WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Медіаосвіта: цикл творчих завдань для школярів - Реферат

Медіаосвіта: цикл творчих завдань для школярів - Реферат

Медіаосвіта: цикл творчих завдань для школярів

Методика медіаосвіти шкільної аудиторії, як правило, базується на реалізації різноманітних творчих завдань. Наразі знайомимо читачів із наступним циклом

"Методика медіаосвіти шкільної аудиторії, як правило, базується на реалізації різноманітних творчих завдань. Теоретичний аналіз їх елементів, розробка та застосування їх у практиці навчання дозволяють виділити основні функції: навчальні, адаптаційні, розвивальні та управлінські", - так починалась публікація в попередньому номері часопису, де подано два цикли творчих завдань. Наразі знайомимо читачів із наступним циклом.

ЦИКЛ ТВОРЧИХ ЗАНЯТЬ, СПРЯМОВАНИХ НА РОЗВИТОК ВМІННЯ АНАЛІЗУВАТИ МЕДІАТЕКСТИ

Основні етапи даного циклу виглядають у такий спосіб:

виявлення й розгляд змісту епізодів медіатекстів, що втілюють з максимальною яскравістю характерні закономірності твору в цілому;

аналіз логіки мислення авторів медіатексту - у розвитку конфліктів, характерів, ідей, аудіовізуального, просторово-тимчасового ряду, монтажу й т. д.;

визначення авторської концепції й обґрунтування особистого ставлення кожного учня до тієї чи іншої позиції творців медіатексту.

Методична реалізація даних етапів ґрунтується на циклі практичних занять, присвячених аналізу конкретних медіатекстів.

При цьому, як показує практичний досвід, треба, по-перше, йти від простого до більш складного: спочатку вибирати для обговорення, аналізу ясні за фабулою авторської думки, стилістикою медіатексти. А по-друге - прагнути врахувати жанрові, тематичні переваги аудиторії.

Зрозуміло, тут знову використовуються творчі, ігрові, евристичні та проблемні завдання, що істотно підвищують активність і зацікавленість аудиторії.

Евристична форма проведення заняття, у ході якої аудиторії пропонується кілька помилкових і вірних суджень, істотно полегшує учням аналітичні задачі і служить як би першою сходинкою до наступних ігрових і проблемних форм обговорення медіатекстів.

У ході реалізації евристичних підходів методики проведення занять аудиторії пропонуються:

справжні й помилкові трактування логіки авторського мислення на матеріалі конкретного епізоду медіатексту;

вірні й невірні варіанти авторської концепції, що розкривається в конкретному медіатексті.

Подібна евристична форма проведення занять особливо ефективна для учнів зі слабкою початковою підготовкою, із гнітючою відсутністю особистісного начала, незалежного, самостійного мислення. Такій аудиторії, безсумнівно, потрібні "опорні" тези, на базі яких (плюс власні доповнення й т. д.) можна сформулювати те чи інше аналітичне судження.

Ігрові форми проведення занять логічно продовжують попередні. Пропонуються такі варіанти ігрових завдань:

1) літературно-імітаційні, у ході яких аудиторія повинна написати:

анотації та сценарії рекламних медіатекстів (або "антиреклами", спрямованої на висміювання недоліків медіатексту);

свої варіанти "поліпшення якості" тих чи інших відомих медіатекстів - які зміни можна внести в дизайн і макет інтернет-сайту, журналу, газети, яких акторів/ ведучих узяли б на головні ролі у фільмі або телепередачі, що змінили б у сюжеті конкретного медіатексту (вилучення, доповнення й ін.).

Виконуючи ці завдання, аудиторія в ігровій формі готується до більш серйозного проблемного аналізу медіатекстів. Природно, що всі вищевказані роботи колективно обговорюються, порівнюються. Більшість завдань виконується на "конкурсній" основі, з наступним визначенням кращої роботи тощо. Показники виконання завдань: уміння в ігровій формі розповісти про найбільш привабливі, видовищні аспекти медіатекстів (реклама), представити логічно й художньо переконливий варіант заміни окремих компонентів медіатексту.

2) "театралізовано-ситуативні" творчі заняття:

театралізований етюд на тему "прес-конференції" з "авторами" медіатексту ("телеведучим", "сценаристом", "режисером", "акторами", "оператором", "композитором", "художником", "звукооператором", "продюсером", "дизайнером" та ін.); "журналісти" у ході заняття ставлять заздалегідь підготовлені запитання, часом каверзні, "авторам", які у свою чергу попередньо готувались до "захисту" свого гіпотетичного (або дійсно створеного в ході попередніх вправ) дітища - конкретного медіатексту й ін.;

театралізований етюд на тему інтерв'ю із "закордонними діячами медіакультури" (з аналогічним розподілом функцій);

театралізований етюд на тему "міжнародної зустрічі медіакритиків", які обговорюють різні аспекти, пов'язані з медіа, аналізують окремі твори й т. д.;

"юридичний" рольовий етюд, що включає процес "розслідування" злочинів головного негативного персонажа медіатексту, "суд" над авторами твору медіакультури;

театралізований етюд на тему рекламної кампанії у сфері медіа - конкурс "медіареклами" (варіант - "антиреклами").

По суті, "театралізовано-ситуативні" творчі заняття доповнюють і збагачують уміння, отримані аудиторією під час "літературно-імітаційних" ігрових практичних занять. Крім умінь усного колективного обговорення, вони сприяють розкутості, товариськості аудиторії, роблять мову учнів більш вільною, активізують імпровізаційні здібності.

