених для різних аудиторій. Наприклад, треба порівняти ключові епізоди літературного тексту та двох його екранізацій. Або співставити трактування однієї й тієї ж теми в художній і документальній формі.

Що стосується методики "Імітації", то вона розрахована на те, що учні будуть грати ролі продюсерів/авторів медіатексту, модифікуючи його для різних вікових груп, критикуючи його з різних точок зору, намагаючись "продати" різним телеканалам і прокатним фірмам і т. д.

При цьому предметом медіаосвіти є система медіа та її функціонування в суспільстві, взаємодія з людиною, мова медіа та її використання. Як цілі виділяються: формування культури взаємодії з медіа, розвиток сприйняття різних видів інформації, умінь аналізу й інтерпретації медіатексту, формування критичного мислення, навчання різним формам самовираження за допомогою медіа, розвиток творчих здібностей в галузі медіа.

Розуміння терміна "агентство" (agency) (у сенсі джерела медіаінформації та людей, які володіють, створюють і поширюють медіатексти) дошкільниками "може видатись дуже віддаленим від розуміння шістнадцятирічних, але важливо бачити зв'язок між ними. Кожна людина усвідомить, що будь-які тексти не виникають самі по собі, але створюються - навіть якщо вони не знають, ким і для чого. У розмові дітей із приводу медіа часто звучать такі фрази, як "Вони зробили це так, тому що..." або "Вони ніколи не показують ...". Таким чином, діти в найбільш ранньому віці використовують поняття "агентство", щоправда, заміняючи його абстрактним терміном "вони", щоб "указати на існуючі "за кулісами" медіатекстів сфери впливу".

Loading...

 
 

Цікаве