До недоліків деяких "театралізовано-ситуативних" занять можна, імовірно, віднести досить тривалий етап попередньої підготовки аудиторії, що потрібно, щоб увійти в роль "авторів", "журналістів" і т. д.

Наступний цикл занять складається у проблемних колективних обговореннях і в резензуванні медіатекстів. Тут можуть використовуватись такі види проблемних творчих завдань:

співставлення й обговорення рецензій (статей, книг) професійних медіакритиків, журналістів;

підготовка рефератів, присвячених теоретичним проблемам медіакультури;

усні колективні обговорення (за допомогою проблемних запитань педагога) медіатекстів;

письмові рецензії учнів на конкретні медіатексти різних видів і жанрів.

Логіка послідовності творчих завдань виходить із того, що критичний аналіз медіатекстів починається зі знайомства з роботами медіакритиків-професіоналів (рецензії, теоретичні статті, монографії, присвячені медіакультурі й конкретним медіатекстам), за якими аудиторія може судити про різні підходи та форми такого роду робіт.

Аудиторія шукає відповіді на такі проблемні запитання: "У чому автори рецензій бачать достоїнства й недоліки даного медіатексту?", "Наскільки глибоко рецензенти проникають у задум автора?", "Чи згодні ви чи ні з тими чи іншими оцінками рецензентів? Чому?", "Чи є в рецензентів свій індивідуальний стиль? Якщо так, то в чому він проявляється (стилістика, лексика, доступність, наявність іронії, гумору й т. п.)?", "Що застаріло, а що - ні в даній книзі?", "Медіатексти якої тематичної, жанрової спрямованості підтримує автор статті, книги? Чому?", "Чому автор побудував композицію своєї книги так, а не інакше?" і т. д.

Потім - робота над рефератами. І тільки потім - самостійне обговорення медіатекстів.

Заняття з формування вмінь аналізу й синтезу медіатекстів повинні бути спрямовані на тренування звукозорової пам'яті, на стимуляцію творчих здібностей особистості, на імпровізацію, самостійність, культуру мислення, здатність застосувати отримані знання в нових педагогічних ситуаціях, на психологічну, моральну роботу, міркування про моральні й художні цінності і т. д.

Загальна схема обговорення медіатексту:

вступне слово ведучих (його мета - дати коротку інформацію про творців медіатексту, нагадати їхні попередні роботи, щоб аудиторія могла вийти за рамки конкретного твору та звернутись і до інших творів цих авторів; якщо в цьому є необхідність, зупинитись на історичному чи політичному контексті подій, у жодному разі не торкаючись художніх, моральних та інших оцінок авторської позиції і, зрозуміло, не переказуючи фабулу твору), тобто установка на медіасприйняття;

колективне "читання" медіатексту (комунікативний етап);

обговорення медіатексту, підбиття підсумків заняття.

Обговорення медіатекстів починається з відносно більш простих для сприйняття творів масової (популярної) культури з такими етапами:

вибір епізодів, що найбільш яскраво виявляють художні закономірності побудови всього фільму;

аналіз даних епізодів (спроба розібратись у логіці авторського мислення - у комплексному, взаємозалежному розвитку конфлікту, характерів, ідей, звукозорового ряду й т. д.);

виявлення авторської концепції та її оцінка аудиторією.

Завершується обговорення проблемно-перевірочним запитанням, що визначає ступінь засвоєння аудиторією отриманих умінь аналізу медіатексту (наприклад: "З якими відомими вам медіатекстами можна порівняти даний твір? Чому? Що між ними загального?" й т. д.).

Показником здатності аудиторії до аналізу аудіовізуальної, просторовотимчасової структури медіатекстів є вміння осмислення багатошаровості образного світу як окремих компонентів, так і твору в цілому: логіки звукозорового, пластичного розвитку думок авторів у комплексній, цілісній єдності різноманітних засобів організації зображення та звуку.

Відомо, що одна з основних задач медіаосвіти в сучасних умовах - формування й розвиток в аудиторії критичного мислення стосовно тих чи інших медіатекстів, розповсюджуваних на каналах масової комунікації.

Однак розвиток в аудиторії критичного мислення неможливий без її попереднього знайомства з типовими цілями, методами та прийомами маніпулятивного медіавпливу, його соціально-психологічними механізмами, без проблемного аналізу інформації. Знаючи конкретні прийоми подібного впливу, учні зможуть більш критично сприймати будь-яку інформацію, що надходить каналами преси, телебачення, кінематографа, радіо, Інтернету й т. д.

Безперечно, маніпулятивний вплив медіа на аудиторію здійснюється на різних рівнях. Спробую виділити деякі з них:

психофізіологічний рівень впливу на найпростіші емоції, коли на підсвідомому рівні разом з діями персонажа медіатексту приймається і світ, у якому, наприклад, мета виправдовує засоби, а жорстокість і насильство сприймаються як щось природне;

соціально-психологічний рівень, заснований багато в чому на ефекті компенсації, коли читачеві, слухачу, глядачу дається ілюзія здійснення своїх заповітних бажань шляхом ідентифікації з персонажем медіатексту;

інформаційний рівень, суть якого у відображенні корисних для аудиторії утилітарно-побутових відомостей - як процвітати в любові, уникнути небезпеки, зуміти постояти за себе у критичній ситуації тощо;

Loading...

 
 

Цікаве